6. Бушман Ірина Олександрівна. Система освіти як засіб модернізації української культури: дис... канд. філос. наук: 09.00.10 / АПН України; Інститут вищої освіти. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Бушман І.О. Система освіти як засіб модернізації української культури. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2005.
В дисертації аналізуються соціально-філософські освітні концепції, стан та перспективи розвитку системи освіти в сучасному суспільстві. В роботі розглядаються основні підходи до тлумачення понять «освіта», «система освіти», співвідношення освіти та ціннісних орієнтирів сучасної культури. У дисертаційній праці першочергово звертається увага на соціокультурний зміст нових освітніх парадигм, на існування різноманітних інтерпретацій культури, співвідношення понять «культура», «діяльність», «соціальні відносини», «людина». Спираючись на існуючі підходи до сутності культури, були визначені основні параметри сучасної культури, взаємозв’язок освіти та культури.
Дослідження теоретико-методологічних проблем освіти є передумовою розробки соціокультурних концепцій модернізації системи освіти та української культури, подальшого практичного використання принципу системності у створенні нових моделей системи освіти та культури, реалізації як теоретичного, так і соціально-практичного потенціалу філософії освіти в Україні.
Формулюються підсумки вирішення наукових завдань дисертаційної роботи, пропонуються рекомендації методологічного, теоретичного та практичного аспектів. Розроблено методологічні основи міждисциплінарного дослідження закономірностей формування нової освітньої політики в сучасному суспільстві.
У Висновках формулюються підсумки вирішення завдань дисертаційної роботи, пропонуються рекомендації методологічного, теоретичного та практичного аспектів. У дисертаційній праці розроблено методологічні засади міждисциплінарного дослідження закономірностей формування нової освітньої політики.
У процесі дослідження дисертант дійшов висновку, що сутністю сучасної освіти є формування цілісної картини світу, трансляція від покоління до покоління досягнень науки, досвіду та традицій. Структуризація нової філософської парадигми освіти повинна істотною мірою здійснюватися в межах і завдяки процесу соціальної та когнітивної інституціоналізації філософії освіти як самостійної сфери знань.
На основі проведеного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури виокремлено основні концептуальні підходи до розгляду системи освіти, її структурних елементів та подальшого розвитку. Запропоновано визначення поняття «освітня парадигма» як цілісної, об’єктивної картини культурного олюднення світу, що відображає його крізь призму долучення до успадкованих цінностей. Таке тлумачення освітньої парадигми підкреслює її функціональні характеристики як системи науково-світоглядних і ціннісних принципів, що впливають на вибір освітніх та дослідницьких пошуків, методів пізнання онтологічних ідей, дозволяють знайти оптимальні способи накопичення, переробки й передачі знання.
У ході дослідження виявлено, що формування сучасного освітнього простору здійснюється виходячи із принципу фундаментальності і глобальності освіти; рівнів регуляції взаємодії людини зі світом, котрі змістовно розкриваються з урахуванням часової перспективи (стратегічної, тактичної, операційної); критеріїв вибору (екзистенційні цінності, цілі, змісти та мотиви); функцій регуляції (адаптивна, рефлексивна, прогностична), що визначають регуляцію механізму (за зразком, за обраним варіантом).
До комплексу культурних проблем освіти можна віднести наступні аспекти: культурний зміст (цінності, функції, цілі, завдання, спрямованість, культуроємкість, предметний зміст) та культурні форми (культурна корельованість і якість методів, прийомів і засобів) освіти в цілому; культурні моделі освітніх систем; педагогічну культуру; механізми включення дитини в культуру і субкультуру; особливості культурного (субкультурного) розвитку спільнот; особливості становлення особистісної культури суб’єкта; механізми становлення і вияву культурного середовища в конкретних освітніх системах і в сфері освіти в цілому; культуру керування освітою тощо.
Публікації автора:
Бушман І.О. Освіта як феномен культури // Мультиверсум. Філософській альманах: Зб. наукових праць. - Вип.35. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - С. 133-140.
Бушман И.А. К проблеме личностной ориентации в жизненном пространстве // Філософські науки. Зб. наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2003. – С. 134-140.
Бушман І.О. Сутнісні ознаки філософії освіти крізь призму філософської герменевтики // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Харків: «ОВС», 2004. - Вип.15. - С. 42-55.
Бушман И.А. Принцип системности в исследовании образования // Філософські науки. Зб. наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С. 192-200.
Бушман И.А. Образование как социокультурный посредник // Всеукраїнська наукова конференція «Соціальні, політичні та технологічні виміри перехідного суспільства»: Збірник матеріалів. – Суми: Вид-во СумДУ, 2001. – С. 7-12.
Бушман И.А. Проблемы и перспективы высшего образования в современном обществе // Материалы I международной научно-практической конференции «Философские проблемы гуманитаризации высшего образования», Сумы – Бердянск, 25-27 июня 2001. – Сумы: СумГУ, 2001. – С. 76-80.
Бушман І.О. Людина культури – гуманна особистість // Збірник статей за матеріалами ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Гуманізація вищої освіти: філософські виміри» Суми – Бердянськ. 4-7 липня 2003р. – Суми: СумДУ, 2003. – С. 27-29.
