В результаті системного дослідження теоретико-методологічних та практичних питань удосконалення територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу обґрунтовано стратегію його просторового розвитку та динамічної рівноваги з врахуванням особливостей трансформації економіки. 1. Ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня розвитку продовольчого комплексу та його складових, зокрема тих, які мають стратегічне значення. Таким комплексом є зернопродуктовий як сукупність видів економічної діяльності, які тісно пов’язані з виробництвом, зберіганням, трансформуванням, переробкою та збутом зерна, і який відіграє виключно важливу роль в забезпеченні нормальних умов життєдіяльності населення. Ефективність подальшого розвитку цього масштабного і ємкого територіально-виробничого утворення знаходиться в прямому зв’язку з удосконаленням його територіальної організації та просторової структури. 2. Територіальну організацію зернопродуктового комплексу визначено як процес налагодження та регулювання стійких зв’язків між його функціональними територіальними елементами, як систему соціально-економічних її організаційних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальної продуктової структури зернового виробництва, підвищення ефективності функціонування ланок виробничо-господарчого призначення за рахунок раціоналізації регіональних пропорцій та створення нових перспективних територіально-виробничих утворень. 3. Науково обґрунтовано систему принципів територіальної організації зернопродуктового комплексу, де поряд із загальноекономічними виділена група принципів специфічного характеру, які набули актуальності та трансформовані в комплекс стосовно сучасних реалій. Виявлено передумови та фактори екзо- та ендогенного характеру, які мають суттєвий вплив на характер і масштаб територіальної організації зернопродуктового комплексу. Розширено та удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування та просторової організації зернопродуктового комплексу регіону на основі розробленої системи показників узагальненого і функціонального характеру. Розроблено схему послідовної оцінки просторової організації зернопродуктового комплексу з визначенням очікуваних результатів і розкриттям змісту пропонованих етапів – підготовчого, основного, заключного. 4. Об’єктивною передумовою розвитку регіонального зернопродуктового комплексу є ресурсний потенціал - виробничий, матеріальний, трудовий, природний. Земля є головним багатством досліджуваного регіону, загальна земельна площа Вінницької області складає 2,6 млн. га. В структурі наявних посівних площ окремих адміністративних районів 70% належить зерновим культурам (Жмеринський, Могилів-Подільський, Погребищенський райони). Валовий збір зерна складає 2,1 млн. т. Область виробляє 5,9% загальних обсягів зерна країни. Наявні проблеми в зернопродуктовому комплексі пов’язані з скороченням посівних площ під зерновими культурами, зниженням урожайності, недосконалістю фінансової і цінової політики, що потребує розробки та прийняття заходів по ліквідації негативних явищ. 5. Детально охарактеризовано територіальні пропорції та структурно-динамічні зрушення в переробній сфері зернопродуктового комплексу, зокрема в борошномельній, хлібопекарній, круп’яній, макаронній, кондитерській, спиртовій промисловості. Виявлені причини сповільнення виробництва та обґрунтовані напрями конкретного характеру та резерви підвищення ефективності їх діяльності. 6. Визначено основні напрями удосконалення системи інфраструктурного забезпечення оптимального функціонування зернопродуктового комплексу та його територіальної організації. На основі проведеного дослідження стосовно розвитку основних сфер комплексу регіону та визначення показників ділової активності адміністративних районів здійснено економічне районування території по рівню розвитку зернопродуктового комплексу з розробкою шляхів активізації зернового виробництва в окремих його складових. 7. З метою підвищення ефективності функціонування регіонального зернопродуктового комплексу в роботі розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення пропорційного галузево-функціонального розвитку та територіальної організації комплексу. Основою формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності зернопродуктового комплексу є створення змістовної інституційної структури із забезпечення оптимальних зв'язків вертикального і горизонтального характеру. Така структура надана в роботі з розкриттям змісту основних економічних регуляторів по 5 блокам – ресурсному, правовому, економічному, організаційному та інфраструктурному. 8. Одним з найважливіших чинників вирішення найбільш гострих та суттєвих проблем комплексу є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності. В результаті проведеного аналізу доведена необхідність мобілізації всіх форм та напрямів використання інвестицій, консолідації всіх джерел фінансування щодо підвищення дієвості цієї сфери діяльності. Необхідним є перегляд та удосконалення регіональної інвестиційної програми розвитку, яка повинна забезпечити досягнення обсягів виробництва відповідно до потреб споживача, підвищення конкурентоспроможності продукції комплексу, прискорення науково–технічного прогресу, розширення розвитку малого бізнесу, формування оптимальної виробничої структури. Потребує активізації робота створеного регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва. 9. Удосконалення територіальної організації зернопродуктового комплексу тісно пов'язано з посиленням маркетингової діяльності. В роботі визначено особливість маркетингової системи досліджуваного комплексу, охарактеризовано ринок зерна Вінницької області, який є найбільш конкурентним, ринок борошна, круп та борошняних кондитерських виробів, надані пропозиції по підвищенню їх активності. Розглянуто маркетинговий моніторинг, який як управлінська концепція направлений на досягнення ефективної реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. 10. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії територіальної організації та підвищення конкурентоспроможності продукції зернопродуктового комплексу регіону, визначено на основі аналізу тенденцій розвитку і просторової організації комплексу можливі варіанти його розвитку. Доведено доцільність створення і формування поряд з існуючими нових інтегрованих територіальних утворень. Визначено 2 стратегічних шляхи розвитку комплексу – глобальний та територіально-локальний з розкриттям змісту сутності кожного, та обґрунтовано пріоритетність другого. Наданий прогноз розвитку зернопродуктового комплексу до 2010 року, де обсяг виробництва зерна передбачається довести до 2,6 млн.т. Реалізація комплексу запланованих заходів по активізації діяльності зернопродуктового комплексу на основі удосконалення його територіальної структури та оптимізації просторової організації забезпечить зростання обсягів виробництва продукції комплексу та сприятиме підвищенню добробуту населення. | 