Анотація до роботи:

Майборода Н.В. Традиції романтизму у парадигмі українського модернізму. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню традицій романтизму в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Оскільки загалом існування самого неоромантизму як напрямку в українській літературі є до сьогоднішнього дня проблемою дискусійною, у роботі йдеться не стільки про неоромантизм, що існував у літературі наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, скільки про відбиття традицій романтизму у літературному процесі доби модернізму.

У дисертації визначається місце романтичних традицій у системі літературних координат. Зокрема, аналізуються поняття тенденція, літературна епоха, період, напрям, течія, стиль та метод, група і школа, подається орієнтовна схема періодизації українського літературного процесу.

Розглядаючи специфіку українського модернізму та романтизму, дисертант встановлює типологічні зв’язки між ними, визначає своєрідність модерністських експлікацій в українській літературі.

У роботі аналізуються три художні твори, які написані у традиціях неоромантизму: «Осіння казка» Лесі Українки, «Казка старого млина» Спиридона Черкасенка та «По дорозі в Казку» Олександра Олеся. Встановлено, що у цих творах тісно переплелися традиції «класичного» романтизму та модернізму. Причому, на думку дисертанта, визначальну позицію тут посідають романтичні тенденції (романтичний характер головних героїв, протиставлення двох світів, символізація), однак вони вже збагачені досвідом модернізму, що знайшло своє відображення як у жанрово-стилістичних пошуках, так і в загальній ідеології інтерпретованих творів.