У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з’ясуванні особливостей процесу формування системи регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією у країнах ЦСЄ та, зокрема, в Україні. Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати наступні висновки та пропозиції: 1. Дисертантом поняття “протекціонізм” розглядається як політика, що базується на широкому арсеналі засобів підтримки міжнародної конкурентоспроможності в цілому. 2. Дисертантом доведено базисну роль аграрного сектору в національній економіці країн ЦСЄ, а самі країни за показниками, що характеризують аграрні ринки, поділено на дві групи: індустріальні (Чеська Республіка, Словаччина, Латвія, Естонія, Угорщина, Словенія та Польща) та аграрні (Румунія, Болгарія, Литва). Дослідження дозволяє стверджувати, що для країн ЦСЄ з аграрним типом економіки характерний досить високий рівень аграрного протекціонізму; а для країн ЦСЄ з індустріальним типом економіки – значна лібералізація торгівлі сільськогосподарською продукцією, що значною мірою зумовлено інтенсивним розвитоком та вищою продуктивністю аграрного сектору. Отримані результати дали можливість використати досвід формування систем регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією країн ЦСЄ для України. 3. Результати порівняльного аналізу систем регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією у країнах ЦСЄ під впливом вступу до СОТ показали, що країни-учасниці Уругвайського раунду мають для підрахунку зобов’язань щодо внутрішньої підтримки і експортних субсидій більш вигідний базовий період і можуть добитися від країни-претендента більш високого ступеня одностороньої тарифної лібералізації за тими товарами, які вони вважають найбільш важливими. Доведено, що Україні варто приєднатися до системи ГАТТ/СОТ до підписання нового договору про розвиток сільськогосподарської торговельної політики, оскільки приєднання на умовах нової угоди, а не УСГ, значно ускладнить цей процес. 4. На підставі проведеного економіко-статистичного аналізу зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України з країнами ЦСЄ та ЄС, а також країн ЦСЄ з ЄС встановлено, що саме по собі входження країн ЦСЄ до складу ЄС не призведе до радикальних змін у географічній і товарній структурах їх торгівлі сільськогосподарською продукцією з Україною. Величина зростання торгівлі України з розширеним ЄС залежатиме від конкурентоспроможності вітчизняних виробників за показниками “витрати – якість – ціна”. 5. На основі проведеного SWOT-аналізу сільського господарства України доведено необхідність реформування регулятивної системи зовнішньоторговельної діяльності в аграрному секторі, її механізмів, цілей, засобів здійснення та визначено основні напрямки таких реформ, як: розроблення і реалізація комплексної системи заходів, спрямованих на захист вітчизняних сільськогосподарських виробництв від іноземної конкуренції; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції на внутрішньому і на зовнішньому ринках за споживчими характеристиками; сприяння розвитку експорту продукції харчової промисловості; розвиток системи експортного страхування і гарантування експортних кредитів; фінансово-кредитне забезпечення інноваційної моделі розвитку експортоорієнтованих галузей аграрного сектора; формування інфраструктури аграрного ринку; забезпечення доступу до інформаційних технологій; удосконалення законодавчої бази. 6. У контексті використання досвіду країн ЦСЄ щодо експортного фінансування та гарантування і страхування експортних кредитів для сільськогосподарських виробників запропоновано формування комплексної системи фінансово-кредитних інститутів, яка складалася б з Державного аграрного банку, державного комерційного банку, який має досвід надання експортних кредитів (наприклад, Укрексімбанку), спеціального фонду експортного кредитування. 7. У дослідженні запропоновано основні напрямки державної підтримки інноваційного розвитку в експортних галузях аграрного сектора, серед яких впровадження альтернативних технологій біологічного та органічного сільськогосподарського виробництва, державна підтримка наукової-дослідної діяльності в аграрному секторі, створення агротехнопарків, бізнес-інкубаторів, провайдингових та інжинірингових фірм, інформаційних центрів, всебічне стимулювання інвестиційного процесу в аграрному секторі, впровадження інформаційних технологій, комп’ютеризація та створення інформаційно-аналітичної системи з розгалуженою мережею регіональних та місцевих інформаційних центрів. |