1. Лексичну сполучуваність, здатність слова з’єднуватися з обмеженим набором інших слів варто вважати базовим принципом сполучувальних реляцій. У мові існує широкий спектр комбінаторних відношень: від лексем, наділених широкою сполучуваністю, до слів із суворо обмеженою й одиничною комбінаторикою. При цьому абсолютно вільні сполучення слів у мові практично відсутні. Мова складається зі зв’язаних сполучень слів. Положення про наявність у мові окремого шару невільних сполучень слів, що функціонують паралельно з вільними словосполученнями, у цілому варто вважати умовним. 2. Відповідно до теорії предикативності слова, основний принцип лексичної комбінаторики полягає в предикації двох семантично близьких компонентів і з’єднанні їх у структуру більш високого порядку, що характеризується знятою (трансформованою) предикацією. Лексично зумовлені конструкції являють собою або сполучення близьких синонімів, або структури, що складаються з антонімів. Між елементами кожного зі сполучень поступово виникають семантичні й морфологічні розходження. Водночас лексичні фактори сполучуваності витісняються синтаксичними. 3. Діапазон комбінаторики тієї або іншої мовної одиниці залежить від ступеня розвитку її значеннєвої основи. Чим ширшою й розгалуженішою є система вихідних змістів, закладених у лексемі, тим значнішими є її сполучні можливості. Якщо ж лексема споконвічно базується на єдиному значеннєвому відтінку, має місце одинична сполучуваність. 4. Універсальність феномена лексичної сполучуваності не виключає наявності специфічних характеристик, релевантних для окремих мов. Так, англійські структури репрезентують вихідну модель сполучуваності на основі єдності семантичного наповнення елементів синтагми. В українській і російській мовах поряд зі значеннєвим узгодженням лексем як таких відбувається предикація граматичних показників: префіксів, прийменників і флексій. У порівнянні з іншими мовами, завдяки своїм типологічним особливостям, англійська мова має більш потужний потенціал для утворення роздільнооформлених слів, репрезентантів лексичної сполучуваності. 5. Лексично зумовлені конструкції, що складаються з близьких синонімів, в англійській, українській і російській мовах відрізняються високим ступенем семантичної й граматичної однорідності. Їхні елементи тісно зв’язані між собою. Такі структури за своїми характеристиками близькі до роздільнооформлених лексем. Конструкції, що поєднують у собі антоніми, а також відносно подібні за семантикою компоненти варто вважати словосполученнями. 6. Основним критерієм, що дозволяє відрізняти роздільнооформлену лексему від словосполучення, є неможливість трансформувати аналітичне слово у речення, тоді як словосполучення, іноді за допомогою незначних змін, легко перетворюється у речення. 7. Лексична сполучуваність має універсальний характер, оскільки процес безперервного створення предикативних одиниць різного рівня складності має місце в будь-якій мові. Про це ж свідчать збіги в системах вихідних змістів, що започаткували походження лексичних одиниць і їх сполучень у неблизькоспоріднених мовах. Про вірогідність результатів проведеного дослідження свідчать обсяг і якість ілюстративного фактичного матеріалу, задіяного в роботі. Висновки стосовно сутності лексичної сполучуваності були підтверджені експериментально. Теоретичні положення і практичні результати дисертації можуть застосовуватися у лексикографічній практиці, а також у навчально-методичній роботі. |