Анотація до роботи:

Стеблій Н. Я. Система заселення Верхнього Подністров’я та Верхнього Попруття у ІІІ–VII ст. н. е. (за даними археології). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. – Інститут археології НАН України, Київ, 2007.

Просторово-територіальна структура черняхівської, карпатських курганів та празько-корчацької культур проаналізована за такими параметрами як топографія, площа, інтервальність, гідромережа. На підставі цього прослідковано залежність між просторовим розташуванням пам’яток та природними чинниками.

Визначення еколого-господарських умов заселення верхів’їв Дністра та Прута здійснено крізь призму аналізу ресурсних зон поселень ІІІ–VII ст. н. е. Особливості ресурсної зони визначали спрямування господарської діяльності населення у сфері безпосереднього життєзабезпечення. Віднайдені в процесі археологічних досліджень регіону артефакти доповнено даними географії. Комплексний підхід дозволяє по-новому розглядати проблему господарського розвитку давнього населення.

Нові підходи в археологічних дослідженнях дозволили закцентувати увагу на вивченні просторового розподілу пам’яток ІІІ–VII ст. н. е. Верхнього Подністров’я і Верхнього Попруття в тісному взаємозв’язку із природним середовищем і людьми, що проживали в ньому. Кількісно-якісний аналіз просторово-територіальної структури на різних рівнях класифікації з одного боку та еколого-господарські особливості з іншого, дозволили створити “висхідні” моделі черняхівської, карпатських курганів та празько-корчацької культур в досліджуваному регіоні.

Результати картографування пам’яток археології досліджуваного періоду у верхів’ях Дністра і Прута засвідчили їхнє нерівномірне поширення, доводячи тим самим неоднакову густоту заселення в тих чи інших природно-територіальних екологічних нішах.

Статистичний аналіз типів топографічного розташування поселень, їхньої площі, інтервальності, гідромережі показав, що просторово-територіальна структура населення Верхнього Подністров’я та Верхнього Попруття великою мірою залежала від того природного середовища, в якому знаходилися археологічні пам’ятки. Їхній територіальний розподіл зумовлювався господарською доцільністю ландшафту, комунікаціями, захисними умовами.

Завдяки мозаїчності ландшафтів Верхнього Подністров’я та Верхнього Попруття населення другої–третьої чверті І тисячоліття н. е. мало широкий вибір можливостей для заселення. В результаті дослідження виявилися його закономірності. На середину І тисячоліття н. е. внаслідок внутрішніх колонізаційних процесів населення черняхівської та карпатських курганів культур визначило у Верхньому Подністров’ї та Верхньому Попрутті як найсприятливіші, життєвоцінні території, так і території важкоосвоювані або території без достатніх умов для проживання. В основі визначення масштабу заселення лежав людський фактор, що полягає у визначенні меж розселення можливостями господарсько-перетворювальної діяльності людини.

В середині–кінці V ст. н. е. в заселенні Верхнього і Середнього Подністров’я, Верхнього Попруття спостерігається регрес. На сучасному етапі археологічних досліджень в межах зазначених регіонів зафіксовано лише окремі пам’ятки, що представляють завершальний етап черняхівської та карпатських курганів культур та початковий період існування празько-корчацької. Проте, не можна однозначно стверджувати, чи міграційні рухи спричинилися стосунками між природним середовищем і господарюванням людини, зокрема, збільшенням населення в римському часі, а також погіршенням клімату в середині І тисячоліття н. е., чи ці чинники відігравали лише додаткову роль, а визначальне значення мала політична ситуація, а саме – занепад Римської імперії, суспільні і політичні процеси, що проходили всередині варварських народів. Так чи інакше, серед причин, що зумовили значні якісні і кількісні зрушення у системі заселення та її територіальній організації окреме місце належить впливу природного середовища.

Забезпечення населення Верхнього Подністров’я та Верхнього Попруття другої–третьої чверті І тисячоліття н. е. первинно необхідними засобами диктувалося особливостями “висхідної” моделі, яка формувалася на найнижчому таксономічному рівні – рівні ландшафтного типу господарювання. Проте, під впливом політичних, економічних, господарських, демографічних, етнічних та інших факторів його способи визначалися сукупністю місцевих обставин.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

1. Стеблій Н. Методика фізико-географічного опису археологічних пам’яток // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2003. – Вип. 6. – С. 231–237.

2. Стеблій Н. Природне середовище в процесах заселення Північно-Східного Прикарпаття (І ст. до н. е.–середина І ст. н. е.) // Carpatica – Карпатика. – Давнина і сучасність. – Ужгород, 2005. – Вип. 33. – С. 58–72.

3. Стеблій Н. Роль екофактів в системі розвитку культури карпатських курганів // Археологія. – 2006. – № 4. – С. 41–46.

Статті в інших наукових виданнях:

4. Стеблій Н. Деякі аспекти господарської моделі черняхівського населення (за матеріалами поселення Ріпнів ІІ) // Нові технології в археології / Збірник наукових праць. – Київ–Львів, 2002. – С. 251–263.

Тези та матеріали конференцій:

5. Стеблій Н. Топографія поселень Верхнього Попруття та Верхнього Подністров’я в другій чверті І тис. н. е. (постановка проблеми) // Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. Матеріали наукової конференції 16–18 березня 2000 р. – Чернівці: Золоті Литаври, 2000. – С. 238–241.