Скрипніченко Світлана Володимирівна. Трансформація осушуваних торфових грунтів Західного Полісся України при довготривалому сільськогосподарському використанні : Дис... канд. с.-г. наук: 06.01.02 / УААН; Інститут гідротехніки і меліорації. — К., 2003. — 154арк. — Бібліогр.: арк. 115-137.
Анотація до роботи:
Скрипніченко С. В. Трансформація осушуваних торфових ґрунтів ЗахідногоПолісся України при довготривалому сільськогосподарському використанні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.02. – Сільськогосподарські меліорації (сільськогосподарські науки). Інститут гідротехніки і меліорації УААН, Київ, 2003.
У роботі подано комплексну оцінку ґрунтових процесів та наведено закономірності впливу різних заходів сільськогосподарського використання на трансформацію, основні властивості осушуваних староорних торфовищ і показники його продуктивності в умовах Західного Полісся України. Проведено порівняльну еколого-енергетичну оцінку сівозмін різних типів і видів.
Встановлено, що на торфових ґрунтах доцільно запроваджувати кормові сівозміни з коротким польовим періодом і мінімальним насиченням просапними культурами. При високій продуктивності багаторічних трав лучний період може бути продовжений до 5-6 років і більше. Це сприяє створенню природоохоронних агроландшафтів з максимальним виходом високоякісних кормів та істотним зниженням мінералізації органічної речовини торфу.
В дисертації дана наукова оцінка трансформації осушуваного торфового ґрунту при довготривалому сільськогосподарському використанні і наведено нове вирішення поставленої задачі, що полягає в удосконаленні структури посівних площ, запровадженні кормових і лукопасовищних сівозмін, економії земельних та енергетичних ресурсів.
Високопродуктивне, енергозберігаюче та природоохоронне використання староорних органогенних ґрунтів забезпечується запровадженням кормових сівозмін з коротким (до 1 – 3 років) польовим періодом, мінімально насичених посівами просапних культур (до 1-го поля). Такі сівозміни при застосуванні рекомендованих норм мінеральних добрив забезпечують продуктивність торфових ґрунтів на рівні 48,1 – 66,2 ц/га кормових одиниць, вирішуючи одночасно екологічні проблеми.
Довготривале сільськогосподарське використання торфовищ не вплинуло на вміст у ґрунті валового азоту та калію. За 87 років освоєння порівняно з цілиною відмічено збільшення кількості валового фосфору на 12% через наявність вівіанітових прошарків, які поступово наближаються до поверхні ґрунту і часткового закріплення фосфору з мінеральних добрив.
Мінералізація торфу не сприяла закріпленню колоїдним комплексом в необмінну форму калію, а навпаки сприяла звільненню його з рослин торфоутворювачів і переведенню в рухоміші форми. Процент доступної форми калію в просапній сівозміні досягав 70%, тоді як на варіантах з наявністю багаторічної трав’янистої дернини – 28%.
За тривалий період осушення і освоєння торфових ґрунтів щільність збільшилась на 48%, а повна вологоємність наполовину зменшилась. Торф став відноситись до багатозольних. Вміст золи в польовій сівозміні збільшився у 1,5 рази, а під довготривалими луками на 4%.
Ефективність впливу осушувальної системи на глибину залягання РПВ та вирівнювання впливу метеофакторів визначається її потенційними можливостями. В сухі періоди вегетації РПВ понижувались до 100-110 см від поверхні ґрунту, тоді як у вологі піднімались до 53-60 см.
Регулювання співвідношення біологічних груп культур у сівозміні дає змогу спрямовувати ґрунтові процеси в оптимальних для сільськогосподарських культур режимах. Використання торфових ґрунтів тільки під просапні культури призводило до погіршення показників будови ґрунту, зниження вологоємності та вмісту в ньому легкодоступної для рослин вологи. ГПВ 0-50 см шару в просапній сівозміні на 7,9% нижче порівняно з беззмінними посівами багаторічних трав, ВРК, ВСВ та МГВ – відповідно на 2,4; 4,0 і 1,1%.
За рахунок внесення в грунт мінеральних добрив вміст калію в ґрунтових і дренажних водах становив 10-12 мг/л, що в 5-6 разів перевищує допустимі концентрації. З цієї причини підвищені показники вмісту у воді натрію і хлору.
Найбільші щорічні втрати органічної речовини торфу в польовій сівозміні (44% - зернові, 56% - просапні) за перших 16 років освоєння - 24 т/га, за наступні 27 років сільськогосподарського використання ці втрати на 60% менші. В лінійному вимірі середньорічне зменшення потужності торфу коливалось у сівозмінах різної інтенсивності від 13 до 31 мм.
За рахунок кореневих решток найбільше поповнили запаси органіки торфу багаторічні трави і кукурудза на силос, відповідно 57 ц/га і 42,3, найменше – кормові буряки (3,1 ц/га), зернові (ячмінь, озиме жито) зайняли проміжне місце – 25,0 і 30,1 ц/га.
Результати 9-річних досліджень показали, що темпи руйнування лляного полотна найінтенсивніші в просапній сівозміні – 60,8%, під багаторічними травами її розклад сповільнюється майже в 4 рази.
Найвищий рівень продуктивності у багаторічних злакових трав 2-3 років використання (89,9 ц/га і 96,0 ц/га). З 4 - компонентної травосумішки, в багаторічних травах 7-го року використання в ботанічному складі 72,7% займав стоколос безостий.
Урожайність багаторічних трав, порівняно з іншими сільськогоспо-дарськими культурами, є величиною стабільнішою, незалежно від екстремальних погодних умов. Їхня урожайність в нормальні, вологі і сухі роки становила відповідно 78, 85 і 69 ц/га сіна багаторічних трав.
Найменш енергоємною, з найбільшим коефіцієнтом енергетичної ефективності на органогенних ґрунтах є кормова сівозміна (66% - багаторічні трави, 22% - зернові, 12% - просапні культури). Введення в структуру посівних площ на торфових ґрунтах 50% і більше просапних культур сприяє інтенсивній мінералізації торфу і за умов економічного спаду виробництва призводить до зниження рентабельності господарств.
Публікації автора:
Брошури
Рекомендації по веденню сільського господарства в радіоактивно забруднених північних районах Рівненської області // Прістер Б.С., Лощилов М.О., Перепелятніков Г.П., Коваленко В.С., Гульчук Л.К., Ткачук М.П., Проневич В.А., Цуман Н.В., Сяський С.С., Красножон В.М., Скрипніченко С.В., Потапович Л.В., Харченко Л.М., Вишневська Ж.М., Столяр М.С. - Рівне, 1993. - 31 с.
Стецюк М.Г., Скрипніченко С.В. Значення польових культур у частковій компенсації втраченої органічної речовини торфу та агроенергетичний аналіз технологій їх вирощування // Вісник Рівненського державного технічного університету. - Рівне, 2001. - Вип. 5 (12). - С. 90-94.
Скрипніченко С.В. Еволюція торфового ґрунту під впливом осушення та сільськогосподарського використання // Меліорація і водне господарство. - К., 2002. - Вип. 88.- С. 101-104.
Парфенюк Г.І., Скрипніченко С.В. Агроекологічна ефективність сівозмін на осушуваних торфових грунтах // Вісник Житомирського державного агроекологічного університету. – Житомир, 2003. - Вип. 1. - С. 1-6.
Скрипніченко С.В., Парфенюк Г.І. Трансформація водно- фізичних властивостей осушених торфових грунтів при довготривалому сільськогосподарському використанні // Меліорація і водне господарство. - К., 2003. - Вип. 89. - С. 93-99.
Наукові видання та тези доповідей
Мостовой М.Н., Шматок В.И., Проневич В.А.,Скрипниченко С.В. Влияние приемов сельськохозяйственного использования на изменение питательного режима торфяных почв // Тезисы докладов международного совещания " Теоретические и прикладные проблемы агроландшафтоведения".- Винница, 1993. - С. 48.
Проневич В.А., Скрипніченко С.В. Зміна родючості глибоких осушених торфовищ при довготривалому їх використанні // Інформаційний листок № 36-93, серія 31.- Землеробство, агрохімія, сільськогосподарська меліорація. – Рівненський ЦНТЕІ, 1993. – С. 5.
Скрипніченко С.В. Вплив сільськогосподарського використання осушених торфових ґрунтів на зміну хімічного складу поверхневих і ґрунтових вод // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. “Екологічні аспекти забруднення навколишнього середовища”. - Ч.2. - К., 1996. – С. 135.
Особливості сільськогосподарського використання меліорованих земель: Інформаційно-довідниковий посібник "Використання меліорованих земель Рівненської області" / Парфенюк Г.І., Трускавецький Р.С., Гімбаржевский В.Р., Загорулько А.М., Шматок В.І., Коробченко Ю.Т., Гнида Є.С., Скрипніченко С.В., Потапович Л.В., Цуман Н.В., Никитюк М.В., Грицюк П.К., Чорна Г.В. / За ред. П.І. Коваленка. - Розділ 4. - Київ-Рівне, 1997. – С. 73-119.