1. У дисертаційній роботі на підставі системного вивчення структури, динаміки, типів перебігу і стадій деменції вирішена наукова задача по розробці й обґрунтуванню системи реабілітаційних заходів, яка спрямована на збереження рівня соціального функціонування та підвищення якості життя пацієнтів з ХА. 2. Аналіз особливостей клініки та перебігу деменції при ХА дозволив установити типологію ініціального етапу даного захворювання, яка містить три варіанти: амнестичний з психопатопобідними розладами (21 особа-21,88+4,22%); монолакунарний (23-23,96+4,36%) і полілакунарний (52-54,17+5,09%). Встановлена кореляція клінічної типології ініціальних розладів з прогредієнтністю патологічного процесу, що дозволяє прогнозувати перебіг захворювання. Найменшою прогредієнтністю визначався перебіг ХА з амнестичним типом ініціальних розладів (17 – 17,71+3,89%), завдяки тривалості ініціального етапу хвороби. Полілакунарний тип (43 – 44,79+5,08%) мав кореляцію з найбільшою прогредієнтністю хвороби, недовгим ініціальним етапом. Монолакунарнвий (36 – 67,50+4,78%) займав за темпом прогредієнтності психічних розладів проміжне місце. 3. Обстеження патопсихологічної структури психічних порушень дало змогу визначити три стадії деменції при ХА: легка – у 30 хворих (31,3+4,7%); помірна – у 42 хворих (43,7+5,0%); важка – у 24 хворих (25,0+4,4%). Легка стадія характеризувалася рівнем 22,1+2,3 показника когнітивної недостатності за MMSE і відносним збереженням конструктивно-інтелектуальних функцій. Помірна – рівнем 15,3+3,2 показника і руйнуванням конструктивно-інтелектуальних функцій. Важка – рівнем 5,8+3,9 показника і тотальною когнітивною та операційною недостатністю. 4. Співвіднесення і використання даних про особливості клінічної картини, патопсихологічної структури та перебігу деменції дозволило розробити і обґрунтувати систему реабілітаційних заходів з урахуванням індивідуальних можливостей кожного пацієнта та ступеня розвитку патологічного процесу. Реабілітаційні заходи формувалися за 3 напрямками в залежності від стадії деменції. У пацієнтів з легкою стадією деменції вони були спрямовані на стабілізацію адаптаційного потенціалу хворого та збереження максимально можливого рівня його соціальної активності. При помірній стадії деменції – на продовження можливостей виконувати щоденні обов'язки з самообслуговування та зменшення використання сторонньої допомоги. При важкій стадії деменції – на підтримку найпростіших елементів життєдіяльності та особистої гігієни. 5. Клінічна діагностика деменції при ХА має відбуватися на III-IV рівнях надання медичної допомоги. У закладі відповідного рівня, де діагностовано деменцію при ХА, має бути розроблена система реабілітації за 3 напрямками. Здійснення реабілітаційних заходів повинно розпочатися на цьому ж рівні з продовженням у закладах нижчих рівнів у позалікарняних умовах. 6. Аналіз результатів лікування пацієнтів з деменцією при хворобі Альцгеймера показав достовірну ефективність розробленої системи реабілітаційних заходів. Значне підвищення коефіцієнта соціальної адаптації мало місце при легкій і помірній стадії ХА. Він склав 0,81 у пацієнтів з початковими проявами хвороби, 0,70 при помірній стадії психічних розладів і 0,30 при тяжкій деменції. Розходження достовірні з рівнем значимості р<0,01 у порівнянні з оцінкою на початку лікування. Взагалі, впровадження реабілітаційних заходів у комплексне лікування пацієнтів з деменцією при ХА підвищує коефіцієнт соціальної адаптації в 4,5 разів, що підтверджує абсолютну необхідність їхнього практичного використання. Коефіцієнт медичної ефективності в основній групі склав 0,80, у контрольній - 0,30; коефіцієнт економічної ефективності відповідно - 0,73 і 0,64; коефіцієнт соціальної ефективності-0,86 і 0,38. Загальний коефіцієнт ефективності впровадження системи реабілітаційних заходів у комплексному лікуванні пацієнтів з деменцією при ХА для пацієнтів основної групи склав 0,50, для контрольної - 0,07, що вказує на доцільність впровадження розробленої системи в лікувально-профілактичні заклади України. 7. На підставі соціологічних досліджень родичів хворих на деменцію при ХА, розроблена програма навчання їх заходам спілкування та догляду за пацієнтами. Члени родин потребують інформацію що до виникнення ХА, етапів її розвитку, чинників ризику, клінічних проявів, сучасних методів лікування, профілактичних і реабілітаційних заходів, наслідків хвороби, а також можливості освіти в галузі даного захворювання. Крім того, родичі повинні забезпечуватися практичною допомогою у виконанні повсякденних заходів з догляду за пацієнтами з деменцією, наявністю періодів відпочинку від догляду та можливістю групового спілкування. |