Основні результати роботи можуть бути надані у вигляді наступних загальних висновків: 1. Розроблені методи синтезу трьох структурних типів біядерних кластерних сполук диренію(III) з фосфатними лігандами: Cat2[Re2(HPO4)4L2], де Cat = Cs+, K+, NH4+, Na+; L = H3PO4, Н2O; [Re2(RCOO)4Х2], де R = СН3, C2Н5, C3Н7, і-С3Н7; Х = 1/2HPO42–, H2PO4– та [Re2(HPO4)2(H2PO4)2(Н2О)2]4Н2О, що дозволило одержати і дослідити властивості 18 сполук, серед яких 16 одержані вперше. 2. За допомогою методів електронної та ІЧ-спектроскопії, термічного та елементного аналізів, кондуктометрії, потенціометрії, а також прямого рентгеноструктурного аналізу встановлені склад і будова синтезованих сполук. Показано, що фосфорна кислота, як полідентатний ліганд, в залежності від умов синтезу реалізує в отриманих сполуках три способи координації: місткова координація двома атомами Оксигену Р-ОН-груп; місткова координація двома атомами Оксигену Р-ОН і Р=О-груп та монодентатна координація в аксіальне положення кластерного центру Re26+ атомами Оксигену Р-ОН і Р=О-груп. При цьому координація атомами Оксигену Р-ОН-груп супроводжується їх депротонуванням. 3. Виконаний прямий рентгеноструктурний аналіз сполук (NH4)2[Re2(HPO4)4(H2O)2] та [Re2(HPO4)2(H2PO4)2(H2O)2]4Н2О. Довжини зв'язків Re–Re в амоній діакватетра--гідрофосфатодиренаті(ІІІ) та діаквабіс(-гідрофосфато)біс(-дигідрофосфато)диренії(ІІІ) тетрагідраті лежать у межах значень, характерних для всіх біядерних похідних диренію(ІІІ), у яких атоми Ренію сполучені чотирикратним зв’язком, і складають 2,2206(4) та 2,2168(8) відповідно. Отримані в результаті аналізу дані показують, що обидві сполуки відносяться до структурного типу “китайський ліхтарик”, однак мають ряд особливостей, пов’язаних з відмінностями у складі і будові комплексів. 4. За допомогою термічного аналізу отриманих фосфатних та фосфатокарбоксилатних похідних диренію(III) уточнені склад та будова синтезованих сполук, а також отримані полімерні піро- та метафосфатні похідні диренію(ІІІ). Встановлено, що термічний розклад тетра--фосфатів диренію(ІІІ) полягає у ступінчастій дегідратації речовин з подальшим руйнуванням кластерного фрагменту Re26+ в результаті перебігу процесу термічного диспропорціонування. За порівняльною характеристикою шляхів термічного розкладу тетра--карбоксилатів з фосфатними і галогенідними аксіальними лігандами показана роль аксіальних замісників при термолізі кластерних карбоксилатів диренію(ІІІ). Встановлено, що відсутність леткості фосфатних похідних кластерного центру Re26+, на відміну від галогенокарбоксилатних комплексів, ускладнює перегрупування лігандів у транс-положення та зводить їх термічну дисоціацію до постадійної дегідратації з наступним руйнуванням комплексної сполуки. 5. Для реакцій термічного розкладу тетра--фосфатів диренію(ІІІ) та тетра--ацетатів диренію(ІІІ) з фосфатними групами в аксіальних положеннях вперше були розраховані кінетичні параметри (енергія активації (Е), предекспоненціальний множник (А), превалюючий механізм топохімічної реакції). 6. В умовах конкуруючої координації хлоридних, ацетатних груп та молекул води до кластерного угрупування Re26+ досліджена поведінка фосфатних комплексів диренію(ІІІ). Встановлене помітне зменшення активності молекул води як замісників по відношенню до фосфатних похідних, у порівнянні з галогенокарбоксилатами та сульфатами диренію(ІІІ). 7. Показана антипроліферативна активність амоній діакватетра--гідрофосфатодиренату(ІІІ) та гідрофосфатотетра--ацетатодиренію(III) на ріст клітин. Проявлені властивості цих сполук свідчать про їх потенційну антиканцерогенну активність, що робить фосфатні похідні диренію(ІІІ) предметом подальших преклінічних досліджень та перспективним для використання в медицині. |