Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного підрозділу та розділу роботи. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі: 1. Особливості процесу тлумачення норм міжнародного права визначаються особливостями об’єкту з’ясування і роз’яснення, яким у контексті дисертаційного дослідження є міжнародний договір. Тлумачення міжнародних договорів займає певне місце у функціонуванні міжнародного права і виконує допоміжну роль. Воно має особливе значення у процесі реалізації міжнародних договорів та у процесі правотворчості, при систематизації (кодифікації) міжнародного права, впливає на його прогресивний розвиток. Тлумачення є процесом політичним, оскільки часто здійснюється під впливом політичних поглядів суб’єктів інтерпретації. 2. Суб’єкти (учасники) тлумачення міжнародних договорів можуть бути класифіковані в залежності від їх правового статусу і наслідків тлумачення на дві категорії: таких, що здійснюють офіційне тлумачення та таких, що здійснюють неофіційне тлумачення. Обов’язковість результатів тлумачення залежить від згоди сторін по договору. 3. Інтерпретаційна діяльність міжнародних органів вносить певні модифікації у механізм міжнародно-правового регулювання і часто наближається до правотворчості. За останні десятиріччя великого значення набуло тлумачення, що надається міжнародними судовими органами, особливо у межах регіональних організацій. Ефективність такого тлумачення залежить від: а) інтеграційних процесів, які характерні для співробітництва держав Європи, більшість з яких є усталеними ліберальними демократіями, і б) надання судам широкої, ексклюзивної компетенції по тлумаченню певних міжнародних угод. Таке тлумачення суттєво впливає на уніфіковане застосування положень міжнародних договорів сторонами, що у свою чергу є дієвим правовим фактором поглиблення європейської інтеграції та формування європейського правового простору. 4. Визначення завдань тлумачення впливає на вибір способів і засобів інтерпретації. Поділ підходів до тлумачення на суб’єктивістський, об’єктивістський, телеологічний певною мірою відображає значення зазначених напрямків (шкіл) тлумачення у різний період розвитку міжнародних відносин. Динамізм міжнародного права висуває на передній план телеологічний (і як його різновид еволюційний) підхід до тлумачення міжнародних угод. Як правило на практиці всі підходи до тлумачення міжнародних договорів комбінуються. 5. Поділ міжнародних договорів на договори-правоустановчі (договори-закони) та договори-контракти хоч і позбавлений правового підґрунтя, все таки має певне значення для тлумачення міжнародних угод. При тлумаченні договорів-законів (до яких відносяться і договори гуманітарного характеру, наприклад, Європейська Конвенція з прав людини, а також установчі договори міжнародних організацій, які ще характеризуються як “конститутивні”, наприклад, установчі договори ЄС), важливим є встановлення об’єкту і мети договору. Для їх тлумачення характерним є використання переважно телеологічного і еволюційного методів тлумачення. 6. Серед загальновизнаних принципів тлумачення, що використовуються під час тлумачення міжнародних договорів (добросовісність, принцип спеціального закону та ін.) можна виділити особливу специфічну категорію принципів, які застосовуються міжнародними судовими органами у межах певного регіону. Особливу роль відіграють принципи, які характеризують або загалом право (ЄС) або особливу систему захисту прав людини (створену за Європейською Конвенцією з прав людини 1950 р.): принцип субсидіарності, пропорційності, принцип судового прецеденту, принцип “меж розсуду” та ін. 7. Використання принципу прецеденту під час тлумачення положень Європейської Конвенції 1950 р. свідчить про те, що застосування цієї Конвенції відбувається у світлі і на підставі рішень ЄСПЛ. Хоча, як правило, не самі рішення як такі є обов’язковими для всього загалу сторін, а власне Конвенція у тому вигляді, як її тлумачить ЄСПЛ. А тому тлумачення, яке здійснює ЄСПЛ розцінюється як таке, що наближається до автентичного. 8. Принцип прецеденту, який використовує Суд ЄС для тлумачення міжнародних договорів забезпечує не лише однакове розуміння останніх, але і формування структурованої судової системи, в яку входять Суд ЄС, Суд Першої інстанції та спеціалізовані судові колегії, а також створює своєрідний механізм співробітництва національних судів держав-членів ЄС і Судів ЄС у галузі застосування європейського права. Використання рішень Суду ЄС національними судами під час тлумачення установчих договорів Співтовариств, дало можливість зазначеним органам сформулювати доктрину acte clair, відповідно до якої національний суд держави-члена ЄС самостійно вирішує питання про передачу спору у преюдиціальному порядку до Суду ЄС або Суду Першої інстанції, якщо вже існує рішення Суду ЄС з аналогічного або навіть схожого питання. 9. Вибір методів тлумачення, які застосовують Суд ЄС та ЄСПЛ зумовлений передусім характером міжнародних договорів, спір щодо застосування або тлумачення яких є предметом судового розгляду. Ці договори характеризуються як конститутивні і такі, що розраховані на тривалий термін існування. Тому як Суд ЄС, так і ЄСПЛ, більш схильні використовувати систематичне, телеологічне (навіть еволюційне) тлумачення, що дає можливість ефективно забезпечувати реалізацію цілей певних міжнародних договорів (установчих договорів Співтовариств – у Суді ЄС; Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод 1950 р. – у ЄСПЛ). 10. Використання специфічних методів тлумачення (наприклад, автономного тлумачення Конвенції у ЄСПЛ), або використання Судом ЄС власної політики під час тлумачення установчих договорів Європейських співтовариств сприяє однаковому розумінню положень зазначених міжнародних договорів усіма їх учасниками, впливає на формування європейського правового простору і поглиблення інтеграційних процесів у Європі. |
