Матеріали проведених досліджень дозволили сформулювати наступні висновки. 1. Трансформування системи економічних відносин на ринку зерна за період після 1990 р. повинно здійснюватися з застосуванням науково-методологічних підходів, які базуються на необхідності поєднання державного регулювання ринків агропродукції та продовольства з лібералізованим ціноутворенням, врахуванням дії об'єктивних законів ринку – нестійкості співвідношення попиту і пропозиції, нееластичності попиту на продовольство, наявності конкуренції, потребу розвинутої ринкової інфраструктури тощо. 2. Пропозиція зерна в Україні повинна здійснюватися крупними товарними господарствами, які мають можливість ефективного запровадження новітніх виробничих технологій, пропонувати до реалізації крупні партії зерна, що сприятиме їх конкурентоспроможності. 3. Сучасна проблема з реалізацією зерна в Україні обумовлена, в першу чергу, не перевиробництвом його, а недостатньою ємкістю вітчизняного ринку зерна, обумовленого в першу чергу низьким рівнем споживання населенням тваринницької продукції. Україна має реальну можливість виробляти в розрахунку на душу населення біля однієї тонни зерна (48-50 млн. т), що дозволить повною мірою забезпечити потреби країни в продовольчому та фуражному зерні, мати достаток високоякісного насіння, подвоїти споживання населенням тваринницької продукції і щорічно спрямовувати на експорт щонайменше 10-12 млн. тонн зерна. 4. Необхідно зняти із зерна як товару функцію грошей, скоротивши таким чином велику кількість недосконалих каналів реалізації. 5. Трансформування економічних відносин на ринку зерна повинне здійснюватися в напрямку посилення державної політики першочергового захисту інтересів товаровиробників, економічного заохочення їх в повнішому наповненні внутрішнього ринку та нарощуванні експортних обсягів зерна. Для цього необхідно задіяти перевірені практикою багатьох країн економічні важелі. 6. Необхідно ввести систему заставних цін на зерно, які повинні відповідати рівню нормативних витрат виробництва та рівню рентабельності, що забезпечувала б просте відтворення. 7. В період масового надходження зернових на ринок необхідно за рахунок заставних закупок тимчасово вилучати з ринку 10-12 відсотків зернових від загальної їх реалізації. 8. Практичну реалізацію продекларованого механізму регулювання ринку зерна серйозно стримує невирішеність питання фінансового забезпечення заставних операцій та створення інтервенційного фонду зерна. 9. Доцільно призупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 590 "Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна", положення якої докорінно змінили економічну сутність заставних цін та заставних закупок зерна. 10. Для усунення існуючих недоліків на ринку зерна необхідно ввести інтервенційні операції, повернутися до раніше прийнятого і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2000 р. № 1141 "Положення про впровадження механізму заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників" та відшукати кошти для компенсації оплати за користування кредитом під закупку заставленого зерна. 11. В Україні доцільно мати Агенство з розвитку зернового ринку з функціями державного агента для здійснення крупнооптових операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках зерна, посилення ефективності державної політики регулювання ринків сільськогосподарської продукції і продовольства. Основною базою такого Агенства може стати ДАК "Хліб України", для чого тут є певні матеріально-технічні ресурси, досвідчені кадри, чималий досвід роботи в організації купівлі-продажу та переробки зерна. 12. Потребують більш чіткого законодавчого врегулювання серйозні недоліки в митно-тарифному обслуговуванні експортно-імпортних операцій, які привели до заборгованості держави перед експортерами зерна. 13. Існує неузгодженість окремих показників вітчизняних стандартів та методики сертифікації зерна з світовими, що потребує заходів щодо удосконалення метрології та методики визначення якісних показників зерна. 14. Для функціонування ефективної ринкової економіки в країні важливо забезпечити достовірну економічну інформацію, зокрема, про структуру роздрібної ціни 1 кг хліба. Це давало б можливість оперативно відстежувати ціни, витрати, доходи у всіх ланках хлібопродуктового підкомплексу і усувало б таке негативне явище, коли ціна на сировину знижується, а роздрібна ціна хліба веде себе не адекватно. |