Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки і пропозиції. 1. Поняття “система фінансового забезпечення місцевого самоврядування” визначається з урахуванням суспільного значення та природи суспільного сектора економіки, а також основних теорій і поглядів на роль і місце публічного сектора: теорії суспільного вибору, економіки суспільного сектора, публічних і місцевих фінансів, суспільних благ і місцевих суспільних благ тощо. Особливості системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування обумовлені державним і адміністративним устроєм, рівнем соціально-економічного розвитку, розподілом функцій та повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, системою суспільних послуг, що надаються цими органами, роллю приватного та громадського секторів у ресурсному забезпеченні надання цих послуг. Оскільки система фінансового забезпечення місцевого самоврядування є складовою публічного сектора, то вона визначає модель організації місцевих фінансів. 2. Системою фінансового забезпечення місцевого самоврядування є сукупність правових норм, фінансових інститутів, інструментів та фінансових відносин між органами державної влади, суб’єктами місцевого самоврядування та підприємницької діяльності й громадянами в процесі надання суспільних благ та його ресурсного забезпечення. Основними складовими організації цієї системи є фінансові інститути як форми організації фінансування виконання органами місцевого самоврядування покладених на них функцій, що включають громадські послуги, самостійний місцевий бюджет, бюджет розвитку, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальну власність та ін.; фінансові інструменти як способи формування доходів і здійснення видатків, які включають муніципальні цінні папери, кредити, державні соціальні стандарти, нормативи видатків, коефіцієнти формул фінансового вирівнювання, трансферти та ін; правове забезпечення, що встановлює узгоджені принципи ресурсного забезпечення надання суспільних послуг з функціями і повноваженнями органів місцевого самоврядування, центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також особливості залучення приватного сектора та громадян. 3. У ході дослідження встановлено, що система фінансового забезпечення місцевого самоврядування є особливим об’єктом порівняльного аналізу, оскільки їй притаманні складні внутрішні взаємозв’язки в середині системи, поєднання структурних елементів різної природи (фінансових і нефінансових інститутів), обумовленість державним, політичним, адміністративно-територіальним устроєм країни. Тому для порівняльного аналізу систем фінансового забезпечення місцевого самоврядування обрано компаративний метод, сутність якого полягає у виборі еквівалентних вимірів для всіх даних країн, що забезпечує однорідність і порівнюваність показників; у відборі країн, який здійснюється за принципом відповідності державного устрою; у групуванні країн за критерієм відповідності європейським стандартам, ефективності фінансового забезпечення. З урахуванням цих положень у дисертаційній роботі здійснено відбір унітарних європейських країн, їх групування в дві групи, а також розраховано показники рівня централізації цих систем: частки доходів і видатків місцевих бюджетів у ВВП, частку трансфертів з бюджету центрального уряду в доходах бюджетів місцевих урядів, а також показники структури поточних, податкових і неподаткових доходів, структури видатків бюджетів місцевих урядів, що відтворюють особливості застосування фінансових інститутів та інструментів. 4. У результаті проведення порівняльного аналізу виявлено, що не існує єдиної системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в унітарних європейських країнах. Основні системи фінансового забезпечення можуть бути класифіковані як централізовані та децентралізовані, класифікаційними ознаками при цьому є залежність від трансфертів з бюджету центрального уряду, інституційні засади, сформульовані у конституціях та законодавстві. В групі країн-членів ЄС виділено централізовану британську модель та децентралізовані – французьку та скандинавську моделі; у групі постсоціалістичних країн – централізовану албанську модель та децентралізовані – у північних та центральноєвропейських країнах. У ході дослідження з’ясовано, що характер централізації в двох групах країн різний, він обумовлений еволюційним розвитком систем фінансового забезпечення місцевого самоврядування, причому якісне надання суспільних послуг громадянам у першій групі не залежить від рівня централізації, а визначається формуванням нових фінансових відносин на засадах партисипативної демократії та партнерства з приватним сектором, що втілюється у нових формах застосування інститутів та інструментів фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Встановлено, що система фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні є централізованою. Це обумовлено: низьким рівнем фінансової автономії бюджетів місцевого самоврядування, незначними надходженнями від місцевих податків і зборів, слабкою власною дохідною базою, залежністю від трансфертів з бюджету центрального уряду, а також невизначеністю основних фінансових інститутів в Конституції та законах України та незадіяністю основних інструментів фінансового забезпечення місцевого самоврядування; нерозвиненістю фінансових відносин між органами державної влади, суб’єктами місцевого самоврядування та підприємницької діяльності й громадянами в процесі надання суспільних благ та його ресурсного забезпечення. 5. Проведений в дисертаційному дослідженні аналіз дозволив встановити, що система фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні знаходиться на початковій стадії становлення. Для розвитку і зміцнення системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні необхідно: по-перше, в частині інституціалізації цієї системи запровадити два види бюджетів на місцевому рівні – бюджети місцевих державних адміністрацій як складові державного бюджету та бюджети місцевого самоврядування як бюджети територіальних громад, районних та обласних бюджетів органів місцевого самоврядування шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу та Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” і “Про місцеві державні адміністрації”, а також врегулювати правовий статус інституту комунальної власності, чому сприятиме ухвалення Закону України “Про комунальну власність”, та інститутів бюджету розвитку, місцевих податків і зборів; по-друге, в частині удосконалення інструментарію фінансового забезпечення місцевого самоврядування доцільно розвинути муніципальні запозичення у формі банківських кредитів та облігаційних позик, збільшити неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом; по-третє, з метою поліпшення організації системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні необхідно визначити як низову адміністративну одиницю територіальну громаду, що пов’язано з ухваленням Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій” та відкриває можливості для утворення ефективної базової бюджетної одиниці з відповідним закріпленням у Бюджетному кодексі України поняття “бюджетний устрій”. |