Дослідження однослівних ідіом стимулювалося усвідомленням того факту, що попри наявність численних праць, присвячених проблемам вивчення фразеології та ідіоматики, природа однослівної ідіоматики так і не знайшла свого задовільного висвітлення в наукових розвідках лінгвістичного спрямування. Існування прошарку однослівних ідіом у словниковому складі сучасної англійської мови свідчить про те, що в мові не існує чітко визначених меж між підкласами та групами її одиниць. Питання визначення кордонів ідіоматики тісно пов’язане з недискретною та градуальною природою самої мови, яка нерідко конфліктує з природною спрямованістю людської свідомості на категоризацію мовних фактів. Запроваджений у дисертації підхід до вивчення однослівної ідіоматики ґрунтується на тому, що поняття ідіоматики є ширшим за поняття фразеології, оскільки воно поширюється на одинці як синтаксичного, так і лексичного рівнів. З іншого боку, не всі фразеологізми є ідіомами: фразеологічні одиниці представляють такі підкласи, як зрощення, напівзрощення, єдності, напів’єдності та фразеологічні вирази ідіоматичного характеру. Усі зазначені підкласи ідіом-фразеологізмів разом із класом однослівних ідіом утворюють ідіоматичну систему мови. Провідними системними характеристиками ідіом є образність та яскраво виражена експресивна функція, адже всі ідіоми є прагматично навантаженими. Таким чином, доцільним видається індуктивний підхід до аналізу явища ідіоматики, тобто комплексне вивчення параметрів підкласів ідіом та побудова градуальної, різноструктурної системи ідіоматики. Однослівні ідіоми наявні у різних сферах мовленнєвої діяльності людини, але саме публіцистичний дискурс є оптимальним контекстом для дослідження особливостей їх функціонування. На широке використання однослівних ідіом у сучасному англомовному публіцистичному дискурсі вказують ознаки, що визначають його як сферу для здійснення різних видів впливу на формування й зміну оцінок, думок, переконань і поведінки людей. Однослівні ідіоми у публіцистичному дискурсі є носіями іллокуції, маркерами інтенціональних станів людини та засобами прагматичної когерентності дискурсу. Когнітивними механізмами формування значення однослівних ідіом є метафора, метонімія та їх синкретичний різновид – метафтонімія. Основними структурами оформлення знань, закріплених за однослівними ідіомами, є посесивний та компаративний фрейми, співвідносні з концептуальною метонімією та метафорою відповідно. Значення однослівних ідіом утворюється в результаті взаємодії фреймів та окремих слотів і базується на комплексній операції над повсякденним знанням, в основі якого лежить буквальне прочитання ідіоми. Це знання забезпечує когнітивну базу для тлумачення однослівних ідіом і утворює план їх змісту. У формуванні однослівних ідіом беруть участь такі словотворчі процеси, як словоскладання, конверсія, інкорпорація (універбація), афіксація та редуплікація. Майже всі формальні перетворення однослівних ідіом супроводжуються семантичною деривацією. У структурному відношенні однослівні ідіоми представлені односкладними, двоскладними, трискладними та чотирискладними основами, які можуть належати до частиномовних класів іменників, прикметників, прислівників, дієслів та вигуків. Стильова диференціація однослівних ідіом здійснюється за часовим, власне стильовим (реєстровим) та дискурсивним критеріями. Дослідження стильових особливостей функціонування однослівних ідіом у публіцистичному дискурсі свідчить про те, що на сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається тенденція до загального зниження регістру офіційного мовлення, популяризації субстандарту й активного проникнення його складових у масову культуру. Таким чином, здійснений у дисертаційному дослідженні аналіз структурних, змістових та функціональних властивостей однослівних ідіом сучасної англійської мови доводить, що підставою для виокремлення мікросистеми однослівних ідіом у підсистемі ідіоматичних одиниць є різноманітні вияви дії антропофактору. Антропоцентричність однослівної ідіоматики визначається, насамперед, тим, що у формуванні значення відповідних одиниць провідна роль належить суб’єкту, який є носієм мовного і позамовного знання, поєднання якого у процесі дискурсивної діяльності забезпечує можливість досягнення взаємного розуміння між комунікантами і здійснення мовленнєвого впливу. Перспективи розвитку дослідження вбачаємо у всебічному вивченні перекладацького та міжкультурного аспектів однослівних ідіом у різних типах дискурсу, а також у наукових розвідках етимологічного, лексикографічного та лінгводидактичного напрямів. |
