У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення методів оцінки, встановлення та підтримки на необхідному рівні, а також підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі. У процесі його вирішення автором виявлено та сформульовано теоретико-методичні проблеми оцінки конкурентоспроможності продукції взагалі, та продукції металургійної галузі зокрема; визначено та доповнено склад чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції металургійної галузі; розроблено методику кількісної оцінки конкурентоспро-можності продукції металургійної галузі, яка усуває недоліки існуючих методичних підходів; розроблено склад та послідовність етапів процесу управ-ління конкурентоспроможністю продукції, який покликаний забезпечувати постійну підтримку її необхідного рівня; розроблено рекомендації щодо створення організаційно-економічного механізму управління конкурентоспро-можністю продукції металургійної галузі; визначено та обґрунтовано основні напрямки та заходи на рівні окремих підприємств, галузі та держави, які забезпечують конкурентоспроможність продукції металургійної галузі Розроблені автором напрямки та шляхи, спрямовані на удосконалення методів оцінки, встановлення та підтримки на необхідному рівні, а також підвищення конкурентоспроможності продукції металургійної галузі, яке покликане враховувати еволюцію ринкової економічної системи та досягти відповідної зміни механізму забезпечення конкурентоспроможності, дають змогу істотно підвищити ефективність функціонування цієї сфери. Основні наукові і прикладні результати автора, рекомендації з наукового і практичного їх використання полягають у такому: 1. Пошукувач поділяє думку про те, що новий етап розвитку цивілізації характеризується докорінною зміною технологічного базису способу вироб-ництва, найважливішим компонентом якого є “високі технології”. Нами вияв-лено, що розвиток високих технологій у другій половині минулого століття по-тягнув за собою прискорене зростання міжнародного обміну технічно склад-ною продукцією, змінив структуру міжнародної торгівлі та характер конку-ренції на світових ринках. Структурні зміни в економіці розвинених країн відбиваються у прискореному розвитку секторів економіки (машинобудуван-ня, електроніка, біотехнологія та ін.), у яких додана вартість у дуже обмежених розмірах включає необроблену сировину або малокваліфіковану працю. 2. Автор приєднується до думки, що на відміну від розвитку міжнарод-ного економічного життя, розвиток економіки України здійснювався за сцена-рієм найпростішої моделі – моделі ствердження та виживання у жорсткому конкурентному середовищі на основі факторів виробництва. Це призвело до структурної деформації економіки України на користь капітало-, енерго-, трудомістких та екологічно брудних виробництв і до закріплення її сировинної і низькотехнологічної спеціалізації в системі міжнародного поділу праці. 3. Пошукувачем доведено, що сучасні зміни у структурі та динаміці міжнародної торгівлі суттєво впливають на стан справ у однієї з базових галузей економіки України - металургійній галузі. Значна експортна орієнта-ція галузі, низький технічний та технологічний рівень виробництва, поряд із очікуваними негативними змінами кон’юнктури світового ринку метало про-дукції, потребують енергійних заходів щодо покращання, або лише збережен-ня, позицій на світовому ринку металу. Серед цих заходів особливого значен-ня набувають ті, що спрямовані на встановлення, підтримку на необхідному рівні та підвищення конкурентоспроможності продукції, що має забезпечу-ватись комплексом зусиль на рівні держави, галузі та окремих підприємств. 4. Вирішення більшості проблем забезпечення конкурентоспроможності продукції можливе тільки за умов наявності досконалих методів її оцінки. В дисертації показано, що виконані дослідження та розробки у цієї сфері не завжди є ефективним інструментом при плануванні та оцінювані ефективності заходів щодо підвищення конкурентоспроможності. Це, поряд зі складністю проблеми взагалі, визначається також тим, що з історичною еволюцією ринкової економічної системи і, насамперед, її продуктивних сил, одночасно змінюються сутність і механізм формування конкурентоспроможності. 5. Виконані дослідження дозволили автору сформулювати вихідні науково-методичні передумови, які покликані вирішити, проблему невизначе-ності понятійного апарату, що використовується, або знизити її гостроту, та на їх основі запропонувати систему визначень, яка побудована на єдиній методичній основі у такій логічній послідовності: конкурентоспроможність (взагалі) – рівень конкурентоспроможності (взагалі) – конкурентоспромож-ність економічного об’єкту певного рівня (країни, підприємства, товару) – рівень конкурентоспроможності економічного об’єкту певного рівня. Кожне наступне визначення побудовано на основі попереднього – деталізує його. 6. Зі зміною (еволюцією) наукової думки на конкуренцію та конкурентні переваги змінювались також і погляди на формування чинників, які визначають рівень конкурентоспроможності продукції, а також методи її визначення. Як показав виконаний нами аналіз, в сучасних умовах господарювання, для об’єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності металургійної продукції, якість, ціну та сервісні функції слід доповнити чинниками, які потенційно характеризують відповідність продукції та її виробників специфічним вимогам конкретного ринку, а також здатність виробників долати перешкоди проникнення на ці ринки. 7. Динамізм зміни чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції галузі, залежність їх складу від конкретного ринку, а також постійна зміна вагомості впливу на конкурентоспроможність продукції потребує створення відповідного механізму, якій би відповідним чином враховував ці зміни. Нами показано, що таким механізмом є управління конкурентоспро-можністю, яке можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою контролювати зміну чинників конкурентоспроможності та вживати заходів щодо виключення або зниження негативного впливу такої зміни на конкурентоспроможність продукції. З урахуванням специфіки обєкту управління, в роботі сформульовано функції та задачі управління конкурентоспроможністю продукції, наведено блок-схему процесу управління, яка включає послідовність основних етапів та робіт з управління конкурентоспроможністю продукції. 8. Забезпечення конкурентоспроможності продукції галузі та управлін-ня цим процесом потребують докорінної зміни поглядів з урахуванням реалій галузі та виконання досліджень і розробок, які дозволять ефективно здійсню-вати цю діяльність. Найбільш актуальною є формування організаційно-еконо-мічного механізму забезпечення конкурентоспроможності. Запропонований у роботі механізм включає комплекс постійно діючих інноваційних, інвести-ційних, маркетингових так інших заходів, що спрямовані на встановлення та підтримку потрібного рівня конкурентоспроможності продукції. 9. Важливим етапом у системі управління конкурентоспроможністю продукції є кількісна оцінка її рівня. Нами показано, що існуючі методи оцінки конкурентоспроможності мають недоліки, які знижають обєктивність отриманих на їх підставі показників та, як наслідок, знижують якість управлінських рішень з цих питань. У дисертації визначено та обґрунтовано основні положення та вимоги, дотримання яких дозволить вирішити цю проблему. З урахуванням наведених у роботі вихідних методичних положень, побудовано та запропоновано модель удосконаленої методики оцінки конкурентоспроможності металопродукції. 10. Як показали виконані в дисертації дослідження, рівень конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності країни є чинниками, які впливають на рівень конкурентоспроможності продукції. Тому їх необхідно враховувати у процесі визначення цього рівня. У роботі наведено та обґрунтовано науково-методичні підходи до кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності країни, а також методи їх урахування у процесі оцінки рівня конкурентоспроможності продукції металургійної галузі. 11. Ефективність функціонування галузі значною мірою залежить від ефективності системи управління металургійним сектором. Як показав аналіз, існуюча система управління галуззю потребує подальшого удосконалення, метою якого є більш повна її відповідність сучасним умовам господарювання. Це стосується як структури, так і функцій центрального органу виконавчої влади в галузі. Подальше удосконалення системи управління металургійною галуззю пов’язано з виключенням функцій, які, не усуваючи відомих недоліків ринку, суперечать ринковим умовам господарювання, та, одночасно, з вклю-ченням функцій державного регулювання, які спрямовані на вирішення соціальних проблем суспільства, та функцій державної підтримки конкурентоспроможності металургійних підприємств та їхньої продукції на зарубіжних ринках. Наведені у роботі рекомендації, спрямовані на удосконалення системи управління металургійною галуззю, дозволять підвищити ефективність діяльності металургійних підприємств України та сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності їх продукції. 12. Як показують виконані нами дослідження, конкурентоспроможність українських операторів на світовому ринку у перспективі буде значною мірою визначатися масштабами металургійних компаній. Майбутнє сектору прямо залежить від здійснення його структурної перебудови, яка визначається формуванням великих корпорацій і темпами їх реструктуризації, включаючи зміни в механізмах їх корпоративного управління. Для просування на головні світові ринки великі фінансово-промислові групи, що контролюють металургійні підприємства, мають використовувати партнерство з іноземними компаніями, там де це доцільно та можливо, брати участь у придбанні закордонних металургійних активів. 13. У роботі обґрунтовано, що найважливішим напрямком структурної перебудови в галузі є формування ВІС, що мають, у першу чергу, включати підприємства всього технологічного ланцюга “видобуток коксівного вугілля та видобуток і переробка залізної руди – виробництво коксу – виплавка чавуну і сталі – виробництво прокату”. Як показує практика, їх створення є ефективним шляхом нарощення обсягів виробництва, покращення збуту продукції, поліпшення фінансово-економічних показників діяльності. 14. Прогнози зниження попиту на світовому ринку металу змушують вітчизняних виробників вже у найближчі роки розглядати варіанти розширен-ня своєї присутності на внутрішньому ринку. Виконані нами теоретичні дос-лідження дозволили запропонувати створення для цих цілей сервісних метало-центрів, орієнтованих переважно на обслуговування внутрішнього ринку. Основною метою таких центрів є додаткова обробка металу – поділ на дрібні партії; розрізання та упаковка арматури, швелера тощо; розкроєння та розрі-зання листового прокату; зміна товарних форм металопродукції за індивіду-альними замовленнями. Їх функціонування та розвиток забезпечує підвищення ефективності використання найважливіших матеріальних ресурсів, підвищен-ня якості обслуговування споживачів, зростання доданої вартості вітчизняної металопродукції та, як наслідок, підвищення її конкурентоспроможності. 15. Рішення більшості проблем конкурентоспроможності продукції потребує наявності в металургійних підприємствах міцної та розвиненої мар-кетингової служби, здатної вирішувати різноманітні та складні задачі марке-тингової діяльності. Як показує виконаний нами аналіз, сьогодні склад та обсяг підрозділів маркетингу не повною мірою відповідає характеру та змісту робіт металургійних підприємств, а також деяким науково-методичним положенням економічної теорії щодо організації структурних підрозділів маркетингу, та обсягів робіт з виконання окремих функцій. У роботі наведено пропозиції щодо усунення існуючих недоліків та підвищення ефективності маркетингової діяльності металургійних підприємств. 16. Як показують виконані дослідження, на підприємствах металургійної галузі відсутній комплексний, системний підхід до управління конкуренто-спроможністю продукції. Значна частина функцій та робіт, що складають управління конкурентоспроможністю продукції, на даний час практично не виконується. У роботі обґрунтовано , що удосконалення системи управління конкурентоспроможністю продукції потребує побудови відповідного механіз-му управління. Розглянуто організаційно-методичні проблеми створення такого механізму управління, наведено рекомендації щодо його побудови. 17. Однією з найбільш актуальних проблем побудови організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності продукції, адекватного умовам глобалізації та інтерналізації, є проблема антидемпінгово-го захисту, під яким ми розуміємо як здатність аргументовано та ефективно захищати своєї права у разі порушення антидемпінгового розслідування проти української продукції, так і, в разі необхідності, ініціювання такого розслідування проти імпорту продукції з інших країн. У роботі наведено рекомендації щодо створення механізму попередження антидемпінгових розслідувань шляхом застосування антидемпінгового моніторингу. 18. Показано, що одним з найбільш перспективних та ємних ресурсів зниження витрат та підвищення конкурентоспроможності металопродукції є транспортна складова. Одночасно вона є вагомим джерелом ризику. Тому при складанні контракту на постачання металопродукції виробники обмежуються умовами (EXW, FCA, FAS, FOB), які забезпечують їм мінімальні ризики . Як показує аналіз, це призводить до втрати ними до 30% доходів та ще більш відчутної частки прибутку. Виконані в роботі розрахунки свідчать про те, що в умовах практичної реалізації прогресивної філософії “just in time”, при прийнятті рішень стосовно умов контракту, слід розглядати і в обґрунтованих випадках приймати більш ризиковані варіанти цих умов (CFR, CIF, CPT, CIP, DAF, DES, DEQ, DDU, DDP). Це дозволить підвищити додану вартість металопродукції, та, як наслідок, її конкурентоспроможність. 19. Показано, що значний вплив на конкурентоспроможність метало-продукції оказує конструктивна державна політика, спрямована на підтримку національного виробника. Така підтримка має два основних напрямки: підвищення конкурентоспроможності країни шляхом впровадження політики, яка сприяє підвищенню міжнародного статуту й авторитету держави; реалізація разових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі на підставі аналізу стану міжнародного ринку та позицій на ньому України. На основі аналізу стану проблеми надано низку рекомендацій, реалізація яких підвищить рівень захисту національного виробника та, як наслідок, підвищить рівень конкурентоспроможності його продукції. |
