У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукового завдання формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу, обґрунтовано напрями їх розвитку в умовах глобалізації та розроблено стратегічні підходи до вдосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили автору зробити наступні висновки теоретичного і практичного спрямування. 1. Малий та середній бізнес є невід’ємним елементом розвинутої ринкової економіки, основою її конкурентного середовища, потужним двигуном соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства, засобом реалізації підприємницького потенціалу населення. Всі розвинуті країни офіційно визнали важливу роль, що відіграє малий та середній бізнес у створенні доданої вартості, забезпеченні зайнятості, розробці, впровадженні та комерціалізації інновацій. Головними тенденціями розвитку малого та середнього бізнесу в останнє десятиліття є постійне збільшення кількості його суб’єктів, інтернаціоналізація його діяльності та концентрація підприємств малого та середнього бізнесу із найвищими темпами зростання в межах локалізованих територій. 2. Функціонування суб’єктів малого та середнього бізнесу характеризується певними проблемами, пов’язаними з їхнім розміром: відсутність економії від масштабу виробництва, менш вигідні у порівнянні з великими підприємствами умови залучення факторів виробництва; втрата певних можливостей на ринку внаслідок обмежених виробничих потужностей; труднощі у підготовці кадрів, організації виконання досліджень або просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках. Саме тому успішний розвиток малого та середнього бізнесу великою мірою залежить від його державної підтримки. На основі дослідження теоретичних засад державного регулювання та підтримки малого та середнього бізнесу з урахуванням особливостей процесу його розвитку в розвинутих країнах уточнено поняття його державної підтримки. 3. У більшості розвинутих країн державна підтримка малого та середнього бізнесу почала формуватися в середньому п’ятдесят років тому і сьогодні набула усіх ознак системи. Доведено, що системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах є великомасштабними за критеріями характеру розвитку, обрису границь, взаємодії з іншими системами, характеру управління, обсягу витрат ресурсів та часу на процес управління та стійкості, що робить доцільним застосування агрегативно-декомпозиційного підходу до аналізу структур систем державної підтримки малого та середнього бізнесу. 4. Застосування агрегативно-декомпозиційного підходу вимагає побудови моделей систем державної підтримки малого та середнього бізнесу, в структурі яких поряд із традиційними компонентами систем запропоновано, по-перше, виділення критеріїв та принципів формування систем; по-друге, доповнення сукупності кількісних вихідних показників функціонування систем якісними індикаторами, які відображають зміни в конкурентному середовищі та суспільстві в цілому. На основі систематизації напрямів, видів, інструментів та програм державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах запропоновано структуру функціональної підсистеми. 5. Із використанням запропонованої методології автором уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки; їх порівняльний аналіз дозволив визначити відмінності відповідних систем у принципах формування, структурі функціональних підсистем, співвідношенні фінансових та нефінансових складових, ступені залучення приватних, громадських та державних установ до надання підтримки малому та середньому бізнесу. Виявлено, що американська, європейська та японська моделі знайшли своє застосування в практиці формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в інших розвинутих країнах, а саме: американська – в Канаді та Австралії, європейська – в Норвегії та Швейцарії, японська – в Кореї та Новій Зеландії. 6. Сучасні тенденції світогосподарського розвитку мають свій вплив і на системи державної підтримки малого та середнього бізнесу, функціонування яких в умовах глобалізації спрямовується на підвищення інноваційного потенціалу малого та середнього бізнесу та сприяння інтернаціоналізації діяльності його суб’єктів. В процесі еволюції систем державної підтримки малого та середнього бізнесу можна виділити чотири основні етапи, які відображають формування передумов для створення відповідних систем, їх становлення, розширення радіусу їх дії та конвергенцію, основною ознакою якої є формування інноваційного вектору розвитку малого та середнього бізнесу країн – ключових інноваторів. 7. Недосконала система моніторингу розвитку малого та середнього бізнесу в Україні є головною причиною неможливості співставлення процесів розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та розвинутих країнах. Однак, враховуючи певні позитивні тенденції в розвитку малого бізнесу в Україні, наявність досить широкого неформального сектору малих підприємств, який за окремими оцінками сягає 60%, та викривлення первинних даних звітності самими підприємцями, можна стверджувати, що сектор малого та середнього бізнесу є важливим сегментом української економіки, він перебуває у розвитку та має певний вплив на економічне і політичне становище країни. 8. Прискорення розвитку малого та середнього бізнесу в Україні може бути здійснено шляхом його зваженої та цілеспрямованої державної підтримки, особливості формування якої мають враховувати наявність великого попиту з боку потенційних реципієнтів та жорстку обмеженість ресурсів, що можуть бути використані для її формування. За результатами здійсненого дослідження автором обґрунтовані стратегічні підходи до вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні відповідно до вимог Стамбульської декларації (спрямованість на отримання допомоги широкими колами суб’єктів малого та середнього бізнесу; базування на постійних дослідженнях, моніторингу та діалозі між державним, приватним та громадським секторами; економічна та соціальна ефективність). |
