Анотація до роботи:

Ольховой І.О. Територіальна організація Збройних Сил Франції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 20.02.04 – Військова географія. Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Узагальнено і поглиблено теоретико-методичні засади комплексного географічного військово–країнознавчого дослідження територіальної організації ЗС держави, досліджено сучасний стан територіальної організації ЗС Франції, обґрунтовано виділення та визначено форми їх територіального зосередження, виявлено та розкрито вплив географічних чинників на територіальну організацію ЗС Франції, встановлено закономірності територіальної організації ЗС цієї країни. Проведено районування території Франції за особливостями територіальної організації ЗС Франції загалом та за окремими видами військ.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової задачі, що виявляється в вивченні територіальної організації ЗС Франції з метою впровадження її позитивного досвіду при вирішенні подібних задач в Україні.

Головні наукові і практичні результати роботи.

1) Аналіз відкритих публікацій з проблем військової географії та військового країнознавства, зокрема в Україні, дозволяє зробити висновок, що ці важливі наукові галузі знаходяться в початковій стадії розвитку як з точки зору формування теоретико-методологічних засад, так і практичних рекомендацій. Дослідження стану та шляху розвитку цих галузевих географічних наук за кордоном, зокрема у Франції, де вони достатньо розвинуті, сприятиме розвитку їх у нашій державі. У цьому контексті основними завданнями військово-країнознавчих досліджень слід розглядати комплексний просторово–компонентний аналіз територіальної організації ЗС; дослідження ступеня використання інтегрального потенціалу країни для потреб оборони та ведення бойових дій; визначення значення різних чинників, що впливають на його використання; а також вивчення центрів, з яких керують ЗС держави та розміщенням відповідних об’єктів по її території.

2) Однією з основних категорій військового країнознавства є територіальна організація ЗС держави. Під нею пропонується розуміти динамічний стан розподілу терито-ріальних форм організації її війська, що об’єднані управлінням у єдину систему оборони. Основними структурними одиницями територіальної організації ЗС держави є військові: пункт, центр, вузол (у т.ч. ядро), кущ і район (компактний і дискретний). У територіальній організації ЗС Франції виявлено десять військових районів, тринадцять кущів, 198 дискретних елементів (пунктів, центрів і вузлів).

3) Проведене дослідження базувалося на застосуванні системно–структурного, історико–генетичного та комплексно–географічного методологічних підходів. Розроблений методичний апарат військово–країнознавчого дослідження територіальної організації ЗС держави комплексувався відповідно до виділених етапів роботи: підготовчого, аналітико–синтетичного та синтетико–прогнозного.

4) Численні фактори, що впливають на територіальну організацію ЗС держави, ми пропонуємо поділити на фізико– і суспільно–географічні чинники. Як показало виконане дослідження перші з них значною мірою зумовлюють територіальну організацію об’єктів ВМС, тоді як другі є визначальними при територіальній організації СВ. У той же час на територіальну організацію ВПС майже однаково впливають обидві групи цих чинників.

5) У результаті проведеного дослідження виявлено наступні закономірності в територіальній організації ЗС Франції:

- в основі територіальної організації системи ЗС Франції покладено поділ території держави на наземні регіони оборони, спільні для СВ, ВПС і Національної жандармерії. Територіальні води країни поділені на два морські регіони ВМС;

- наявна чітка тенденція до зростання ступеня унікальності набору функцій ієрархічних одиниць територіальної організації ЗС при переході від військового пункту до центру і вузлу виду військ;

- установлено значне тяжіння різних військових елементів територіальної організації всіх видів військ навколо Парижу і в Провансі, що дозволило розглядати їх у якості поліфункціональних інтегральних районів ЗС – Іль-де-Франс і Прованс. У районі прикордоння з ФРН виділено Ельзас–Лотаринзький поліфункціональний міжвидовий район ЗС.

6) Досвід докорінного реформування ЗС Франції (1996–2002 рр.) можна вважати успішним і використовувати його під час комплексного реформування ЗС України.

Публікації автора:

1. Ольховой І.О. Воєнно-географічна характеристика зон цивільної та економічної оборони Франції // Економічна та соціальна географія. – 2006. – №56. – С. 207–215.

2. Ольховой І.О. Розвиток теорії і методології воєнної географії в СНД // Фізична географія та геоморфологія. – 2003. – Вип. 45. – С. 255–261.

3. Ольховой І.О. Розвиток теорії і методології воєнної географії у Франції // Фізична географія та геоморфологія. – 2006. – Вип. 50. – С. 158–165.

4. Ольховой І.О. Форми територіальної організації збройних сил держави // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – Випуск №4. – С. 247–251.

5. Бортник С.Ю., Ольховой І.О. Військово-географічна оцінка промисловості Франції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. – 2005. – №10-11. – С. 41–43.