У дисертаційній роботі наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, представлене в дослідженні нових структурно-оптимізованих методів керування об'єктами різної природи. Ці методи реалізовані не тільки у вигляді математичного опису, але і програмно, що дозволяє їх використовувати для конкретних задач теорії автоматичного керування. У ході дослідження досягнуті такі результати: 1. Обґрунтовано необхідність розробки нових малодосліджених напрямків у теорії автоматичного керування, що дає можливість впливати на час і характер перехідного процесу. 2. Проведено дослідження різних напрямків сучасної теорії автоматичного керування, відзначені переваги і недоліки адаптивного керування, показано глибокий взаємозв'язок між процедурою ідентифікації системи й адаптивним керуванням. Це послужило підставою для розробки аперіодичного керування з прогнозуванням. 3. Досліджено теоретичні передумови побудови систем з аперіодичними регуляторами, що дозволило закласти фундамент побудови цілого напрямку структурно-оптимізованих регуляторів. 4. Розроблено аперіодичний регулятор AP(u+2), проведено аналіз аперіодичних регуляторів різних порядків для оцінки ступеня стійкості і характеру одержуваного перехідного процесу в системі. Проаналізовано можливості застосовності розроблених структурно-оптимізованих регуляторів у порівнянні з відомими параметрично-оптимізованими регуляторами. 5. Сформульовано й обґрунтовано використання аперіодичних регуляторів у каскадних системах керування. Їхнє застосування як основних регуляторів в каскадних системах дозволяє задати характер установлення вихідної змінної за кінцеве число кроків. 6. Закладено основи прогнозуючого керування на базі дослідження регуляторів-предикторів і їхньої модифікації. Це дозволяє провести повну паралель у побудові керуючих алгоритмів, починаючи з аперіодичних регуляторів і регуляторів-предикторів і закінчуючи прогнозуючими аперіодичними регуляторами. 7. Запропоновано новий метод керування, що поєднує достоїнства методів з мінімальною узагальненою дисперсією й оптимального за часом установлення вихідної змінної. Доведено теорему, що дозволяє таке об'єднання. Це дозволяє застосовувати запропонований метод як для мінімізації дисперсії, так і для завдання аперіодичного характеру перехідного процесу. 8. Проведено дослідження теоретичних основ побудови прогнозуючих систем. Спроектовано аперіодичний регулятор для багатомірної системи. Такий регулятор дозволяє працювати з реальними MIMO системами й зменшує рівень вхідних і вихідних невизначеностей у системі. Крім того, при модифікуванні даного методу регулювання стає можливим проектування регулятора без явного включення параметрів системи, що наближує дану ситуацію до реальної, тому що найчастіше параметри системи є невідомими. 9. Побудовано концепцію, що поєднує аперіодичне багатомірне керування і мінімізацію функціоналу якості керування. Уведено поняття горизонту керування й горизонту прогнозування. Запропонована концепція аперіодичного керування з прогнозуванням дозволяє гарантувати стійкість усієї системи без завдання великого обчислювального штрафу на вхідний сигнал на відміну від звичайного керування з мінімізацією функції якості керування. 10. Запропоновано новий рекурентний метод для проектування аперіодичного прогнозуючого регулятора. При цьому рекурентна форма для цього методу була обрана спеціально, тому що вона задовольняє і вимогам ідентифікації системи, і рівнянню аперіодичного керування з прогнозуванням. Великою перевагою в застосуванні розробленого методу є відсутність затримки між кроком ідентифікації і кроком обчислення керування. 11. Намічено шляхи подальшого дослідження, є можливість глибокої інтеграції розроблених у дисертації методів з теорією розподілених систем, з нейромережевим керуванням, з теорією нечітких систем. Це дозволяє розширити область застосування даних методів регулювання і зробити більш адекватним математичний опис систем керування реальним фізичним об'єктам. 12. Аперіодичний підхід до керування послідовно застосовано для різних видів добре відомих об'єктів. У результаті простежуються переваги і недоліки, що виникають при такому застосуванні. 13. Результати моделювання свідчать про можливість існування аперіодичних алгоритмів для класу лінеаризованих систем керування. 14. Відібрано відомі і розроблено деякі нові математичні моделі, що описують режими роботи типових технологічних компонентів газопромислових об'єктів. Побудовані моделі характеризуються структурною достовірністю й адекватністю, що дозволяє адаптувати запропоновані алгоритми до реальних об'єктів. 15. Система, що реалізує різні скінченно-часові алгоритми, побудована і застосована для керування роботою складних газопромислових об'єктів. Це застосування дозволяє мінімізувати дисперсію тиску газу на виході об'єкта й зменшити час перехідних процесів. |