Аналіз наукової та патентної літератури показав, що дослідження по спільній полімеризації Si, P, Cr, Al-вмісних олігомерів та ізоціанатних сполук являються досить актуальними. В зв'язку з цим, доцільним було більш детально підійти до цієї проблеми, оскільки синтезовані Si, P, Cr, Al-вмісні поліуретани дають можливість розширити матеріальну базу отримання нових полімерних композитів. 1. Вперше розроблено методи синтезу реакційноздатних Si, P, Cr, Al-вмісних олігомерів в певних температурних режимах (20 – 1000 С) та відповідних співвідношеннях відправних реагентів. Реологічними дослідженнями доведено, що синтезовані поліфосфати є ньютонівськими рідинами. 2. При вивченні взаємодії водних розчинів алюмофосфатів, алюмохромфосфатів з ізоціанатовмісними сполуками встановлено, що основними продуктами реакції є полісечовина та уретаналюмофосфати зі зв'язками Р – О – С, Al – О – С, Cr – O – C між органічною і неорганічною складовими. 3. Виявлено, що при взаємодії силікополіфосфату, силікоалюмофосфату з ізоціанатовмісними сполуками утворюється складна гібридна полімерна сітка з уретановими, сечовинними та Si – O – C, P – O – C хімічними зв'язками. 4. Рентгенографічні дослідження показали, що для органо-неорганічних систем співвідношення органічної і неорганічної компоненти (не залежно від хімічної природи останньої) є визначальним для композиту. В присутності вмісту МДІ неорганічна складова втрачає кристалічну будову, що говорить про її хімічне зв'язування. Збільшення вмісту МДІ призводить до переходу від аморфної структури матеріалу до його багатофазного стану. 5. В синтезованих органо-неорганічних системах вперше встановлено, що при певних співвідношеннях компонентів значення електропровідності та діелектричної проникності такі, які характерні для неорганічних полімерів, та визначаються кількістю і будовою неорганічної складової - силікатом, силікополіфосфатом, силікоалюмофосфатом натрію. В той же час в цих системах без втрати міцності вдається реалізувати аномально високу еластичність (до 1000%), яка характерна для органічних полімерів. 6. На основі силікополіфосфату, силікоалюмофосфату натрію та ізоціанатовмісних сполук розроблені монолітні конструкційні матеріали з підвищеною термостабільністю. Синтезовані уретаналюмофосфатні, уретаналюмохромфосфатні піни є негорючими або здатні до самогасіння. |