Термінологія сільськогосподарських угідь в російській писемності XVI-XVII ст. була досить значною за своїм обсягом. Розглянуті найменування є складною системою ієрархічно організованих тематичних і лексико-семантичних об'єднань. З метою систематизації лексики із спільним значенням “угіддя” ми спираємося на єдину підставу для виділення однорідних об'єктів, яким є тематична група, члени якої об'єднує загальна тема “місцеположення”, що дозволило нам виділити 2 лексико-семантичних об'єднання (угодья водные и угодья земельные). У свою чергу, вони підрозділяються на лексико-семантичні сукупності, в яких актуалізується одне з домінуючих понять. Подана класифікація термінології сільськогосподарських угідь на лексико-семантичні групи допускає розгляд будь-якого її елемента з трьох основних диференційних ознак: географічної (лесные, ландшафтне, прибрежные), оброблюваності (культивируемые, некультивируемые, бросовые), способу використання (подсобные, пахотные, сенокосные, промысловые), кожна з яких може виявлятися в значенні слова одним з своїх конкретизаторів, при цьому кожен з виділених семантичних компонентів може бути інтегральним і об'єднувати слова в мікротерміносистеми. До додаткових семантичних ознак можна віднести “час”, “спосіб обробки”, “періодичність обробки ділянки” (для культивованих угідь) та ін. Будь-який термін сільськогосподарських угідь може бути розглянуто у рамках цієї класифікації за кожною з вказаних ознак. Для того, щоб простежити розвиток термінології сільськогосподарських угідь від моменту її первинного відображення в російській писемності до теперішнього часу, в роботі використано історичний підхід до дослідження найменувань, суть якого полягає в описі становлення і розвитку тих системних відносин, які складаються в процесі формування спеціальної лексики, а також в розгляді історії окремих термінів. У роботі досліджено 302 простих і складених найменування. З етимологічного (генетичного) погляду досліджено 84 однослівних термінів, які мають спільнослов'янське (40 лексем), східнослов'янське (15 лексем), власне російське (21 лексема) походження. Ряд слів ми відносимо до семантичних діалектизмів староруського періоду розвитку мови (8 лексем). Значна частина вивчених лексичних одиниць мала широке розповсюдження на всій території Русі, де вони уживалися у вказаному термінологічному значенні, про що свідчать пам'ятки писемності вказаного історичного періоду. Визначивши семантичний обсяг лексем із спільною темою “угіддя” в XVI-XVII ст., доходимо до висновку, що ці найменування є загальновживаною лексикою в дещо спеціалізованому вживанні, оскільки нова термінологічна семантика завжди спиралася на первинне значення слова. Спеціальні найменування XI-XVII ст. відрізнялися багатозначністю і не завжди мали стійку зовнішню форму. Слід зазначити, що термінологія сільськогосподарських угідь в російській мові донаціонального періоду не мала сучасних ознак терміна (обмеження у використанні, звуження сфери номінації, обов'язковість дефініції), бо в цю епоху розвитку мови термін виконував роль найменування об'єкта, предмета, дії, що не є засобом логічного позначення. Лексичні одиниці, що складають термінологію сільськогосподарських угідь, можуть вступати в опозиції одна з іншою (дуброва пашенная – дуброва непашенная), що підтверджує наявність її системної організації на семному рівні. Окрім цієї ознаки, можна виділити ще й такі показники системності, як розгалудженість, впорядкованість. Терміни цієї групи могли бути членами декількох синонімічних рядів, у яких лексичні одиниці об'єднані загальним семантичним компонентом. Так, термін земля пашенная “оброблене земельне угіддя” входив до синонімічного ряду земля орамая, земля роспашная. Наявність семи “місцеположення” зближувало його з термінами земля дубровная, земля запольная. Синонімічний ряд могли утворювати складені та однослівні терміни, що виникли внаслідок семантичної конденсації: земля роспашная – роспашь; земля запольная – заполье. Термінологія сільськогосподарських угідь пронизана родо-видовими відносинами, при цьому роль гіперонімів виконують стійкі в своїх значеннях однослівні терміни з широкою семантикою, як правило, спільнослов'янські за походженням (земля, лес, место), а в ролі гіпонімів частіше уживаються складені найменування, утворені додаванням конкретизатора до опорного слова. У значенні таких лексичних одиниць актуалізувалася одна з семантичних ознак (земля пашенная, лес бортный). В процесі дослідження було встановлено, що лексико-семантичний спосіб термінотворення лексем зі значенням сільськогосподарських угідь відрізняється найвищим ступенем продуктивності. Більшість вивчених моделей утворена внаслідок переосмислення початкової семантики: а) метафоричного перенесення первинного значення (гривка, остров та ін.); б) звуження семантики (кулига, пустошь та ін.), в) метонімічного перенесення значення (сежа, бор та ін.) Внаслідок метафоричного перенесення значення з термінами сільськогосподарських угідь може відбуватися процес ретермінологізації (використання терміну в різних сферах діяльності з різним змістом). До таких найменувань можна зарахувати невод, остожье, нива та ін. У структурному відношенні морфологічний спосіб термінотворення є продуктивним у вказаний історичний період. Найбільш активною в цьому випадку є суфіксація (перевесище, гумнище та ін.); префіксація (наволок, пожня та ін.); суфіксально-префіксний спосіб (заполица та ін.). Відзначено досить високу дериваційну активність лексем, багато з яких є провідною основою для утворення цілого ряду лексичних одиниць (кулига – кулижный, борть – бортный), від них утворювалися демінутиви (пожня – поженка, кулига – кулижка і ін.). У писемності XVI-XVII ст. такі похідні однослівні найменування використовувалися з тією ж термінологічною семантикою, що і слово-термін. Як відомо, будь-якій термінології в період її формування властива надмірність, яка виявляється в полісемії, омонімії, синонімії і різнорівневій варіантності яка дає можливість вибору. Багатозначність термінів мала специфічний характер, який виявлявся в тому, що одна і та ж номінація в різних галузях позначала різні реалії. Для етапу термінологічного вживання загальнолітературних слів характерне використання омонімів: в процесі лексико-семантичного термінотворення відбувається отримання лексемою нового значення при паралельному її функціонуванні з первинною семантикою. Цей факт в черговий раз підтверджує стихійність утворення термінології. У термінології сільськогосподарських угідь відзначені такі варіанти слів: фонетичні (пазбище – паздбище та ін.); фонемні (сосняк – сосник та ін.); морфологічні (перевесище – перевесье, зимовище – зимовище, летовище – летовье та ін.), а також дублетні словосполучення двох типів, що мають різне граматичне оформлення (земля плужная – плуг земля; лес дубровный – лес дуброва та ін.). Терміномоделі першого типу із залежним ад’єктивним компонентом стійкіші. На наш погляд, вживання таких варіантів слів пов'язане з мовними особливостями їх розповсюдження на певній території. Доля розглянутих найменувань сільськогосподарських угідь виявилася різною: деякі номінації вийшли з вживання (гумнище та ін.); деякі лексеми не увійшли до складу літературної мови (наволок, пожня, исад та ін.); у народних говорах старим значенням відмічено слова нива, росчисть та ін., багато лексем продовжують функціонувати в зміненому значенні. Термінологічне значення зберігають номінації сежа, исток, устье та ін. Таким чином, дослідження в області історичного термінознавства російської мови можуть і повинні бути продовжені в різних напрямах: вивчення термінолексики XVI-XVII ст. у історичному аспекті допомагає розширити уявлення про динаміку номінативних процесів цього періоду, поглиблює наші уявлення про шляхи і способи розвитку лексики в історії російської мови. Як і раніше залишаються актуальними проблеми динаміки словникового складу виробничих, промислових, сільськогосподарських термінологій і терміносистем; питання взаємодії різних термінологій XI-XVII ст. між собою і виявлення загальних закономірностей розвитку спеціальної лексики російської мови. Необхідно продовжити вивчення способів і шляхів термінологізації і детермінологізації спеціальних найменувань в синхронному і диахронному аспектах дослідження. |
