У дисертаційній роботі вирішено актуальну стоматологічну задачу – підвищення ефективності ендодонтичного лікування шляхом розробки методів упередження виникнення тяжких ускладнень пломбування кореневих каналів зубів. 1. За результатами аналізу динамічних клініко-рентгенологічних спостережень виявлено звязок виникнення тяжких ускладнень пломбування кореневих каналів зубів з дефектами їх препарування і обтурації: створення неадекватного ендодонтичного доступу (81,76%); некоректне визначення робочої довжини зуба (32,26%); надмірна інструментація коронкової частини каналу, недостатнє препарування середньої і апікальної третин (54,74%); відсутність умов надійної ретенції пломбувального матеріалу в межах кореневого каналу: несформований апікальний упор (62,78%) або конусна форма каналу (83,21%); агресивне заповнення його ендогерметиками (49,19%); штучно створені кореневі канали з виведеннням пломбувального матеріалу через перфораційні отвори (18,55%). 2. Вираженість клініко-функціональних проявів ускладнень пломбування кореневих каналів зубів залежить від локалізації ускладнення, його тривалості, виду і токсичності ендогерметика. У разі надмірного виведення пломбувального матеріалу в здорову кісткову тканину виникає запально-деструктивний процес, який супроводжується больовим синдромом різного ступеня вираженості (100%). Виведення ендогерметика в канал нижньої щелепи призводить до тяжкого ураження нижнього коміркового нерва, яке проявляється розвитком больового синдрому (100%), зниженням або зникненням чутливості у ділянці інервації (86,87%), парестезіями (33,54%) та порушенням рефлекторних взаємовідношень (20,43%). 3. У хворих з ускладненнями пломбування кореневих каналів зубів виявлено зміни функціонального стану тканин у ділянці ураження: за даними електрометрії пульпи у 4,11±0,24 сусідніх з ураженим зубів була відсутня реакція збудливості, поріг больової чутливості знижувався (індекс асиметрії 0,50±0,07), електропровідність шкіри підвищувалась (індекс асиметрії 0,73±0,12). 4. В умовах експерименту дослідженями in vitro прямої дії ендогерметиків на клітини строми губчастої кістки людини доведено високу токсичну дію всіх досліджуваних зразків. Ступінь пригнічення росту колоній досягає 100%, а за рівнем зростання токсичності досліджувані матеріали можна подати наступним чином: Гутаперча < «Endion» < «Ендофіл» < «Ендометазон» < «AH-plus» < «U/P» < «Форедент». 5. Динамічними клініко-функціональними спостереженнями показано, що комплексне лікування у ранні терміни виникнення ускладнень розробленим нами способом, який передбачає використання засобів декомпресії, призначення протинабрякових, протизапальних, протибольових засобів з подальшими реабілітаційними заходами підвищує ефективність лікування хворих першої групи на 37,34±0,18% та 21,91±1,68% хворих другої групи 6. На підставі клініко-функціональних, рентгенологічних спостережень і експериментальних досліджень розроблено і обґрунтовано комплекс профілактичних заходів, спрямованих на упередження виникнення ускладнень, який включає коректне визначення робочої довжини зубів з використанням комбінованого методу (рентгенологічного та електронного), створення умов для повноцінної обтурації та ретенції пломбувального матеріалу в межах внутрішньоканального простору, препарування шляхом формування апікального уступу чи послідовної конусності кореневого каналу, вибір ендогерметиків з урахуванням їх локальних цитотоксичних властивостей. Практичні рекомендації 1. З метою упередження виникнення тяжких ускладнень ендодонтичного лікування рекомендується при препаруванні кореневих каналів: – адекватне створення прямого доступу до порожнини зуба, апікальної частини кореневого каналу, що забезпечує інструментацію в межах анатомічної глибини внутрішньокореневого простору; – препарування кореневого каналу на всю робочу довжину з формуванням послідовної конусності, що створює умови для оптимальної обтурації; – калібрування апікального отвору, що дає можливість завершити апікальне препарування та обрати оптимальну технологію пломбування кореневого каналу. 2. Для обтурації кореневих каналів рекомендуємо використовувати малотоксичні ендогерметики. Враховуючи високу цитотоксичність та нейротоксичність формальдегід-вмісних сілерів, доцільно обмежити їх використання в практичній ендодонтії. 3. У разі надмірного виведення ендогерметика у кісткову тканину, верхньощелепну пазуху, канал нижньої щелепи як невідкладна допомога рекомендується: – оперативне втручання (гайморотомія чи трепанація каналу нижньої щелепи з видаленням стороннього тіла) у ранні терміни після виникнення ускладнення; – розпломбування кореневих каналів (зменшення обєму токсичного матеріалу, зниження внутрішньоканального тиску у разі виведення сілера у канал нижньої щелепи); – призначення протинабрякових, протибольових препаратів (гормони, нестероїдні протизапальні, сечогінні засоби); – місцеве застосування знеболюючих, протизапальних паст. 4. У віддалені терміни після виникнення ускладнень пломбування кореневих каналів рекомендується комплекс реабілітаційних заходів: – з метою стимуляції відновних процесів та профілактики трофічних порушень місцеве застосування протизапальних і покращуючих мікроциркуляцію тканин паст і гелів (метилурацилової, індометацинової, актовегінової,«Мефенат»); – з метою відновлення уражених нервових структур призначення препаратів, які приймають участь у синтезі компонентів нервової тканини (вітаміни групи В, «Нейровітан»); – з метою профілактики трофічних змін і відновлення функції уражених тканин – комплекс гімнастики для мімічних мязів, судинні препарати і адаптогени. |