У дисертації на основі проведених досліджень, відповідно до поставленої мети та завдання, встановлено нові погляди на токсикодинаміку Т-2 токсину саме під дією розчину ГХН у лабораторних тварин і птиці. Встановлено дезінтоксикаційну дію розчину ГХН при Т-2 токсикозі. Застосування ГХН забезпечило вищу збереженість птиці, зменшило період відновлення після хронічного Т-2 токсикозу та підвищило продуктивність птиці. 1. Встановлено для Т-2 токсину дозу ЛД50: для щурів – 6,75 мг/кг та для птиці – 5,6 мг/кг маси тіла. 2. При введенні Т-2 токсину для щурів у дозі 6,75 та 1,35 мг/кг маси тіла встановили вірогідне зниження концентрації гемоглобіну на 17% і 29%; загальної кількості еритроцитів на 22% і 26% та лейкоцитів 24% і 47%; лімфоцитів на 20% і 22%; вірогідне зниження рівня холестерину на 69% і 64%; концентрації глюкози на 42% і 36%, загального білка на 64% і 69%; активність ферментів зростала: відповідно АлАТ на 9% і 19%, а АсАТ на 40% і 50% в порівнянні з контрольною групою тварин. 3. При застосуванні для щурів розчину ГХН у концентрації 30мг/л, за умов введення Т-2 токсину в дозі 6,75 та 1,35 мг/кг маси тіла, встановили зростання концентрації гемоглобіну на 15%, загальної кількості еритроцитів на 18%, лейкоцитів на 33%, лімфоцитів на 23%, рівень холестеролу на 41%, концентрації глюкози на 20%, вмісту загального білка на 22%, а активності АлАТ та АсАТ знижувалась відповідно на 11% та 4% в порівнянні з групою, що не отримувала даний розчин. 4. Застосування розчину ГХН при експериментальному гострому Т-2 токсикозі у щурів зменшувало загибель дослідних тварин на 50%, покращувало загальний функціональний стан організму, клінічні ознаки токсикозу виражені незначно, щурі були більш рухливі, окремі з них поїдали корм. 5. Довготривале введення щурам Т-2 токсину в дозах 0,67 та 0,34 мг/кг маси тіла призводило до зниження рівня гемоглобіну на 28%, загальної кількості еритроцитів на 24% та лейкоцитів на 30%, зменшення вмісту лімфоцитів на 19%, зниження рівня білка на 40%, зростання активності амінотрансфераз АлАТ на 37% і АсАТ на 45%, збільшення кількості нейтрофілів на 9% у порівнянні з контрольною групою тварин. 6. При застосуванні розчину ГХН у концентрації 30 мг/л за введення щурам Т-2 токсину в дозах 0,67 та 0,34 мг/кг маси тіла встановили вірогідне зростання концентрації гемоглобіну на 19%, збільшення загальної кількості лейкоцитів на 6%, еритроцитів на 24%, рівень холестерину зріс на 41%, концентрації глюкози на 20%, вмісту загального білка на 22%, активності АлАТ та АсАТ відповідно на 11% та 4% в порівнянні з групами тварин, які не отримували препарат. 7. Введення щурам Т-2 токсину в дозах 0,67 та 0,34 мг/кг маси тіла викликало зростання коефіцієнтів відносної маси печінки на 45%, зменшення тимусу на 54% та селезінки на 15% в порівнянні з контрольною групою тварин. 8. Застосування розчину ГХН для щурів при введенні Т-2 токсину в дозах 0,67 та 0,34 мг/кг маси тіла зумовлювало в печінці посилення циркуляції крові, активізувало фагоцитарну функцію клітин Купфера та стимулювало відновлення структури за рахунок зростання числа клітин з гіперхромними та поліплоїдними ядрами. 9. При Т-2 токсикозі застосування розчину ГХН покращувало дезінтоксикаційну функцію печінки щурів, що встановлено зменшенням тривалості тіопенталового сну та збільшенням тривалості утримування на воді щурів за фізичних навантажень. 10. При довготривалому введенні птиці Т-2 токсину в дозах 0,37 мг/кг маси тіла встановлено вірогідне зниження концентрації гемоглобіну на 14%, загальної кількості еритроцитів на 41%, лейкоцитів на 35% та лімфоцитів на 54%, синтезу холестеролу на 36%, концентрації глюкози на 30%, пригнічення активності лужної фосфатази на 52%, підвищення активності ферментів АсАТ і АлАТ відповідно на 30% і 25%, збільшення відносних вагових коефіцієнтів маси печінки на 58% та зменшення відносної маса фабрицієвої сумки на 38% і тимусу на 35% у порівнянні з контролем. 11. Після введення птиці Т-2 токсину в дозі 0,37 мг/кг та розчину ГХН в концентрації 30 і 40 мг/л гематологічні, біохімічні, морфологічні та гістологічні показники були в межах норми на рівні контрольної групи, покращувались загальний морфо-функціональний стан та продуктивність птиці. |