У відповідь на потреби наукового вивчення проблеми оцінювання змін геоекологічного стану геоморфосфери та зумовлених ними еколого-геоморфологічних наслідків і практичного застосування отриманих результатів досліджень та висновків в останні десятиріччя формується нова галузь науки про рельєф – геоморфологія техногенезу (ГТ). Геоморфологія техногенезу – напрям екологічної геоморфології, об’єктом вивчення якого є геоморфосфера, змінена техногенними процесами і перетвореннями, а предметом – техногенні чинники і процеси.
Головною ідеєю роботи є обґрунтування підходів до вивчення техногенного рельєфу і рельєфоутворення та отримання інтегральної (бальної) оцінки геоекологічного стану фрагменту геоморфосфери в межах Львівської області шляхом виявлення особливостей поширення, визначення масштабів та інтенсивності техногенного перетворення рельєфу, обґрунтування пропозицій з оптимізації природокористування і зниження геоекологічної напруги техногенно-змінених територій. Поставлена мета досягалася через удосконалення наукових засад оцінки стану рельєфу і техногенної трансформації компонентів довкілля, обґрунтування показників та критеріїв оцінки техногенного впливу на рельєф і створення геоінформаційної моделі геоекологічного стану довкілля Львівської області на базі електронної версії топографічної карти масштабу 1:200 000 та інформаційної бази даних про об’єкти техногенного впливу на геоморфосферу. Отримані результати покладені в основу районування території Львівської області за ступенем геоекологіч-
Таблиця 2
Структура інформаційного фонду ГІС „Техногенез і природно-ресурсний потенціал Львівської області”
ної напруги, визначення причин, чинників та об’єктів росту геоекологічної напруги в регіоні, обґрунтування пропозицій, спрямованих на покращання стану природокористування, зниження ризику виникнення техногенно-екологічних катастроф у регіоні, використання еколого-геоморфологічних даних при прийнятті природоохоронних управлінських рішень.
3. Методичною основою інтегральної оцінки геоекологічного стану геоморфосфери є комплексні еколого-геоморфологічні дослідження, які реалізуються геоморфологічними, картографічними, історико-географічними, геоекологічними методами та аналізом фондових матеріалів, інтерпретованих за допомогою прикладних ГІС-програм (MapInfo, ArcMap, ArcView). Інтегральна оцінка геоекологічного стану геоморфосфери території Львівської області здійснювалася шляхом покомпонентної бальної оцінки складових довкілля, а саме природних умов території, величини техногенного впливу окремих видів господарської діяльності та наслідків цього впливу. В якості інтегрального показника використовувалась сума балів оцінки стану компонентів довкілля. Низовою одиницею проведених еколого-геоморфологічних досліджень було обрано геоморфологічний район (ГР). Інтегральне оцінювання здійснювалося в три етапи: 1) вивчення геоекологічного стану природного середовища Львівської області; 2) оцінювання параметрів інженерно-технічних об’єктів та величини техногенного впливу на геоморфосферу; 3) інтерпретація (аналіз та синтез) геоекологічної інформації та картографічних матеріалів попередніх двох етапів та отримання інтегральної оцінки геоекологічного стану геоморфосфери досліджуваної території.
4. На основі наявної інформації була створена класифікація техногенного рельєфу, у якій весь спектр форм техногенного рельєфу (ФТР) Львівської області нами згрупований у сім класів: гірничо-видобувних та гірничо-промислових ФТР; гідротехнічних та водогосподарських ФТР; агро- та лісогосподарських ФТР, поселенських, інфраструктурних, рекреаційних, оборонних ФТР . Підставою для зарахування техногенних форм рельєфу до певного класу є вид господарської діяльності, яким спричинено виникнення цих форм. Кожен клас техногенних форм рельєфу нами поділяється (за роллю техногенного фактора) на два типи: а) форми рельєфу, безпосередньо створені діяльністю людини; б) форми рельєфу, виникнення яких активізоване господарською діяльністю людини. За морфологією у кожному типі виокремлено два підтипи – додатні та від’ємні форми техногенного рельєфу. За географією розповсюдження на території Львівської області виділено дві групи форм техногенного рельєфу – група локального (поширення в межах одного-двох геоморфологічних районів) та група регіонального поширення (поширені більше, ніж у двох геоморфологічних районах).
5. З врахуванням оцінок головних складових природного середовища – рельєфу; четвертинних відкладів; ґрунтового покриву; рослинного покриву та ризику прояву небезпечних геоморфологічних процесів, встановлено, що 6 геоморфологічних районів (близько 46,0% території Львівщини) характеризуються переважанням площ з несприятливими геоекологічними умовами, 7 геоморфологічних районів (близько 24% площі області) характеризуються переважанням ареалів зі сприятливими геоекологічним умовами, решта території (близько 30%) відноситься до ділянок з переважанням нормальних геоекологічних умов. Особливо непокоїть погіршання геоекологічних умов у Карпатській частині Львівської області, яка є перспективною для розвитку рекреаційної і туристичної галузей господарства.
6. За величиною сумарного техногенного навантаження на рельєф виділено п’ять груп районів:
- райони з дуже низьким ступенем техногенного навантаження (до 12 балів). Сюди відносимо всі гірські райони (ІІІа, ІІІб, IVа, IVб), Гологоро-Кременецький низькогірний край Поділля з прилеглими останцевими групами (Ів4) та акумулятивні терасові межиріччя і долини Середнього Передкарпаття (ІІг);
- райони з низьким ступенем техногенного навантаження (13-16 балів). До них належать геоморфологічні райони – Іб3, Ів1, ІІа1, ІІа2, ІІа3. Винятком є частина Надсянської моренно-зандрово-алювіальної рівнини (ІІа1), на якій розташоване ДГХП „Сірка”;
- райони з середнім ступенем техногенного навантаження (17-20 балів), а саме Сокальсько-Торчинська пасмова височина (Іа), Пасмове Побужжя (Іб4), Горбасте пасмо Розточчя (Ів2) та Білогоро-Мальчицька прохідна долина (Ів5);
- райони з високим ступенем техногенного навантаження (21-24 бали). До цієї групи входять зандрово-алювіальна рівнина Рати (Іб1), Буго-Стирська межирічна хвиляста рівнина (Іб2), Вишнянсько-Щирецька флювіогляціально-алювіальна увалиста рівнина (ІІа4) та Дрогобицька передгірна скульптурна височина (ІІв);
- райони з надмірним ступенем техногенного навантаження (>25 балів) – Верхньо-Дністерська зандрово-алювіальна увалиста рівнина (ІІб) та Львівське плато (Ів3).
7. За величиною інтегрального показника геоекологічного стану геоморфосфери виділено п’ять груп геоморфологічних районів:
райони з дуже низьким рівнем техногенного впливу на довкілля та переважанням несприятливих геоекологічних умов (до 14 балів). До них належать Верховинський середньогірний вододільний хребет (IVб), район середньовисотних моноклінальних хребтів Сколівських Бескид (ІІІб) та акумулятивні терасові межиріччя і долини Середнього Передкарпаття (ІІг);
райони з дуже низьким і низьким рівнем техногенного впливу та переважанням несприятливих і нормальних геоекологічних умов (15-17 балів). Таким рівнем геоекологічного стану геоморфосфери характеризуються два гірських райони (ІІІа, IVа), Бродівська зандрова рівнина (Іб3), Гологоро-Кременецьке пасмо (Ів4) та Самбірська флюво-гляціально-алювіальна увалиста рівнина (ІІа3). Наявність сприятливих геоекологічних умов зумовлена розташуванням цих двох груп районів у гірській і передгірській частинах Львівської області. Дані райони є перспективними для розвитку рекреаційної і туристичної сфери господарства;
райони з низьким і середнім ступенем техногенного навантаження та переважанням нормальних і сприятливих геоекологічних умов (18-20 балів). До них відносяться райони – Іа, ІІа1, ІІа2, Іб4, Ів2, Ів5. Ріст техногенного навантаження в цих районах є небажаним, при потребі його можна компенсувати за рахунок території районів з низьким ступенем навантаження;
райони з низьким рівнем техногенного впливу та переважанням несприятливих геоекологічних умов (21-23 бали). Сюди належить один з найбільших за площею геоморфологічних районів Львівщин – Опілля (Ів1). Необхідно вжити заходів, спрямованих на зниження величини та інтенсивності техногенного навантаження в цих районах;
райони з високим та надмірним ступенем техногенного навантаження та усіма видами геоекологічних умов (>24 балів). Сюди відносимо райони Іб1, Іб2, Ів3, ІІа4, ІІб, ІІв. Вони потребують проведення негайних заходів, спрямованих на покращання геоекологічної ситуації.
На райони перших двох груп припадає близько 31% частки території області, на третю – 23%, а на четверту та п’яту групи – 46%.
8. На значній площі території Львівської області інтенсивність техногенно зумовлених рельєфоутворювальних процесів перевищує їхню природну, хоча за просторовим поширенням вони охоплюють значно менші площі. Розвиток техногенно зумовлених геоморфологічних процесів є чинником дестабілізації геоекологічних умов, а також каталізатором виникнення небезпечних ситуацій, в значній мірі пов’язаних як з небезпекою руйнації окремих будівель та господарських споруд (захисних дамб, хвостосховищ), так і з забрудненням поверхневих та підземних вод продуктами гірничо-хімічної промисловості. Вирішення екологічних проблем пов’язаних з наслідками техногенної трансформації рельєфу вимагає значних бюджетних затрат, спрямованих як на ліквідацію існуючих проблем, так і на запобігання виникненню інших.
9. Успішне вирішення проблем охорони та раціонального використання рельєфу безпосередньо пов’язане з об’єктивністю оцінювання впливу на нього та на навколишнє середовище в цілому існуючих та планових техногенних чинників. З метою оцінки та контролю навколишнього середовища й оптимізації стану техногенного рельєфу Львівської області створено ГІС „Техногенез і природно-ресурсний потенціал Львівської області”. Інформаційний фонд розробленої ГІС містить такі блоки даних: „Фізико-географічні умови”, „Техногенний вплив” та блок „Геоекологічні наслідки техногенного впливу”. Її інформаційний фонд (при незначному доповненні) достатній для ситуаційного моделювання сценаріїв розвитку потенційних надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.