Теоретичний аналіз проблеми дослідження показує, що в педагогічній науці й практиці професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту розглядається як така, що спрямована на підготовку студентів вищих навчальних закладів до виконання конкретних видів професійної діяльності в галузі “Фізична культура та спорт”, оволодіння ними сукупністю знань про людину і фізичну культуру, розвиток емоційно-ціннісних відношень, моральних норм, умінь передавати цінності фізичної культури. Проголошення незалежності держави суттєво вплинуло на модернізацію системи фізкультурної освіти. Сформована мережа вищих навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку фахівців фізичного виховання та спорту за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста й магістра. У педагогічній літературі зазначається необхідність ефективного запровадження особистісного підходу, який забезпечує розуміння, пізнання, розвиток та самореалізацію особистості майбутнього фахівця в її цілісності та гармонійності, що можливе за умов особистісно спрямованої трансформації форм і методів навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах. Зазначається, що покладання принципу особистісного підходу в основу побудови особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту піднімає останню на більш високий якісний рівень. Разом з тим, особистісно орієнтована професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту недостатньо теоретично обґрунтована.
Аналіз педагогічної літератури показав, що особистісно орієнтована професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту реалізується в діяльності, яка має і зовнішні атрибути спільності, й своїм внутрішнім змістом передбачає співробітництво, саморозвиток суб’єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій. На основі аналізу вітчизняних і світових стандартів з’ясовано основні вимоги до вищої фізкультурної освіти: вища фізкультурна освіта повинна сприяти становленню культу здоров’я і здорового способу життя; доступ до вищої фізкультурної освіти всіх, хто для цього має необхідні здібності, мотивацію, а також адекватну підготовку на всіх етапах професійної фізкультурної діяльності; призначенням вищої фізкультурної освіти є не тільки надання фундаментальних професійних знань, а й виховання фізично, психічно, духовно і соціально здорового громадянина держави; вищі навчальні заклади повинні використовувати різні форми роботи для задоволення потреб української нації в заняттях фізичною культурою та спортом. У дисертаційному дослідженні показано, що виконання цих вимог можливе за умов організації професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти, яка будується з урахуванням таких принципів: гуманізації, гуманітаризації і демократизації навчально-виховного процесу; диференціації змісту і форм навчання; гнучкості і прогностичності; єдності, наступності, неперервності і різноманітності навчання; іманентності розвитку особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту. Теоретичний аналіз досвіду професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжних країнах дає змогу врахувати досвід модернізації системи професійної підготовки фахівців відповідного профілю в незалежній Україні. Визначено необхідність процесу обміну досвідом як флуктуацій, що підносять національну систему професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту на нову висоту. Головною перевагою освітянських систем в економічно розвинутих державах (США, Велика Британія, Франція, Бельгія, Фінляндія) є їх інформаційна відкритість, розгалужена мережа різних навчальних закладів (коледжів, інститутів, університетів).
Зміст професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжних країнах спрямовується на формування особистості, здатної працювати в системі, яка характеризується взаємодією різних культур, і готової до діяльності в межах загальноєвропейського освітнього простору, тобто стати над національним контекстом, розвинути в собі європейську свідомість та індивідуальне відчуття моральної відповідальності в плюралістичному суспільстві. Характерними особливостями різних історичних періодів становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні у ХХ столітті є:
І період – 1900-1920 рр. Превалювання курсової системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту; здійснення професійної підготовки вчителів та інструкторів фізичного виховання, викладачів гімнастики для військових підрозділів, інструкторів спорту; у навчальних планах надання переваги загальноосвітній підготовці, вивченню медико-біологічних, спеціально-практичних дисциплін; надання Міністерству народної освіти провідної ролі у визначенні стратегії й тактики в професійній підготовці фахівців фізичного виховання, розробці нормативно-правової бази діяльності навчальних закладів різних форм власності. ІІ період – 1920-1929 рр. Розбудова Державної системи фізкультурної освіти, створення мережі фізкультурних навчальних закладів; здійснення професійної підготовки вчителів, інструкторів, груповодів і керівників фізкультури; у навчальних планах виокремлення таких циклів дисциплін, як загальноосвітній, соціально-економічний, загальнопедагогічний, фаховий, військовий; досягнення оптимального поєднання управлінських функцій Народного Комісаріату освіти та Укрголовпрофосвіти. ІІІ період – 1929-1940 рр. Продовження формування мережі фізкультурних навчальних закладів; здійснення професійної підготовки викладачів фізичної культури, організаторів-методистів і педагогів-тренерів із видів спорту; в навчальних планах профілюючими стають спортивно-педагогічні дисципліни, запроваджується спеціалізація; надання Вищій раді фізичної культури УРСР і Народному Комісаріату освіти України управлінських функцій за діяльністю вищих навчальних закладів, де здійснюється професійна підготовка фахівців фізичної культури, функцій контролю за розподілом і використанням випускників фізкультурних навчальних закладів. ІV період – 1940-1959 рр. Поступове зростання мережі вищих і середніх фізкультурних навчальних закладів, створення факультетів фізичного виховання при педагогічних інститутах; здійснення професійної підготовки викладачів фізичної підготовки, викладачів фізичної культури та спорту, викладачів-тренерів з видів спорту; відновлення єдиних навчальних планів для державних інститутів фізичної культури, введення нових спеціально-практичних дисциплін, поява диференційованої підготовки спеціалістів різного профілю; надання Комітету в справах фізичної культури та спорту при Раді Міністрів УРСР і Міністерству освіти УРСР управлінських функцій над вищими навчальними закладами, де відбувається професійна підготовка фахівців фізичного виховання та спорту. V період – 1959-1991 рр. Сформованість широкої мережі вищих і середніх фізкультурних навчальних закладів; здійснення професійної підготовки викладачів фізичного виховання, тренерів з різних видів спорту, викладачів фізкультурно-оздоровчої роботи та туризму; зміст вищої фізкультурної освіти спрямовується на підготовку випускників за профілями спортивних спеціалізацій, поява в навчальних планах кваліфікаційних характеристик фахівців, обов’язкових вимог до рівня спортивної підготовленості випускників, збільшення кількості факультативних дисциплін, введення спецсемінарів і курсів за вибором, годин на самостійну роботу студентів; надання керівним органам політичної партії, Комітету з фізичної культури та спорту при Раді Міністрів УРСР і Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти УРСР управлінських функцій, пов’язаних з діяльністю системи вищої фізкультурної освіти, формуванням програмно-цільових підходів до управління. VІ період – 1991-2000 рр. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів фізичної культури різних рівнів акредитації, створення Національного університету фізичного виховання та спорту й нових приватних вищих навчальних закладів; здійснення професійної підготовки викладачів фізичного виховання, тренерів з видів спорту, фахівців для сфери фізкультурно-оздоровчої, ребілітаційної, рекреаційної й туристичної діяльності; створення умов підготовки фахівців за новими спеціальностями, пошук нового змісту професійної підготовки, диференціація окремих напрямів (реабілітація, рекреація, культуризм, шейпінг, фітнес) і нових цінностей; використання програмних ідей зарубіжного досвіду; інтенсифікація підготовки, що будується на засадах плюралізму й діалогу, навчання з широким використанням сучасних засобів комунікації, розробка технологій дистанційного навчання; пошук шляхів реформування управління системою вищої фізкультурної освіти, надання Державному комітету з питань фізичної культури та спорту України та Міністерству освіти і науки України управлінських функцій, пов’язаних із діяльністю вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, де здійснювалася професійна підготовка фахівців фізичного виховання та спорту. Провідні ідеї позитивного історичного досвіду становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту можуть бути використані в реформуванні сучасної української системи фізкультурної освіти на двох рівнях: теоретико-методологічному та практичному. Його використання на теоретико-методологічному рівні можливе для: подолання шаблонних стереотипів історичних оцінок, суб’єктивних кон’юнктурних тлумачень ряду позицій з історії розвитку професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту; обґрунтування концептуальних засад діяльності вищих навчальних закладів, заснованих на різних формах власності; обґрунтування принципів та основних положень адаптації вищих навчальних закладів, де здійснюється професійна підготовка фахівців фізичного виховання та спорту, до ринкових умов; обґрунтування положень щодо необхідності перебудови управління системою професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту на основі організаційних і методологічних засад спортивного менеджменту; теоретичного обґрунтування принципів відбору змісту професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; теоретичного обґрунтування й розробки перспективних моделей розвитку систем формування конкурентоспроможних кадрів для галузі “Фізична культура та спорт”. На практичному рівні ідеї досвіду здійснення професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту на різних історичних етапах ХХ століття можуть бути використані для розв’язання таких завдань: створення сучасної нормативної бази діяльності вищих навчальних закладів фізичної культури, організація для них науково-методичного забезпечення; розробка науково обґрунтованих методичних рекомендацій з окремих аспектів професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в цілому і конкретного вищого навчального закладу зокрема; розробка державних стандартів професійної підготовки висококваліфікованих майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; розробка програми навчального курсу з історії фізкультурної освіти для вищих навчальних закладів фізичної культури різних рівнів акредитації та інститутів післядипломної фізкультурної освіти. Виявлені прогностичні напрями розвитку фізкультурної освіти у ХХІ столітті: активізація інтелектуального розвитку особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту; перехід до методологічної парадигми, що зумовлює фундаменталізацію фізкультурної освіти; істотне підвищення якості фізкультурної освіти за рахунок відповідної зміни змісту навчальних дисциплін, введення нових навчальних дисциплін та впровадження педагогічних технологій, спрямованих на реалізацію особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; пріоритет гуманістичного спрямування, урахування індивідуальних особливостей кожної людини, розвиток самостійності особистості, залучення людей до здорового способу життя, високих естетичних ідеалів і етичних норм поведінки в суспільстві; диверсифікація вищої освіти, зокрема фізкультурної освіти з метою органічного входження в систему неперервної освіти для всіх; демократизація вищої фізкультурної освіти, вільний вибір навчального закладу і спеціальності; здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту в умовах університету; розвиток комп’ютерних навчальних систем, дистанційного навчання; зростання ролі методів наукового управління, самоменеджменту, формування соціального контролю за діяльністю вищих навчальних закладів. Концепція особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту побудована на таких основних положеннях: спрямування на формування конкурентоспроможних фахівців відповідно до потреб вітчизняного та європейського ринку праці; необхідність створення належних умов для формування свідомості та самосвідомості особистості в процесі професійного становлення фахівця, створення нормативного зразка професійної й особистісної поведінки випускника вищого навчального закладу на ринку праці або у сфері професійної діяльності з урахуванням і власних якостей особистості, і вимог, що ставляться до якості професійної діяльності фахівця найближчим зовнішнім середовищем; необхідність урахування історичних здобутків у створенні моделі особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців; спрямування професійної, особистісної й технологічної складових особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту на формування смислової парадигми особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту; ефективність особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту забезпечується реалізацією трьох взаємопов’язаних напрямів: перший – формуються професійні знання майбутніх фахівців; другий – утворюються професійні функції майбутніх фахівців, які, з одного боку, інтегрують набуті ними професійні знання, а з іншого – зумовлюють якість їхньої професійної діяльності в суспільстві; третій – формується професіоналізм майбутніх фахівців з урахуванням основних аспектів розвитку соціального партнерства. Модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту слугує еталоном для оцінки ефективності особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту. Модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту включає три взаємопов’язані складові: професійну, особистісну і технологічну. До структури професійної складової особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту віднесено когнітивний, функціональний і діяльнісний компоненти. Технологічна складова відображає формування організаційно-методичних умов особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (зміст, педагогічні технології, спрямовані на реалізацію особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, використання комп’ютерних технологій, зокрема можливостей Інтернету). Для визначення ефективності впровадження моделі особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту введено дві групи критеріїв: критерії, що відображають ефективність професійної складової і характеризують професійні знання, якими має опанувати майбутній фахівець фізичного виховання та спорту, професійні функції, які має виконувати майбутній фахівець фізичного виховання та спорту, і види професійної діяльності, якими має оволодіти майбутній фахівець фізичного виховання та спорту; критерії, що відтворюють ефективність особистісної складової та характеризують професійне самовизначення, професійну самоактуалізацію й професійну самореалізацію особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту.
Організаційно-методичними умовами особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту є: узгодження цілей особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту із загальними цілями вищої фізкультурної освіти; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах; впровадження педагогічних технологій, зокрема інформаційних, спрямованих на реалізацію особистісно орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту. Ефективна професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту передбачає: теоретично обґрунтовану зміну форм і методів навчання у вищих навчальних закладах, які мають бути спрямовані на розвиток професійної компетентності особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту; забезпечення в процесі фізкультурної освіти можливості ознайомлення з різними напрямами діяльності майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, особливостями функціонування вищих фізкультурних закладів в умовах соціально-економічних трансформацій суспільства; психолого-педагогічне забезпечення свідомого професійного самовизначення особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту, можливості для її професійної самоактуалізації та професійної самореалізації. Розроблений і впроваджений навчально-методичний комплекс для забезпечення особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту для вищих навчальних закладів України включає навчальні програми для викладачів і студентів вищих навчальних закладів фізичної культури; навчальні й навчально-методичний посібники для викладачів фізичного виховання, тренерів, студентів вищих навчальних закладів фізичної культури; методичні розробки для викладачів фізичного виховання, тренерів, студентів вищих навчальних закладів фізичної культури; методичні рекомендації щодо проведення педагогічної практики для студентів вищих навчальних закладів фізичної культури; електронні версії посібників та методичних розробок для викладачів і студентів вищих навчальних закладів фізичної культури; розроблену у співавторстві комп’ютерну програму “ССК: комплекс тестів для педагогічного оцінювання професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту” для викладачів вищих навчальних закладів фізичної культури.
Результати дисертаційного дослідження дають підстави стверджувати, що вихідна методологія є правильною, поставлені завдання реалізовані, мету досягнуто, сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для теорії й практики професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах. Матеріали дослідження забезпечують науково обґрунтовану інтерпретацію складових особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту. Практичне використання висновків, рекомендацій сприятиме оптимальному вирішенню завдань, які на сучасному етапі стоять перед системою фізкультурної освіти: розробка критеріїв щодо спроможності вищого навчального закладу здійснювати підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту на основі державних стандартів вищої фізкультурної освіти; проведення згідно з вимогами державних стандартів низки організаційних заходів, пов’язаних з упровадженням змісту фізкультурної освіти через кадрове та навчально-методичне забезпечення, матеріально-технічну базу, систему доступу та діагностику знань; підвищення відповідальності за надання якісних освітніх послуг. Розроблені та теоретично обґрунтовані концепція й модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах, запропоновані теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути використані органами державної влади й управління для обґрунтування програмно-цільових рішень у галузі неперервної фізкультурної освіти, а також для організації навчально-виховного процесу вищих фізкультурних закладів із урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності випускників. Здійснене дослідження дозволяє сформулювати рекомендації щодо перегляду Державного класифікатора професій, посилення уваги до професійної підготовки фахівців з інтегрованими професіями, гнучкого оновлення змісту вищої фізкультурної освіти відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів, передбачивши їх наступність та неперервність. Проведене дослідження не вичерпує всіх завдань професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах в Україні. Подальшого дослідження потребують проблеми розробки й вдосконалення нормативно-правової бази професійної діяльності фахівців; маркетингові дослідження потреби країни у фахівцях; створення конкурентоспроможної й гнучкої системи навчальних закладів і програм для професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту; створення нового покоління навчально-методичної літератури для вищих навчальних закладів фізичної культури. |