Теоретико-методологічні та методичні основи геоінформаційного картографування лісового господарства України виходять із наукових уявлень щодо об’єкта, цілей і методу картографування; їх складають вихідні методологічні принципи створення карт; основні напрямки розробки карт як особливих моделей, що створюються на базі системного підходу до об’єкта картографування, його структури і просторової організації; послідовність розробки системи карт; основних показників картографування; методичні підходи і принципи; напрями системного ГІС-аналізу, синтезу і прогнозування. Ці положення розроблено і практично апробовано дисертантом у конкретних картографічних реалізаціях. Основні наукові та практичні результати дослідження можна сформулювати так: 1. Аналіз історичного досвіду та сучасного стану картографування лісового господарства дав змогу виявити становлення нового геоінформаційного підходу в картографуванні лісового господарства на основі еволюційного поєднання лісівничо-виробничого і географічного підходів, що існували тривалий час окремо. Геоінформаційне картографування лісового господарства полягає в його інформаційно-картографічному моделюванні на базі спеціалізованої ГІС і подальшому ГІС-аналізі просторового розподілу основних характеристик його розміщення, структури, функціонування і взаємозв'язків між компонентами. Геоінформаційне картографування лісового господарства України має на меті створення багаторівневої системи картографічних творів, розроблених на основі ГІС "Лісове господарство" за єдиною методикою, з використанням взаємоузгоджених математичних основ, показників і способів картографічного зображення. 2. Системний підхід відкриває шлях до більш глибокого розуміння лісового господарства як багаторівневої територіальної соціально-економічної системи, що базується на стійкому, екосередовищно безпечному використанні ресурсу природної системи, якою є ліс. Концептуальна модель картографічної системи пізнання лісового господарства України базується на застосуванні принципів системного картографування та передбачає виділення і моделювання компонентної, просторової, організаційно-функціональної структури лісового господарства. Картографування відбувається шляхом поступових переходів між різними видами моделювання об’єкта – від структурно-графічного через інформаційне та геоінформаційне до картографічного. 3. В ході дослідження розроблено серію об’єктних структурно-графічних моделей: загальнотеоретичну структурно-графічну модель лісового господарства України збагачено структурно-графічними моделями лісових ресурсів, лісоексплуатації, охорони лісів, організаційно-функціональної структури лісового господарства, а також структурно-графічною моделлю лісового господарства України для цілей картографування. Вони дають змогу упорядкувати наукові уявлення про лісове господарство, встановити зв’язки між компонентами системи, виявити найбільш показові характеристики об’єкта, визначити рівні й територіальні одиниці картографування, обґрунтувати тематику і зміст системи тематичних карт лісового господарства, визначити структуру змістовного ядра баз даних картографування, розробити спеціальне навантаження географічних основ та базових карт, побудувати інформаційно-джерелознавчу та географічно орієнтовану (геоінформаційну) моделі лісового господарства. 4. Нові системи класифікації карт лісового господарства розроблені на основі поєднання історичного досвіду картографування лісового господарства з сучасною геоінформаційною концепцією, за змістом вони поділяються на карти умов та історії ведення лісового господарства, лісоресурсні карти, лісогосподарські карти, карти розвитку лісового господарства, лісоекологічні карти та карти районування. 5. Для України доцільно здійснювати картографування на трьох ієрархічних рівнях – національному, регіональному, локально-виробничому. Головними напрямками картографування лісового господарства на локально-виробничому рівні визначено створення базових карт і вихідної інформації, яка слугує географічним каркасом для подальшого узагальнення на більш високому рівні картографування, що включає інвентаризацію лісових ресурсів, відображення передумов охорони лісів та здійснення лісогосподарських заходів; на регіональному та національному рівнях - відображення основних характеристик лісових ресурсів, основних напрямків лісогосподарської діяльності (лісоексплуатації, лісовпорядкування, лісовідтворення, охорони та екостану лісів, транспортування деревини), а також економічних характеристик ефективності лісового господарства. 6. Основою картографування слугує спеціалізована ГІС, яка забезпечує просторову визначеність, введення та узагальнення первинної інформації, формування геоінформаційного каркасу тематичного картографування та ГІС-аналізу. Створена дисертантом демонстраційна модель спеціалізованої ГІС "Лісове господарство", містить реляційну базу даних та три шари просторово-координованої векторної картографічної інформації (загально-географічна основа, лісові масиви, просторова організація лісового господарства). Вона є основою побудови серії базових ГІС-основ та базових карт для тематичного картографування лісового господарства. 7. Основними джерелами інформаційного забезпечення картографування є плани лісовпорядкування, топографічні карти, космічні знімки, тематичні карти, статистичні джерела інформації (Пояснювальні записки до Проектів організації і розвитку лісового господарства, Довідники з лісового фонду України, керівні матеріали, статистичні збірники Держкомстату України), які залучаються для наповнення баз даних ГІС "Лісове господарство" необхідними картографічними (векторними та растровими) матеріалами, статистичними даними у табличній формі й текстовою інформацією. 8. Задіянням і реалізацією теоретико-методичних основ геоінформаційного картографування лісового господарства та можливостей демонстраційної моделі спеціалізованої ГІС "Лісове господарство" є укладання авторських оригіналів 5 карт регіонального рівня (Житомирська область) та 22 карт національного рівня з усіх визначених тематичних груп карт. 9. Узагальненням результатів картографічного дослідження лісового господарства є синтетична карта ресурсно-функціональних типів лісогосподарських підприємств, яка відображає географічні особливості розвитку лісового господарства України. 10. Прикладом практичного застосування ГІС-аналізу при картографічних дослідженнях в охороні лісів може вважатися методика виявлення залишків пралісових екосистем. |
