У дисертації наведене теоретичне узагальнення проблеми розвитку суспільства як соціальної системи і здійснено вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні зв’язку між специфічною характеристикою суспільства як соціальної системи – цілісністю, і здатністю системи до прогресивного розвитку, що є умовою існування суспільства у просторі і часі за збереження ним власної ідентичності. В ході проведеного дослідження було встановлено: 1.Суспільство можна вважати соціальною системою, для якої є властивими всі системні ознаки, в тому числі наявність елементного складу і структури. У дисертації обґрунтовано, що елементами соціальної системи є індивіди, поєднані трьохрівневою структурою, що включає інформаційно-знаковий рівень, рівень інституціональної регуляції та рівень матеріальної взаємодії. Специфікою будь-якої соціальної системи є її цілеспрямованість. Особливістю суспільства як соціальної системи є подвійна детермінація процесу цілепокладання в ньому: суспільство є одночасно самодетермінованим і детермінованим зовнішнім середовищем. 2.Важливою характеристикою соціальної системи є її цілісність. Цілісною є та соціальна система, значимість взаємодії елементів та підсистем якої між собою, врегульована відповідними інституційними нормами і заснована на меті, сформованій в результаті інформаційної взаємодії між елементами системи, перевищує інтенсивність взаємодії елементів та підсистем із зовнішнім середовищем (структурна та компонентна цілісність). Існування соціальної системи у часі за збереження нею власної ідентичності можливе завдяки наявності базової підстави соціосистемної цілісності - етнокультурного ядра, яке визначає генетичну цілісність соціальної системи. 3.Виходячи з такого розуміння цілісності соціальної системи, можна виділити три основні її різновиди: цілісні соціальні системи (наявна компонентна, структурна та генетична цілісність); структурно та компонентно нецілісні соціальні системи із збереженим етнокультурним ядром (генетично цілісні); не цілісні соціальні системи. 4.Важливою сутнісною характеристикою цілісної соціальної системи (а саме її компонентної та структурної цілісності) є стабільність, яку можна визначити, як здатність системи зберігати рівновагу і повертатися до неї у випадку відхилення від цього стану. Соціальна система є стабільною, якщо стабільною є кожна з її підсистем: соціальна, економічна, політична, духовна, та відповідно кожен з її структурних рівнів: інформаційно-знаковий, інституціональний, рівень матеріальної взаємодії. 5.Трансформація соціальної системи відбувається через зміну її структури. Механізм трансформації передбачає зміну мети функціонування соціальної системи на інформаційно-знаковому рівні соціальної системи. Нова мета функціонування системи (суспільний ідеал) може бути сформована в результаті аналізу керівною підсистемою соціальної системи прагнень більшості членів суспільства (в процесі здійснення зворотного зв’язку) і формування єдиної і загальноприйнятної його моделі, або в результаті впровадження “штучного образу майбутнього”, втіленого в ідеології (у цих випадках великою є ймовірність прогресивного розвитку системи), або в результаті боротьби суспільних ідеалів (у разі неефективного зворотного зв’язку), які репрезентують представники різних суспільних груп (в цьому випадку розвиток набуває імовірнісного характеру). Наступним етапом розвитку системи є перетворення її інституціонального рівня, задля формування нових норм, які будуть врегульовувати дії, спрямовані на досягнення нової мети функціонування соціальної системи. 6. Глобалізаційні процеси у сучасному світі не завжди можуть розглядатися у якості тенденцій, що забезпечують загальносвітовий прогресивний розвиток. Глобалізація може вести до руйнування базових підстав цілісності соціальних систем, що включаються до неї. 7. Існує діалектичний зв’язок між характеристикою соціальної системи - цілісністю, і характером розвитку соціальної системи. Цілісність соціальної системи є рушійною силою суспільного прогресу, тобто його фактором. Наявність цілісності соціальної системи робить передбачуваним її розвиток і визначає його прогресивну спрямованість. Разом з тим розвиток соціальної системи, як зміна її структурного стану, може впливати на її цілісність. У випадку розвитку, ініційованого ззовні, соціальна системи може позбавлятися своєї цілісності (відносно закрита соціальна система). Розвиток, що має екстенсивно-експансивний характер, може призводити до руйнування цілісності соціальної системи внаслідок зовнішнього впливу. І лише соціальні системи, які розвиваються інтенсивно, переходять від одного цілісного структурного стану до іншого більш досконалого стану, а отже, й прогресують. 8. Умовою прогресивного розвитку сучасного українського суспільства є оптимізація його цілісності, формування та впровадження у суспільну свідомість загальноприйнятної ідеології, що містила б суспільний ідеал. |
