Анотація до роботи:

Науменко В. Є. Таврика у контексті візантійсько-хозарських відносин: політико-адміністративний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.02. – Всесвітня історія. – Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Київ, 2004.

У дисертації реконструюються політико-адміністративні процеси, які проходили на території Криму в період найбільш активних контактів Візантійської імперії та Хозарського каганату на півострові (близько 695–899 рр.). На рівні систематизації свідоцтв наративних та речових джерел конкретизовані уявлення про основні етапи та динаміку взаємовідносин імперії та каганату на території Таврики. Вивчення походження та змісту адміністративних інститутів та титулатури, якою в джерелах позначені візантійські, хозарські, місцеві правителі (протевон, архонт, кір, топарх, тудун, валгіца, тархан), дало можливість охарактеризувати особливості політико-адміністративного статусу областей Кримського півострова, які опинились у зоні візантійсько-хозарських контактів.

Історія Криму в контексті візантійсько-хозарських відносин поділяється на три періоди.

1. Кінець VII – третя чверть VIII ст. Поширення меж Хазарії у західному напрямку було призупинено візантійською дипломатією за допомогою не лише дарунків кочовій знаті, інколи династійних шлюбів, але й введенням особливої форми організації управління в Херсоні та на Боспорі, яка визначається як “співволодіння” (“кондомініум”). В цілому найважливіші приморські центри півострова (Херсон, Боспор, Сугдея) зберігають провізантійську орієнтацію, а області Кримської Готії – традиційний “союзний” статус стосовно імперії. З перипетіями подій політичної кризи 710-711 рр. пов’язане створення посади архонта в Херсоні – імперського намісника в центрі візантійської присутності в регіоні.

2. Остання чверть VIII – 30-і рр. IX ст. Припинення боротьби арабів та хозар в Закавказзі закономірно веде до розриву візантійсько-хозарського союзу, наслідком чого стала експансія каганату в області, прикордонні або союзні Візантії. Політико-адміністративный статус областей Таврики, який склався за умов хозарської експансії та відповідних дій візантійської дипломатії, відобразився, насамперед, у титулатурі місцевих правителів, названих у джерелах топархами (Боспор, Готія) та кірами (Херсон, Готія, Фули). Використання вказаних титулів свідчить про те, що ці територіальні одиниці сприймалися у Візантії як незалежні, але союзні імперії, політичні утворення, а їх статус найбільш вдало визначається в рамках гіпотези про існування візантійсько-хозарського “кондомініума”.

3. 841 р. – рубіж IX –X ст. Політична стабільність у Північному Причорномор’ї зникає на кінець 30-х рр. IX ст., з появою мадярських племен. У цих умовах відбувається короткочасна реставрація союзу Візантійської імперії та Хозарського каганату. В його рамках візантійська місія бере участь у будівництві хозарської фортеці Саркел на Дону в 840 р. Нові політичні реалії стали першопричиною власне візантійського проекту – створення весною – літом 841 р. візантійської феми Кліматів у Тавриці, яка охопила, хоч і ненадовго, області гірського та приморського Криму. Джерела фіксують ще один візантійсько-хозарський проект – спробу утворення на початку 860-х років єдиної церковно-адміністративної організації для християнського населення Хозарії, який так і залишився нереалізованим.

У 80-х рр. IX ст., після витіснення мадяр печенегами з північнопричорноморських степів Візантія у своїх дипломатичних зусиллях у регіоні стала орієнтуватися на печенезький фактор, що означає остаточний вихід зі сфери впливу Хозарського каганату областей Таврики, які поступово входять до складу феми Херсон. Завершення цього тривалого процесу уперше знайшло відображення в Тактиконі Філофея (899 р.).

Публікації автора:

Статті:

1. Учреждение и развитие византийской фемы в Таврике // Древности – 1996. – Харьков, 1997. – С.23–30.

2. Раскопки раннесредневекового поселения у подножия Мангупа // Бахчисарайский историко-археологический сборник. – Симферополь, 1997. – Вып.1. – С.324–340.

3. К вопросу о названии и дате учреждения византийской фемы в Таврике // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – 1998. – Вып.6. – С.689–700.

4. Церковная география Таврики в VII–IХ вв. по данным Notittiae episcopatuum // Крымский архив. – 1999. – № 5. – С.9–23.

5. Место Боспора в системе византийско-хазарских отношений // Бахчисарайский историко-археологический сборник. – Симферополь, 2001. – Вып.2. – С.336–361.

6. Раннесредневековый археологический комплекс на мысе Тешкли-бурун // Античная древность и средние века. – 2001. – Вып.32. – С.127–147 (в соавторстве с А.Г. Герценым).

7. К вопросу о характере византийско-хазарских отношений в конце VIII – середине IX вв. // Проблемы истории, филологии, культуры. – 2002. – Вып.12. – С.544–568.

8. Хазарский “тудун” в Херсоне в начале VIII в.: византийская версия // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – 2003. – Вып.10. – С.427–440.

Матеріали та тези доповідей конференцій:

1. Учреждение и развитие византийской фемы в Таврике (по данным археологических и письменных источников) // Проблемы археологии, древней и средневековой истории Украины. Тезисы докладов Международной научной конференции. – Харьков, 1995. – С.106–107.

2. Керамический комплекс второй половины – конца IX в. с раннесредневекового поселения у подножия Мангупа // V Міжнародна археологічна конференція студентів та молодих вчених. Наукові матеріали. – Київ, 1997. – С.249–251.

3. Общеполитическая ситуация в Северном Причерноморье в IX в. в связи с учреждением и становлением византийской фемы в Таврике // Проблемы истории и археологии Украины. Тезисы докладов научной конференции. – Харьков, 1997. – С.59–60.

4. Византийская фема в Юго-Западной Таврике в IX–X вв. (по данным письменных и археологических источников) // Византия и Крым. Тезисы докладов Международной конференции. – Симферополь, 1997. – С.67–68.

5. Поливная керамика из раскопок цитадели Мангупа // Историко-культурные связи Причерноморья и Средиземноморья X–XVIII вв. по материалам поливной керамики. Тезисы докладов научной конференции. – Симферополь, 1998. – С.68–72 (в соавторстве с А. Г. Герценым).

6. Фема в Таврике в системе византийско-хазарских отношений // Скифы. Хазары. Славяне. Древняя Русь. Тезисы докладов Международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения М. И. Артамонова. – Санкт-Петербург, 1998. – С.120–121.

7. Боспор в системе византийско-хазарских отношений // Боспор Киммерийский на перекрестье греческого и варварского миров. Материалы I Боспорских чтений. – Керчь, 2000. – С.96–105.

8. Церковно-политические контакты Византийской империи и Хазарского каганата в середине IX в. // Хазары. Тезисы докладов II Международного коллоквиума. – Москва, 2002. – С.73–76.

9. Notitia К. Де Боора как источник по церковно-политическим контактам Византии и Хазарского каганата в середине IX в. // Церковная археология Южной Руси. Сборник материалов международной конференции. – Симферополь, 2002. – С.129–138.

10. К вопросу о хазарском “тудуне” в Херсонесе в начале VIII в. // Кумуляция и трансляция византийской культуры. Материалы XI Научных Сюзюмовских чтений. – Екатеринбург, 2003. – С.69–73.

11. К вопросу о характере хазарского присутствия в Таврике в начале VIII в. // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Материалы IV Боспорских чтений. – Керчь, 2003. – С.195–198.