Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – інтегральної оцінки та врахування ризиків при обґрунтуванні комерційної ефективності здійснення інвестиційних проектів. Запропонований теоретичний підхід врахування ризиків у нормі дисконтування був апробований на прикладі масштабного інвестиційного проекту по впровадженню швидкісного пасажирського залізничного руху в Україні. Вище зазначений підхід узагальнює та розвиває наукові положення щодо оцінки ризиків інвестиційного проекту на макро-, мезо- та мікрорівнях; вносить елементи новизни щодо пофакторного врахування ризиків у нормі дисконтування. Проведене наукове дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретичного та практичного характеру, суть яких зводиться до наступного: 1. Аналіз наукових джерел з проблем ризику дав можливість виявити неоднозначність тлумачення цього поняття. Ризик, можливо, одна з найзагадковіших економних категорій сьогодні. Слід також відмітити відсутність єдиного науково обгрунтованого підходу до класифікації ризиків. Все це зумовило необхідність формування власного бачення сутності “ризику” та “інвестиційного ризику”. На наш погляд, інвестиційний ризик – це вид економічного ризику, пов’язаний із вкладанням коштів у різні види інвестицій (як реальні, так і портфельні), який є імовірністю відхилення очікуваних результатів інвестування від оперативних та цільових орієнтирів, зумовлених невизначеністю та мінливістю економічного і соціально-політичного простору діяльності суб’єктів господарювання; може призвести до виникнення як втрат, так і додаткових вигод. 2. У роботі запропонована власна класифікація інвестиційного ризику, яка дає можливість окремо виділити ризики, що пов’язані з фінансовими та реальними інвестиціями. Розроблена автором класифікація інвестиційного ризику, визначаючи місце кожного ризику у їх ієрархічній структурі, націлена на практичне її використання для досягнення мети дисертаційного дослідження. 3. Розглянуто методи кількісної та якісної оцінки ризиків, визначено недоліки та переваги кожного з них, внаслідок чого рекомендується застосування одночасно декількох методів, враховуючи стан інформаційного забезпечення та умови реалізації конкретного інвестиційного проекту. 4. У роботі вивчено та проранжовано за точністю застосування ряд існуючих підходів до врахування ризиків при обгрунтуванні комерційної ефективності інвестиційного проекту. Одним з найбільш математично точних та широко вживаних є врахування премії за ризик у норму дисконтування, який взятий нами для подальшого практичного застосування. 5. Ґрунтовний аналіз наукових праць з теорії інвестицій та інвестування дав можливість сформулювати основні положення, що визначають їх суть. Дисертаційне дослідження спрямоване на вивчення саме реальних інвестицій та відповідно процесу їх здійснення – реального інвестування. В результаті вивчення наукових джерел з інвестування встановлено, що реальне інвестування – це капітал у всіх його формах, що вкладається в об’єкти виробничного призначення, інноваційні нематеріальні активи та інші об’єкти інвестування, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства з метою отримання прибутку або інших позавиробничих ефектів соціального характеру, підвищення конкурентоспроможності і ринкової стабільності підприємства, причому збільшення капіталу повинно бути достатнім для компенсації інвестору відмови від використання цих коштів в поточному періоді, винагороди його за ризик, а також відшкодування втрат від інфляції в майбутньому періоді. У роботі запропонована власна класифікація інвестицій, що є результатом систематизації за різними ознаками існуючих підходів. 6. Інвестиції як різновид капіталу, що характеризується перспективністю його використання, завжди націлений на певний результат у майбутньому (отримання прибутку, екологічних, соціальних вигод тощо). З метою виміру ефективності реального інвестування у сучасних умовах формування ринкових відносин розроблені та використовуються близько 50 різних показників. Найбільш поширеними серед них є чистий дисконтований дохід, індекс доходності, термін окупності та внутрішня норма доходності. У дисертаційному дослідженні вивчена історія розвитку підходів та методів оцінювання ефективності інвестицій у необоротній капітал з кінця ХІХ ст. і до сьогодні; розкриті відмінності між методами; визначені переваги та недоліки методів оцінки результативності інвестицій. 7. Дослідженням визначено та обґрунтовано основні проблеми, з якими пов’язана діяльність пасажирського господарства залізничного транспорту сьогодні: застарілий рухомий склад та транспортна інфраструктура, значний час перебування у русі пасажирських поїздів, адміністративне регулювання рівня тарифів у внутрішньому сполученні, значна збитковість пасажирських перевезень (окрім міжнародних), нестабільність законодавчої бази та політичної ситуації в країні, значний рівень конкуренції з автомобільним транспортом у приміському сполученні та з авіацією у дальньому тощо. Водночас, залізничний транспорт є стратегічно важливим об’єктом для держави в цілому, який характеризується перспективністю та динамічністю розвитку, а також значною невизначеністю результатів діяльності. 8. Одним з найбільш імовірних та ефективних засобів вирішення проблем пасажирського комплексу залізничного транспорту є впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України. 9. Дослідження ефективності впровадження швидкісного пасажирського руху неможливе без якісної та кількісної оцінки ризиків даного проекту. Безперечною є необхідність визначення та оцінки можливих інвестиційних ризиків і розробки управлінських рішень з метою зменшення їх негативного впливу на передінвестиційному етапі. Недосконалість та обмеженість методик оцінки ризикованості реалізації інвестиційних проектів, врахування недоліків та переваг їх застосування зумовили використання методу факторного аналізу ризику з використанням експертних процедур. 10. Сформульовані групи чинників ризиків, які виникають на різних стадіях та етапах інвестиційного проекту по впровадженню швидкісного пасажирського залізничного руху та визначені можливі негативні наслідки їхнього впливу, ідентифіковані основні види ризиків, що виникають на мікро-, мезо- та макрорівнях. 11. У дисертаційному дослідженні використана удосконалена методика визначення норми дисконтування інвестиційного проекту та інтегральної оцінки ризику, а також запропонований власний теоретичний підхід врахування ризику у нормі дисконтування. 12. Виявлені основні види ризиків, які виникають на мікро-, мезо- та макрорівнях. Найбільший вплив серед усіх видів ризиків справляють ризики мезорівня, особливо адміністративно-законодавчий та технологічний, що мають помірну та середню імовірність настання та характеризуються значними та надмірними втратами від їх реалізації. Ризики мікрорівня пов’язані безпосередньо з особливостями інвестиційного проекту по впровадженню швидкісного залізничного пасажирського руху та визначаються незначною імовірністю та середнім рівнем втрат від їх настання. Серед ризиків мікрорівня найбільш загрозливими є фінансові ризики та ризики будівництва. Макроризики характеризуються помірною імовірністю настання та неможливістю регулювання їхнього значення. 13. Метод інтегральної оцінки ризику дав можливість визначити міру ризикованості впровадження швидкісного пасажирського залізничного руху в Україні, яка характеризується помірною імовірністю настання ідентифікованих у роботі видів ризиків. 14. Оцінка міри ризикованості впровадження швидкісного руху та дослідження сучасних теоретико-прикладних підходів до управління ризиком дали можливість запропонувати сукупність способів зниження ступеня ризику на мікро- та частково на мезорівнях. У дисертаційній роботі запропоновано здійснювати моніторинг факторів та можливих наслідків ризиків за розробленими формами експертного опитування на мікрорівні кожні півроку, на мезорівня – щороку, на макрорівні – кожні 3-4 роки. 15. На основі розрахунків рівня ризику на мікро- та мезорівнях запропоновано ряд заходів для його зниження. Вибір методу зниження ризику залежить від співвідношення між двома оціночними показниками – імовірністю настання ризикової ситуації та рівня втрат, до яких вона може призвести. 16. Розрахована у дисертаційній роботі норма дисконтування згідно запропонованого обгрунтування склала 10,25 % та дала можливість здійснити оцінку комерційної ефективності впровадження швидкісного пасажирського залізничного руху в Україні за чотирма основними сценаріями за напрямками Київ-Львів та Київ-Одеса. У перспективі сценарії 160 Р1,160 Р2, 200 Р1 будуть прибутковими. 17. У дисертаційному дослідженні окрім комерційної запропонований розрахунок соціального ефекту, який полягає у скороченні часу перебування пасажирів у русі. Було удосконалено формулу розрахунку соціального ефекту впровадження швидкісного руху на залізничному транспорті, що виражається у введенні додаткової незалежної змінної, яка враховує абсолютну різницю між часом перебування пасажира у русі звичайним та швидкісним потягами, та встановлено той факт, що зростання соціального ефекту у вартісному виразі пропорційно залежить від зростання швидкостей руху та зменшення часу перебування пасажирів у русі. 18. Отже, соціальний ефект та утримання конкурентних позицій на транспортному ринку – основні задачі впровадження швидкісного пасажирського руху на залізницях України. Сценарій 160 Р2 є найбільш оптимальним для українських залізниць – враховуючи брак вільних коштів та гостру потребу реформування пасажирського господарства, він дає можливість збільшити швидкості руху пасажирських потягів, вивести зі збиткового стану пасажирські перевезення, утримувати провідні позиції на ринку транспортних послуг, продовжувати процес інтеграції до європейської мережі. |