У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення поставлених наукових завдань, які полягають в розроблених науково-методичних і практичних підходах дослідження торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу. Дисертаційне дослідження має наступні основні наукові та практичні результати: 1. На функціонування та розвиток торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу вплинули значні трансформаційні зміни економіки. В зв’язку з цим вона зосереджена на переплетенні економічних, соціальних та політичних інститутів. Це призвело до теоретичного обґрунтування визначення торгівлі як галузі економіки, яка реально функціонує та інституційована формальними і неформальними правилами і нормами як необхідна та ефективна складова сфери обігу; об’єктом її діяльності є товарний обмін у формі купівлі-продажу товарів та надання усіх необхідних для цього процесу послуг як виробникам товарів, так і їх покупцям. Виходячи з цього, встановлено, що вітчизняна торгівля в основному завершила формування і апробацію інститутів та інституцій сфери обігу та стала економічно потужною галуззю, яка відповідає своїми досягненнями передовим країнам світу. 2. Торговельні відносини в більшій мірі спрямовані на інтереси споживача, через що вони вирішують багато соціальних питань, які містяться у формуванні та стабілізації споживчого ринку. Обов’язковістю торговельних відносин за умов ринкової економіки є усвідомлення важливої ролі при доведенні товару з найнижчими витратами від виробника до споживача, тобто обов’язкової безперервності процесу виробництва, а також постійної орієнтації на поєднання інтересів не лише галузевих, а й міжгалузевих. Отже, провідною функцією торгівлі і як форми обігу є зниження трансакційних витрат, які проявляються в пошуку інформації щодо властивостей відповідних товарів та партнерів, оформленні та оплаті контракту в процесі реалізації товару, процедурі торгу тощо. Таким чином, трансакційні витрати, як витрати обміну товарами і послугами, є значним чинником розвитку торговельних відносин, а значить і галузі народного господарства. 3. Конкурентні відносини ринкової економіки виступають об’єктивною закономірністю цієї системи, механізмом регулювання суспільного виробництва та формою суперництва між суб’єктами ринкового господарства. Саме конкуренція спонукає товаровиробників постійно вдосконалювати асортимент продукції, шукати нові технології, які б з найменшими затратами могли виготовляти високоефективні товари з постійним попитом на них. Споживачі ж можуть оцінити конкурентоспроможність торговельного підприємства на основі конкурентоспроможності торговельних послуг, які поєднують в собі асортимент, обсяг товарообороту, форми і методи торгівлі, рівень обслуговування, місце розташування магазину тощо. Все це сприяє сучасному формуванню конкурентного середовища в різних сферах вітчизняної торгівлі, особливістю якого є: швидкий розвиток торговельних мереж, інтенсивне будівництво супермаркетів, гіпермаркетів тощо, використання сучасної торговельного обладнання. Крім цього, велика кількість дрібного і середнього торговельного підприємництва сприяють існуванню монополістичної та досконалої форми ринкової конкуренції. 4. Торгівля та власність є категоріями, які характеризують виробничі відносини. Вони проявляють свій характер в наступному: торгівля є взаємопов’язуючою ланкою між виробником і споживачем та виступає носієм виробничих відносин, а власність проявляє себе як соціальна форма виробничих відносин та визначає всі сторони прав власності. Важливим елементом утворення та функціонування механізму господарювання є процес приватизації, інституціоналізації, розвиток підприємництва, а також правильний вибір економічної стратегії підприємства. Вдале проведення роздержавлення і приватизації майна торговельних підприємств позитивно впливає на розвиток соціально-економічних і організаційно-економічних відносин в торгівлі, що призводить до утвердження на цій основі різних інституційних форм приватної власності та створенню будь-яких торговельних форматів. 5. За останні роки вітчизняна торгівля стала високорентабельною галуззю і однією з провідних галузей народного господарства, про що свідчать її високі фінансові результати, за якими прибуток на одну гривну основного капіталу торговельної галузі більший приблизно в чотири рази проти, наприклад, промисловості. В зв’язку з цим назріла необхідність розгортання передових торговельних форматів у вигляді супермаркетів, мегамаркетів, мультибрендових автоцентрів тощо. Це сприятиме умовам зростанню рівня зайнятості, створенню крупними торговельними компаніями нових регіональних асортиментних ринків та підвищення добробуту населення. 6. Головною метою економічної трансформації України є побудова ринкової системи господарювання. Економічні реформи мають багато важливих та суперечливих проблем, серед яких є удосконалення фіскальних взаємовідносин торговельних підприємств як із покупцями, так і з бюджетом. Наразі, як доводиться в дисертації, основною метою державного регулювання торгівлі, як важливого засобу розвитку всієї економіки, повинен бути вдалий шлях та всебічне стимулювання процесу впровадження сучасного, регульованого внутрішнього ринку країни. Це дасть змогу максимально задовольняти потреби споживачів і виробників та сприятиме розширенню відтворення та розвитку торгівлі як окремої галузі. В зв’язку з цим розроблені пропозиції стосовно шляхів удосконалення державного регулювання торговельних відносин та інститутів (створення активної політики щодо підтримки малого підприємництва у сфері торгівлі; проведення у торговельних відносинах політики пільгового оподаткування як для покупців, так і для продавців; та ін.). |