Анотація до роботи:

Ярмиш Н.М. Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз). – Харків: Право, 2003. - 512 с.

Монографія присвячена аналізу категорії «причинно-наслідковий зв'язок» стосовно до задач, що стоять перед наукою кримінального права та практикою застосування кримінального закону. Дослідження ґрунтується на порівнянні різних філософських і кримінально-правових концепцій. Зроблена спроба виявити найбільш прийнятні з погляду логічного взаємоузгодження гуманістично спрямовані підходи до встановлення причинного зв'язку як однієї з ознак об'єктивної сторони злочину. Передумовою цього служить чітка установка, що детермінізм і причинність – категорії не співпадаючі. В аспекті «цільової причинності» уточнено об'єктивний характер причинного зв'язку. Проаналізовано лінгвістичні дані про походження категорії «причина» і доведено, що категорія причинності випливає із самої сутності матерії – її активності. Ознаки причинного зв'язку автор розміщує у двох рівнях – онтологічному і гносеологічному. Показано, що ні випадковість, ні необхідність використовуватися для визначення причинного зв'язку як онтологічної категорії не можуть. Стверджується, що причинний зв'язок не може бути статистичним. Наявність статистичних закономірностей не доводить наявності причинного зв'язку при розгляді конкретної пари подій. Подано додаткові аргументи на користь наявності причинного зв'язку при особливих обставинах на стороні потерпілого. Наведено дані, що онтологічна ознака причинного зв'язку «породження» формалізації не піддається. Для констатації породження запропоновано метод лінгвістичної інтуїції, крізь призму якого проаналізовано проблеми «інформаційної причинності»: вплив інформації на поведінку або стан людини. Виявлено ситуації, у яких інформаційний сигнал виступає не носієм причини, а зумовлюючим фактором. З огляду на це розглянуто детермінуючу роль другорядних співучасників для настання результату, отриманого виконавцем злочину. Доведено, що бездіяльність може служити носієм причини винятково в інформаційному аспекті, і не завжди, а лише у тих ситуаціях, коли її вплив здійснюється мимо або в обхід волі особи. На основі логіко-філософського аналізу зв'язування парних категорій «причина-наслідок» зроблено висновок, що причинний зв'язок не має самостійного місця в системі ознак об'єктивної сторони злочину, оскільки наслідком може називатися тільки та подія, яка перебуває у причинному зв'язку з діянням. У монографії розглянуто також спірні питання, що виникають у судовій практиці.