Анотація до роботи:

Дудун Т. В. Теоретико-методичні основи картографування стану генофонду населення України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.12 – географічна картографія. Інститут географії НАН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних основ картографування стану генофонду населення України, умов та шляхів його захисту, їх реалізації в системі карт спеціалізованого медико-географічного атласу. На базі комплексу наук визначено понятійну основу досліджень об'єкту – стану генофонду населення як сукупності ознак здоров'я населення, що змінюються в процесі життєдіяльності людей під дією зовнішніх і внутрішніх (генетичних) чинників. Висвітлено систему підходів і методів дослідження об'єкту, розроблених концепцій та принципів його картографування.

Для упорядкування уявлень про об'єкт у цілому й чинниках, що діють на стан генофонду населення, застосовано методи структурно-графічного моделювання й побудовано відповідні моделі. Із залученням загальної структурно-графічної моделі об'єкту розроблено тематику спеціалізованого медико-географічного атласу, що висвітлює стан генофонду населення України.

Для апробації теоретико-методичних положень щодо його створення розроблено три групи тематичних карт, які відображають порушення генофонду населення: “хвороби століття”, спадкові хвороби, вплив радіаційного чинника на стан генофонду населення.

Запропоновано форму ГІС-атласу стану генофонду населення як інформаційну основу для забезпечення генетичного моніторингу. Визначено підходи до створення бази та перспективи картографічних досліджень у геоінформаційному середовищі, в тому числі з використанням Інтернет, видання атласу в поліграфічній та електронній формі.

1. На першому етапі досліджень для визначення стану генофонду населення та проблем його захисту як об'єкту картографічних досліджень і картографування розглянуто зв'язки ряду наук з картографією, що визначило понятійно-термінологічний апарат і напрями аналізу сучасних уявлень про стан генофонду одного біологічного виду (Homo sapience). Комплекс наук, які належать до різних циклів (географічних, біологічних, медичних, екологічних тощо), визначає понятійну основу картографічних досліджень стану генофонду населення, які орієнтують на пошук специфічних об'єктів картографування на рівні надорганізменних систем, починаючи з популяцій і вище. Розглянуто базові комплекси термінів і їх визначень. Найважливіші з них наведено в тексті І розділу дисертаційного дослідження. Зокрема, основні поняття обґрунтовано таким чином: зважаючи на те, що кожна людина має особливий генокод, то певна сукупність людей, що проживають на певній території, має комплекс генокодів, який визначає основу поняття стану генофонду населення даної території. Оскільки відповідної інформаційної і класифікаційної бази ще не створено, картографічне дослідження стану генофонду населення виконується опосередкованими методами, які застосовуються в демографічній, медичній географії, екології, картографії тощо. Порушення генофонду населення прирівнюються до порушень у здоров'ї населення, а вплив чинників на здоров'я й, особливо, на відтворювальну функцію населення розглядається як дія чинників на стан його генофонду.

2. Проблеми захисту генофонду населення розглянуто крізь призму комплексів соціально-географічних, медико-демографічних та інших проблем в Україні. Такий розгляд проблемно орієнтує процес картографічних досліджень, структурує його у відповідності до різних комплексів проблем. Систематизовано комплекс проблем генетичної безпеки населення.

3. Проведено аналіз та систематизацію загальних методів картографування населення, досліджено медико-географічні засади картографічного відображення здоров'я населення та його порушень. На багатоаспектній понятійній базі, аналізі методичного та практичного досвіду картографічного відображення, а також на основі загальнонаукових (системний, інформаційний, моделювання, кібернетичний, екологічний) і окремонаукових підходів (картографічний - втілений у структурі атласу, тематиці й змісті карт, географічний – у аналізі картографічного зображення, медичний – у моделях об'єкта) сформульована цілісна теоретико-методологічна концепція дослідження й відображення стану генофонду населення, висвітлення проблем його захисту.

4. Понятійна й проблемна орієнтація картографічних досліджень вимагала детального розгляду “Об'єкту” картографування, його ранжування, структуризації, виявлення особливостей причинно-наслідкових зв'язків. З цією метою проаналізовано можливості структурно-графічного моделювання, його теоретичних та методичних положень, а також розглянуто різні структурно-графічні моделі системи суспільство-природа, де певне місце займає підсистема населення (а звідси й стан його генофонду) з його зв'язками з природою, господарством, підсистемами зони взаємодії. На такій аналітичній основі зроблено спробу змоделювати об'єкт картографування. Метод структурно-графічного моделювання застосовано для відбору й упорядкування комплексів чинників, які негативно впливають на стан генофонду населення України. Створено чотири моделі впливу економічних та соціально-економічних, соціальних та соціально-економічних, екологічних, біосоціальних та біосоціально-екологічних чинників і наслідків їх дії на стан генофонду населення України. На загальній моделі об'єкту картографування (рис. 1) рівні, що утворені блоками умов і чинників (біосоціальних, соціальних, природних тощо), поєднуються з комплексами характеристик мутагенного фону, прояву мутацій та проблем захисту генофонду, деталізація яких представлена відповідними рівнями блоків.

5. Слідом за розробкою теоретичних основ картографування стану генофонду населення проаналізовано практичні напрацювання щодо типів карт і змісту атласів, які відображають ті чи інші властивості об'єкту досліджень. Цей пошук дав змогу визначити, що такі типи карт як загальногеографічні та розміщення населення подають узагальнене уявлення про населення, а їх зміст залежить від призначення, характеру використання, масштабу, географічних особливостей, забезпеченості фактичними даними. Перейти від загальних характеристик до більш детального картографічного подання характеристик населення дозволив аналіз тематики карт населення, де відібрано теми, що характеризують умови життєдіяльності населення, за якими можна визначити стан його генофонду. Значну увагу приділено розгляду атласів різних типів: комплексних науково-довідкових та медико-географічних – поширення хвороб у різних країнах та організація охорони здоров'я, медико-екологічних тощо. В дослідженнях можливостей детального системного подання різноманітних характеристик населення зіграли важливу роль методичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних розробників у вигляді структури (тематики) атласів. У результаті аналізу карт і атласів та методичних розробок було визначено напрями системного упорядкування інформації, об'єктну, проблемну та цільову орієнтованість типів карт за тематикою, які можна використати під час формування структури спеціалізованого атласу стану генофонду населення.

6. Сформульовано риси наукової концепції проблемно-орієнтованого атласу стану генофонду. Зокрема, визнано, що ідеї й методи популяційної, демографічної і молекулярної генетики разом з положеннями екології про стан довкілля закладені у наукову концепцію атласу, де особлива увага належатиме картам “хвороб століття” та відображенню еколого- та генетично залежних хвороб.

7. Визначено позиції генетичного моніторингу здоров'я людей у поєднанні з картографічним методом, що забезпечує втілення моніторингової інформації в системі карт. Експериментально апробовано форми картографічного відображення результатів моніторингових досліджень стану генофонду України за розділом Програми ДКНТ (1996-1997 рр.), присвячених проблемам захисту генофонду.

8. Визначено комплекс вимог (завдань) до створення атласу стану генофонду населення України і обґрунтовано його специфіку. Подано визначення атласу стану генофонду населення як нового типу спеціалізованого медико-географічного атласу, що призначений для відображення результатів досліджень медиків-генетиків, медико-географів та інших дослідників проблем захисту генофонду населення, узагальнення даних генетичного моніторингу та картографічної (просторово-подібної) візуалізації загального стану генофонду населення з виокремленням його порушень внаслідок дії різних чинників, шляхів вирішення проблем захисту генофонду населення від виродження. Окреслено підходи до розробки тематики розділів та підрозділів атласу стану генофонду населення України, змісту карт, показників загального стану населення та генетичного здоров'я, які мають бути закладені в легенди карт.

9. Визначено блоки інформаційної бази атласу стану генофонду населення у відповідності з тематичними розділами, що разом є методичною основою картографування цього складного об'єкту.

10. Для практичної апробації тематичних блоків карт і експериментального картографічного опрацювання обрано кілька розділів інформаційної бази, які характеризують загрозу скорочення генофонду (“хвороби століття”), стан генофонду (генетичні порушення здоров'я) населення України по областях (уроджені вади та патології розвитку, хромосомний мутагенез, хвороба Дауна тощо), динаміка спадкових хвороб у дітей і дорослих з мультифакторіальним типом спадковості. Створено відповідні групи карт, де апробовано системи показників (медико-статистичних, зокрема динамічних) та картографічних засобів їх втілення. По кожній карті подано результати аналізу географічних особливостей поширення тієї чи іншої хвороби по регіонах України.

11. Експериментальна серія карт (смертність населення, дитяча смертність, кількість пологів тощо) є одним із результатів реалізації підходів до створення карт впливу негативних чинників (радіаційного забруднення) на стан генофонду населення.

12. Зважаючи на загальну інформатизацію всіх сфер суспільства в Україні та переведення обліково-статистичних і моніторингових систем (в тому числі сфери охорони здоров'я населення) на геоінформаційну основу, в даній роботі розглянуто деякі питання геоінформаційного картографування, пов'язані з об'єктом дослідження, зокрема підходи до створення спеціалізованих медико-географічних ГІС та карт у них, що узагальнюють систематизовану інформацію. Картографічна база даних як своєрідна технологічна система засобів (комп'ютерів та програмної забезпеченості), виконавців та предметів виробництва разом із структурно-графічною моделлю стану генофонду населення країни в системі суспільство-природа дали змогу визначити основні директорії, які відповідають структурі атласу стану генофонду населення України.

13. Експериментально опрацьовано дані “Демомоніторингу”, який ми вважаємо однією зі спроб налагодження генетичного моніторингу в Україні на геоінформаційній основі. Ця система містить вісім локальних баз даних. Інформація з цієї системи експериментально використана нами під час укладання серії карт. Для першої частини серії карт застосовано традиційні технології, для другої - комп'ютерні.

14. Визначено перспективи розвитку геоінформаційного картографування, зокрема створення поліграфічної та електронної версій атласу стану генофонду населення України й використання їх для вирішення проблем захисту людей від генетичних порушень, виродження тощо, що аргументовано у методологічній структурно-графічній моделі (рис. 4).

15. Підводячи загальний підсумок, можна зазначити, що в дисертаційному дослідженні визначено понятійну основу картографічного дослідження стану генофонду населення України, створено структурно-графічні моделі даного об'єкту і використано їх для розробки структури спеціалізованого (проблемно-орієнтованого) медико-географічного атласу нової тематики на сучасній концептуальній основі та картографічних експериментах із залученням традиційних і геоінформаційних технологій, вирішено науково-практичну задачу визначення теоретичних та методичних основ картографування стану генофонду населення України на наявній інформаційній базі. Орієнтація подальших картографічних досліджень на створення ГІС-атласу стану генофонду населення і картографічне опрацювання закладеної в нього інформації на комп'ютерах дозволить повністю реалізувати опрацьовану в даній роботі ідею створення атласу стану генофонду населення України як у поліграфічному, так і в електронному вигляді, що забезпечить оновлення карт на базі моніторингової інформації й сприятиме прийняттю важливих рішень щодо захисту генофонду населення України.

Публікації автора:

1. Дудун Т. В. Картографічні дослідження проблем захисту генофонду населення України. / Матеріали наук. конф. 95-річчю від дня народження професора В. Кубійовича. – Тернопіль, 1995. – С.241-244.

2. Дудун Т. В. Новий напрямок досліджень демографічних процесів в Україні (проблеми, досвід, використання в навчальному процесі) / Вища школа і картографія. Зб. наук. праць. – К.: вид-во Київського Нац. ун-ту, 1996. – С.32-34.

3. Дудун Т. В. Картографические исследования проблем защиты генофонда населения Украины. / Картография на рубеже тысячелетий. Докл. І Всерос. науч. конф. по картографии. (Москва 7-10 октября 1977 г.). - М.: Ин-т географии РАН, 1997. - С. 335-340.

4. Дудун Т. В. Картографічна апробація даних радіаційного демомоніторингу. / Статистичний моніторинг екологічного стану регіону, галузі. – Житомир-Київ, 1997. – С.125-129.

5. Дудун Т. В. Проблеми захисту генофонду населення і картографування (підходи та досвід картографічних досліджень) / Картографія та вища школа. Зб. наук. праць – К., 1998. – С. 86-88.

6. Дудун Т. В. Новий напрямок проблемно-орієнтованого картографування. / Географічна наука та освіта в Україні. Зб. наук. праць. – К.: вид-во Київського нац. ун-ту, 2000. - С. 93-94.

7. Дудун Т. В. Особливості відображення порушень генофонду населення України в комплексних тематичних атласах. / Геоінформаційне картографування сьогодні. Зб. наук. праць – К.: Академперіодика, 2000. – С.54-56.

8. Дудун Т. В. Теоретико-методичні основи картографічного дослідження проблем захисту генофонду населення. // Вісник геодезії та картографії. - 2001. - №1 (20). - С.25-30.

9. Дудун Т.В. Картографічні дослідження проблем захисту генофонду населення та стратегія їх вирішення. // Укр. геогр. журнал. - 2001. - №2. - С. 55-61.