У ході здійсненого дослідження зроблено такі висновки: 1. Кримінальна політика розвивалася в процесі становлення доктрини кримінального права у відповідних правових родинах, але, її концепція, поняття, зміст, напрямки, пріоритети й форми реалізації трактуються по-різному, іноді діаметрально протилежно. Причини різноманітності підходів у вирішенні теоретичних питань кримінально-правової політики варто шукати в різному визначенні її меж і обсягу. 2. Пропонується виділяти кримінальну політику, що уявляє собою комплекс заходів з протидії злочинності, і кримінально-правову політику, що включає в себе законотворчу й правозастосовчу діяльність державної влади в сфері кримінально-правового регулювання. Кримінальна політика містить у собі кримінально-правову політику. При цьому під кримінальною політикою слід розуміти поточну повсякденну діяльність органів державної влади та громадськості по організації й реалізації заходів з протидії злочинності, а також законодавчо визначену й проведену державною владою генеральну лінію в кримінально-правовій сфері, тобто адекватні існуючим потребам у суспільстві основні напрямки, пріоритети, найважливіші завдання, шляхи й засоби здійснення кримінально-правового регулювання (кримінально-правова політика). Зміст кримінальної політики значною мірою становить також здійснення комплексу соціально-економічних і ідеологічних заходів, покликаних впливати на причини злочинності й тим самим сприяти її зменшенню. 3. На підставі аналізу різних підходів до розуміння кримінального права, кримінального закону, обставин, що впливають на визнання діяння злочинним, які змінювалися залежно від політичного, соціального, економічного етапу розвитку держави й права, дається визначення поняття криміналізації, що є основним методом здійснення кримінально-правової політики. Криміналізація – це процес виявлення суспільно небезпечних форм індивідуальної поведінки, визнання допустимості, можливості й доцільності кримінально-правової протидії їм і фіксації їх у законі як злочинних і кримінально караних. 4. Вивчення основних шкіл й напрямків, які мали місце в сфері кримінального права й кримінального законодавства в різні періоди часу, дозволило виділити основні ідеї, формалізація яких дає можливість сформувати вчення про ті умови, дотримання яких є необхідним у процесі виявлення й формулювання нових кримінально-правових заборон. До таких концептів можна віднести: формалізм та систематику класичної школи; необхідність вивчення причин злочинності в особі та у навколишньому середовищі, яка була запроваджена позитивною школою; значення жертви злочину та захисту інтересів суспільства при вирішенні питань про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності (сучасні концепції – „новий соціальний захист”, „ресторативна юстиція”, аболіціонізм. Утилітарний підхід до зазначених концепцій дозволяє створити найбільш наближене до досконалого кримінальне законодавство. 5. Робиться висновок про необхідність розгляду двох груп факторів, які впливають на криміналізацію: 1) підстав кримінально-правової заборони, що служать об'єктивними передумовами її встановлення; 2) принципів криміналізації, що відносяться до законодавчої техніки. 6. До підстав кримінально-правової заборони слід відносити: 1) суспільну небезпеку, якою охоплюється наявність достатньо серйозної матеріальної або моральної шкоди, заподіюваної потерпілим; 2) типовість і достатню поширеність антигромадської поведінки, але з урахуванням ступеня їхньої суспільної небезпеки та страху перед злочинністю; 3) динаміку суспільно небезпечних діянь із урахуванням причин і умов, що їх породжують; 4) необхідність впливу кримінально-правовими заходами; 5) врахування можливостей системи кримінальної юстиції в протидії тим або іншим формам антигромадської поведінки, і як їхню складову – наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально-правової заборони; 6) співвідношення позитивних і негативних наслідків криміналізації; 7) рівень суспільної правосвідомості й психології та історичні традиції. 7. У процесі криміналізації після вирішення питання про допустимість, можливість і доцільність встановлення кримінально-правової заборони наступним етапом є формулювання кримінально-правової норми, що також підкоряється певним правилам і вимогам, йменованим законодавчою технікою. Зазначається, що після вироблення рішення по суті (формування законодавчої волі), це рішення втілюється в праві. Саме до процесу формування законодавчої волі відноситься прийняття рішення про криміналізацію діянь, тому вона містить в собі підстави криміналізації й декриміналізації, пеналізації й депеналізації і т.п., що дає право включати її як складову частину до теорії криміналізації. 8. Формулювання кримінально-правової норми є однією із завершальних стадій процесу криміналізації. Етап формулювання норми логічно випливає з етапу її обумовлювання, де виявляється потреба в кримінально-правовій забороні, і з урахуванням завдань і цілей кримінально-правової політики визначається його змістовна сторона. Певні обмеження встановлення кримінальної караності, пов'язані з особливостями законодавчої техніки, вимогами внутрішнього порядку, пропонується йменувати принципами криміналізації. До них можна віднести: 1) відсутність прогалин у законі й ненадмірність заборони; 2) визначеність і єдність термінології; 3) доцільність. Підкреслюється необхідність ввести в Загальну частину Кримінального кодексу спеціальний розділ, присвячений поясненню термінів, зазначених у статтях КК. 9. Узагальнюючи вивчення криміналізації в динаміці та статиці, теорію криміналізації можна визначити як сукупність знань, що будується на основних напрямках і засобах здійснення кримінально-правового регулювання (кримінальна політика) з використанням певних інструментів (підстави криміналізації), з метою формування й закріплення законодавчої волі по встановленню кримінально-правової заборони. Функцією теорії криміналізації є процес конструювання, побудови нових понять і інститутів кримінального права на основі вже існуючих концептів. Складовими елементами теорії криміналізації є: 1) основні напрямки і засоби здійснення кримінально-правового регулювання; 2) підстави криміналізації; 3) законодавча техніка та принципи криміналізації. |
