У дисертацiйній роботі дослiджено стан паралельних обчислень в методi групового урахування аргументiв (МГУА) i ефективно вирiшена проблема розпаралелювання алгоритмiв МГУА комбінаторного типу. При цьому поняття ефективностi було визначене як поєднання ефективностi алгоритмiчного розпаралелювання та вартiсної ефективностi паралельних обчислень, що досягається при роботi з деякими класами паралельних комп’ютерiв, якi задовольняють сформульованим у роботi вимогам до МГУА-орiєнтованої паралельної обчислювальної системи. Розроблено унiверсальне паралельне ядро комбiнаторго алгоритму придатне для використання з усiма сучасними класами багатопроцесорних обчислювальних систем, що знімає проблему його продуктивного використання. Розв’язано такi основнi завдання: 1. Запропоновано методику розпаралелювання комбiнаторного алгоритму методу групового урахування аргументів та створено програмне забезпечення, в якому реалiзовано методичнi пiдходи для рiзних архiтектур паралельних комп’ютерiв. 2. Розроблено новий метод побудови топологiй однорiвневих FNN-мереж для кластерних комп’ютерiв, що задовольняють вимогам до вартiсно-ефективної МГУА-орiєнтованої обчислювальної системи. 3. Побудовано дiючий макет FNN-мережi який реалiзує архітектуру МГУА-орiєнтованої обчислювальної системи. 4. За допомогою створеного програмного забезпечення i обчислювальної ланки МГУА-орiєнтованої мережевої топологiї, а також iз застосуванням обчислювального кластеру Iнституту кiбернетики iм. В.М. Глушкова НАН України, отримано чисельнi результати розв’язання задач короткотермiнового прогнозування деяких характеристик списку найбiльших суперкомп’ютерiв Top500, а також проаналiзовано часовi гiдрометеорологiчнi ряди, що дало можливiсть вивчити новi прихованi залежностi. Крім того, робота програмного забезпечення продемонстрована на прикладі розв'язання задачі оцінки міри подібності для геологічних об'єктів. У четвертому роздiлi дисертацiї досліджено алгоритмічну ефективнiсть розпаралелювання створеної програмної реалiзацiї комбiнаторного алгоритму МГУА на рiзних паралельних обчислювальних системах. У порiвняннi з теоретично найкращим розпаралелюванням досягнуто 96% ефективностi при випробуваннi алгоритму на 26-и процесорах. Це стало можливим завдяки вирішенню проблеми компенсацiї неоднакової складностi часткових моделей, шляхом запровадження структурних доповнень. Основні результати дисертаційної роботи отримані у вигляді алгоритмів, методик, програмного забезпечення, а також рівнянь i таблиць, в яких наведені результати розрахунків. |