У висновках дисертації узагальнено результати дослідження, сформульовано рекомендації щодо можливості їх використання, викладено підсумкові положення. У результаті проведеного дослідження авторка дійшла таких висновків: 1. Вітчизняне книговидання у період 1991–2003 рр., позбавлене належної державної підтримки, діяло в умовах, наближених до “колапсу”. Проте, підстави для нормального розвитку друкарства були. Якщо за тоталітарної системи друкарство існувало у суворих ідеологічних рамках, то після проголошення Україною незалежності утворилися передумови для принципово нових змін. На конституційно-правовому рівні було задекларовано свободу друку, відмінено цензуру, впроваджено прозору систему отримання ліцензій на випуск продукції. В результаті розпочалось активне створення видавництв різного підпорядкування та завершення епохи монополії держави в питанні розвитку видавничої галузі. До розвалу радянської імперії в Україні діяло тільки 29 державних видавництв. На початок ХХІ ст. кількість видавництв з різними формами власності перевищила півтори тисячі. 2. Серед тенденцій, які характеризують досліджуваний період, варто виділити найголовніші: - Становлення книжкового ринку охопило всі регіони країни, причому обласні та районні видавничі структури стали активними і самодостатніми учасниками видавничого процесу. Розширення мережі книгодрукування відбулося за рахунок відкриття групи приватних видавництв, товариств з обмеженою відповідальністю і створення цілої низки видавничих організацій. - За тематикою асортимент книг став різноманітнішим, не заполітизованим, а зорієнтованим, як цього і потребує ринок, на читацький попит. Один із основних переломних моментів книговидання цього періоду стосується трансформації ринку пропозиції книги і ринку попиту на неї. Такі зміни свідчать про демократичні процеси, що відбуваються у державі. З проголошенням свободи слова в Україні запрацював фактор свободи вибору для аудиторії. Важливу роль у формуванні читацьких смаків почали відігравати засоби масової комунікації. Відміна цензури призвела до захоплення не інтелектуальними творами, а детективним чтивом. Утворення за часів державної незалежності малого і великого бізнесів, потреба у використанні нових інформаційних технологій спричинили попит на ділову та довідкову літературу, а прихід інформаційної ери – появу езотеричної та парапсихологічної. - Через зміни в соціально-економічній сфері книга перестала вважатися духовною і культурною цінністю, а читання набуло функціонального та прагматичного значення. - Найперспективнішим і найприбутковішим сегментом національного видавничого ринку сьогодні стала освітня літератури. Це призвело до появи недобросовісної конкуренції і збільшення кількості піратських видань. Важливим здобутком є створення національних підручників, але якість видання їх залишається низькою. - Затяжна видавнича криза негативно позначилася на розвитку і випуску передусім художньої та наукової літератури. Тому більшість художніх жанрово-тематичних ніш закривається книжками з близького зарубіжжя, зокрема російським масовим чтивом. Дитячий видавничий сектор практично опинився у руках видавців РФ, які пропонують українській дитині російські казки та перекладну американську дісней-естетику, чужу для українського менталітету. Проте, і у книговиданні для дітей вже намітилися позитивні зрушенні. Пов’язані вони насамперед із випуском добротної та конкурентноздатної українськомовної літератури, зокрема видавництвом “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. - Водночас, попри очевидне пожвавлення книжкового руху, щороку частка реально діючих видавництв скорочується, а малопродуктивних – збільшується. У такій ситуації конкурентоспроможними можуть бути лише гнучкі, здатні до видозмін видавництва, головним принципом у роботі яких повинен стати книжковий маркетинг, а саме – дослідження видавничого ринку та створення рекламно-промоційної кампанії просування творів друку до читача. Вихід на кінцевого споживача книги є стратегічно важливим завданням кожного видавця. Сьогодні ж несформованість інформаційного поля книжкової галузі, ігнорування частиною видавців книжкового маркетингу призводить до того, що читач не отримує необхідної інформації про новодруки, а потік книжок, що не доходять до читача, росте у геометричній прогресії. У цьому контексті особливу увагу видавці повинні звертати на популяризацію українськомовної літератури. Певні позитивні тенденції у цьому напрямку уже є. Це літературні конкурси “Коронація слова”, “Золотий Бабай” та рейтингова акція “Книжка року”, які не тільки популяризують українськомовну книжку, а й, до певної міри, формують читацькі смаки. - Серед інших основних негативних тенденцій сьогочасної видавничої справи – введення високих податків на всі технологічні ланки процесу створення і розповсюдження книги; знищення державної мережі книгопоширення і як наслідок відсутність гуртової торгівлі; різке скорочення обсягів видань за накладами; підвищення цін на вітчизняну друковану продукцію; тенденція до деукраїнізації книжкового ринку. - Серйозне занепокоєння викликає становище українськомовної літератури, кількість якої щороку становить трохи більше половини усіх вітчизняних видань. Книжковий ринок України на 90-92 % окуповано дешевою російською книгою, що призводить до русифікації України. 3. Серед причин, що фактично призвели до краху цілої галузі, яка у всьому світі є високо прибутковою, можна виділити кілька: - Головним гальмом розвою книговидання є результат непомірного і нічим не виправданого податкового тиску на друковане слово й небажання державних органів покращити принизливе становище української книги. Влада не змогла об’єктивно проаналізувати сукупність усіх факторів, що впливають на формування конкурентноздатного середовища для розвитку видавничої справи, закріпивши їх у відповідних законах, урядових рішеннях та організаційних засадах. - На становищі друкарства негативно позначилися процеси поділу союзного майна, формування ринкової економіки, значне скорочення бюджетних надходжень, інфляція. - До виникнення кризової ситуації призвело скорочення наприкінці 1990 р. надходжень до України стратегічної для видавничої галузі сировини – паперу. Надто високі ціни на папір та поліграфічні матеріали, і як результат – подорожчання книг, при низькій платоспроможності більшої частини громадян стали першим кроком до майбутньої катастрофи національного книговидання. - Ситуація у видавничій справі значно ускладнилася після ліквідації гуртово-роздрібної книготорговельної мережі “Укркнига” внаслідок непродуманих реформ з розмежування форм власності на загальнодержавному та комунальному рівнях. - До кризового становища власне українськомовної книги призвела сукупність кількох чинників: недорозвиненість національного інформаційного простору та ігнорування високопосадовцями фактору багаторічного зросійщення українського народу, що призводить не тільки до насичення вітчизняного побуту іноземною масовою культурою, а й до видання в Україні значної кількості російськомовної літератури. 4. Зволікання українським урядом позитивного розв’язання проблем книговидання спричинило негативні наслідки у кількох аспектах – політичному, економічному, соціальному. - Політичний аспект. Інертність владних структур стосовно запровадження цивілізованого законодавства щодо книговидання призвело до заміщення української книги удвічі дешевшою російською. Це означає, що одна з основних складових інформаційного простору знаходиться в руках не вітчизняних, а зарубіжних чинників. Поширення дешевої російської книги в українському медіа-просторі призводить до русифікації населення України. Незадовільний стан національного книговидання позначився негативно на культурницькому іміджі країни на світовій арені. - Економічні наслідки полягають у матеріально-фінансовому занепаді українських видавництв, а також у недоступності для більшості читачів якісної книжкової продукції. Невиправдано високі податки на друковане слово призвели до скорочення накладів видань, що зумовило збільшення собівартості книги, а відтак – зменшило надходження до бюджету. - Соціальний аспект. Скоротилася кількість робочих місць у видавництвах, відбулася втрата фахівців книжкової справи. Нівелювання культурної ролі книги спричинило також негативні наслідки в духовній сфері, призвело до зниження інтелектуального потенціалу українського суспільства. У середовищі українських письменників та вчених поступово формується комплекс меншовартості, спричинений незатребуваністю їх творчих та наукових доробків. Вітчизняні видавці змушені співробітничати лише з тими авторами, книги яких гарантовано можуть бути реалізованими. Негативні наслідки спостерігаються і в освітній сфері. Недостатнє забезпечення шкіл, особливо сільських, підручниками призводить до значного зниження загальноосвітнього рівня молодих людей. Припинилася копітка та цілеспрямована робота з розвитку у населення інтересу до читання. 5. Вихід з кризової ситуації можливий за умови введення в дію довгострокового режиму пільгового оподаткування видавничої галузі. Досвід розвинутих країн світу свідчить про те, що друкарство може вийти на належний рівень розвитку тільки за умов чіткого і послідовного законодавчого забезпечення та створення цивілізованого режиму постійного сприяння. Державна підтримка національного книговидання має бути справою не одного року і втілюватися у життя одночасно на законодавчому та виконавчому рівнях. У додатках подаються таблиці та діаграми зі статистичними викладками, які відображають стан і тенденції вітчизняного книговидання у цифрах та необхідні для глибшого розуміння поданого в основній частині дисертації матеріалу. Список опублікованих праць за темою дисертації у фахових виданнях: 1. Копистинська І. Тенденції формування сучасного українського книжкового ринку // Наукові записки Інституту журналістики. –– К., 2002. – Т. 8. – С. 121-127. 2. Копистинська І. Книжкові розкладки сьогодні: тематичний аспект // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Журналістика. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 18-21. 3. Копистинська І. Проблема сучасної об’єктивної статистики друку в книжковій справі // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2003. – Т. 11. – С. 45-48. 4. Копистинська І. Літературний процес як основа художнього книговидання // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. – Чернівці, 2004. – Вип. 214-215. – С. 38-42. Праці у наукових збірниках і журналах: 5. Копистинська І. Проблеми вітчизняного книговидання очима видавців // Друкарство. – 2003. – № 2. – С. 30-33. 6. Копистинська І. Книгорозповсюдження в Україні: стан і перспективи // Друкарство. – 2003. – № 3. – С. 24-25. 7. Копистинська І. Роль фахової книгознавчої періодики у рекламуванні і популяризації книг // Друкарство. – 2004. – № 2. – С. 33-36. Тези конференцій: 8. Копистинська І. Популяризація української книжки – основний момент видавничої справи // Друкарство молоде: Доповіді третьої науково-технічної конференції студентів та аспірантів. – К., 2003. – С. 134-137. 9. Копистинська І. Основні тенденції формування нової системи видавничих структур // Журналістыка – 2003. Матэрыялы 5-й Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі. Рэдкал.: В. П. Вараб’ёу (адк. рэд.) і інш. – Мінськ, 2003. – Вып. 5. – С. 124-127. | 