Анотація до роботи:

Герілович Ірина Олександрівна. Токсико-екологічна характеристика омайту (пропаргіту). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія. – Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2006.

Дисертація присвячена вивченню токсичних властивостей омайту (пропаргіту), особливостей його персистенції у довкіллі та розробці методики визначення залишкових кількостей пестициду в біосубстратах.

В роботі наведені результати хіміко-аналітичних досліджень з вивчення хроматографічних властивостей омайту та способів його виявлення на хроматографічних пластинках. Розроблена методика визначення залишкових кількостей пестициду в об’єктах тваринного походження (м’ясо, жир, внутрішні органи, молоко, яйця) газорідинною та тонкошаровою хроматографією.

В дослідах на перещеплюваних культурах клітин вивчені цитотоксичні та мітогенні властивості пестициду. Отримані дані щодо характеру розподілення пестициду в організмі ссавців і птиці. Встановлено підсилюючу дію омайту на інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів. Доведено, що досліджуваний препарат є сильно подразнюючою речовиною, а також характеризується резорбтивною дією.

Проведено моніторинг залишкових кількостей омайту в довкіллі після використання його у виробничих умовах. Встановлено, що пестицид у деяких об’єктах довкілля зберігається довше 14 тижнів після проведення обробки. А період, за який концентрація препарату на рослинах зменшується вдвічі, може бути описаний за допомогою математичної моделі кінетичного процесу першого порядку.

1. У дисертації представлені дані з вивчення токсико-екологічної характеристики омайту (пропаргіту): розроблено методику визначення залишкових кількостей омайту в об’єктах тваринного походження; визначено ступінь токсичності омайту (пропаргіту) для лабораторних тварин; вивчено токсикокінетику в організмі щурів і курей, цитотоксичні властивості та шкірно-резорбтивну дію, вплив на інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів; проаналізовано особливості персистенції пестициду в об’єктах довкілля після обробки яблунь і винограду у виробничих умовах.

2. Розроблена методика визначення залишкових кількостей омайту (пропаргіту) в об’єктах тваринного походження (м’ясо, жир, внутрішні органи, молоко, яйця) базується на вилученні пестициду з проби ацетоном, очищенні екстрактів способами фільтрації, виморожування та перерозподілу в гексан, доочищенні й концентруванні на хроматографічних колонках з оксидом алюмінію та подальшій ідентифікації пестициду газорідинною або тонкошаровою хроматографією. Межа детектування досліджуваного пестициду газорідинною хроматографією складає 4 нг, тонкошаровою – 1 мкг. Валідаційні характеристики методики відповідають вимогам стандарту ISO 17025.

3. Омайт є токсичним для культури клітин ПО-2 та високотоксичним для культури клітин Vero: клітини виживали і лишалися прикріпленими до скляної поверхні при максимальній дозі пестициду 20 і 2 мкг/см³, відповідно. Вплив пестициду характеризуєтьсяся явищами вакуолізації, балоноподібної дистрофії та токсигенного лізису клітин. В концентраціях 0,02 і 0,2 мкг/см³ живильного середовища препарат спершу стимулює, а потім пригнічує проліферативні процеси в перещеплюваних культурах клітин, що супроводжується достовірним збільшенням кількості патологічних мітозів.

4. Середньолетальна доза омайту для білих щурів при пероральному уведенні складає 1293,0±39,5 мг/кг, ЛД₁₆ і ЛД₈₄ – 1148,0 і 1438,0 мг/кг, відповідно, що дає змогу за гігієнічною класифікацією віднести омайт до малотоксичних речовин.

5. Основними клінічними ознаками гострого отруєння щурів омайтом є пригнічення, порушення з боку сечовивідної системи (полакіурія), шлунково-кишкового тракту (несформовані калові маси), а також назальна та окулярна кровотечі. Патологоанатомічні зміни характеризуються сильним здуттям шлунку з ураженнями слизової оболонки виразкового характеру, легеневим серцем та застійними явищами в органах і тканинах організму.

6. Токсикокінетика омайту в організмі щурів за умови одноразового перорального уведення в дозі 600 мг/кг маси тіла характеризується поступовим зменшенням його концентрації у вмістимому шлунка та накопиченням у м’язовій та жировій тканинах, де він перебуває довше місяця. Виведення незміненого пестициду відбувається переважно з калом, в якому максимальна концентрація омайту спостерігається на першу і третю добу після уведення – 34,4±3,1 і 19,2±0,8 мг/кг, відповідно.

7. Омайт в організмі курей за умов одноразового перорального уведення в дозах 300 і 600 мг/кг маси тіла через 4 години розподіляється майже в усіх органах і тканинах організму; через одну добу його концентрація набуває максимального значення в мозку, серці, легенях, нирках і жирі, при цьому найбільше залишкових кількостей пестициду містить жирова тканина (на рівні 3,321±0,363 і 5,973±0,667 мг/кг, відповідно уведеної дози). Основним шляхом виведення омайту з організму курей є травний канал. Максимум евакуації спостерігається через 4 години після уведення пестициду у дозі 300 мг/кг і через одну добу після уведення у дозі 600 мг/кг.

8. Токсичний вплив омайту на організм птиці за умов одноразового перорального уведення в дозах 300 і 600 мг/кг маси тіла характеризується посиленням інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів, що виявляється вірогідним підвищенням концентрації дієнових кон’югатів і малонового диальдегіду в плазмі крові і печінці, а також активацією ферментативної та неферментативної ендогенних антиоксидантних систем. Дія пестициду при цьому має прямий дозозалежний ефект.

9. Омайт є сильно подразнюючою речовиною: аплікація на шкіру 0,2 % водної та 57 % концентрат емульсії призводить до розвитку патологічних процесів за типом екзематозного дерматиту та сухої гангрени, відповідно. Активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і порушення функцій антиоксидантної системи організму за умов нанесення на шкіру омайту в дозах 2 і 570 мг/кг свідчать про резорбтивну дію пестициду і носіть прямий дозозалежний характер.

10. Моніторинг залишкових кількостей омайту в довкіллі при його використанні у виробничих умовах показав, що пестицид у листях яблуні і винограду зберігається впродовж 14 тижнів. Період зменшення концентрації омайту вдвічі складає для листя винограду 10,2 доби, для листя яблуні – 47,5 діб, для листя полуниці – 17,5 діб.

Публікації автора:

1. Герілович І.О. Вивчення хроматографічних властивостей омайту при розробці способу визначення його в продуктах тваринного походження // Вет. мед.: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – 2004. – Вип. 83. – С. 39-42.

2. Герілович І.О. Спосіб визначення омайту в продуктах тваринного походження методом тонкошарової хроматографії // Вет. мед.: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – 2004. – Вип. 84. – С. 208-212.

3. Малінін О.О., Куцан О.Т., Герілович І.О. Динаміка вмісту залишкових кількостей омайту в об’єктах довкілля після обробки винограду і яблунь // Вет. мед.: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – 2005. – Вип. 85. – С. 728-732. (Дисертант провів експериментальні дослідження, обробку отриманих даних та їх узагальнення).

4. Герілович І., Герілович А. Визначення цитотоксичної дії омайту на культурах клітин // Вет. мед. України. – 2005. – № 8. – С. 42-44. (Здобувач провів літературний пошук, підібрав методичні прийоми і брав участь у проведенні експериментальних досліджень).

5. Герілович І.О. Гостра токсичність омайту для білих щурів // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 9. – С. 78-80.

6. Малинін О.О., Куцан О.Т., Герілович І.О. Токсикокінетичні властивості омайту після перорального уведення // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 2005. – Вип. 33. – С. 159-165. (Дисертант брав участь у розробці схеми досліду, провів експериментальні дослідження, проаналізував і статистично обробив отримані результати).

7. Герілович І.О. Щодо аспектів дерматотоксичності омайту для кролів // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин і ДНДІ ветпрепаратів і кормових добавок. – Львів, 2005. – Вип. 6. – № 3. – С. 100-106.

8. Патент 70032 А Україна, 7G01N33/00. Спосіб визначення омайту (пропаргіту) в біологічних об’єктах / І.О. Герілович, О.О. Малинін, О.Т. Куцан (Україна). – № 20031212176; Заявлено 23.12.2003; Опубл. 15.09.2004, Бюл. 9. – 3 с. (Здобувач провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

9. Патент 71440 А Україна, 7G01N33/00. Спосіб виявлення омайту (пропаргіту) на тонкошарових хроматограмах / І.О. Герілович (Україна). – № 20031213026; Заявлено 30.12.2003; Опубл. 15.11.2004, Бюл. 11. – 2 с.