Виконане дослідження старогрецьких ад’єктивних синонімів зі значенням «нещасний» у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда дало змогу дійти таких висновків: 1. Давньогрецький трагедійний дискурс слугує унікальним тлом для дослідження лексичної синоніміки старогрецької мови. Прикметники зі значенням «нещасний» утворюють у трагедіях багатолексемний синонімічний ряд, інвентаризацію лексем якого здійснено із застосуванням глибинного семантичного аналізу. Розглянуто кожен із конституентів ряду в шести основних аспектах: етимологічному, структурному, семантичному, дистрибутивному, функціональному та кількісному, що дало змогу вперше ретельніше визначити ТСВ та докладно окреслити структуру семантеми та комбінації семем у кожної лексеми аналізованого ряду. 2. Всебічний аналіз семантичної структури кожної із 53-х лексем синонімічного ряду зі значенням «нещасний», з позицій повноти семантеми домінанти, уможливив визначення у межах ряду ядерних і периферійних конституентів. У центрі ядра ряду локалізовано домінанту ta/la, у семантемі якої можна чітко простежити максимально повний набір семем (9), що безперечно, визначає її стрижневе положення. На користь такого твердження – загальновживаність, стилістична нейтральність та особливості дистрибуції прикметника ta/la. 3. Найближче до домінанти розташовані етимологічно, семантично та синтагматично подібні до неї прикметники tlh/mwn і du/sthno, семантема яких налічує 8 семем. Функціональна подібність цих прикметників – вияв майже абсолютної синонімії. У групу ядерних лексем ряду зі значенням «нещасний», поряд із прикметниками ta/la, tlh/mwn і du/sthno, потрапляють також їхні емфатичні варіанти. Периферію ряду утворюють три функціональні блоки неповних синонімів: з низькою, високою та максимальною дефектністю семантеми. Дефектність семантеми є визначальною для встановлення семантичних відстаней між домінантою та конституентами синонімічного ряду. 4. Вимірюваний як ступінь синонімічності семантичний критерій є базовим, проте не всеосяжним: із двох синонімів з однаковою дефектністю семантеми за однакового ступеня семантичної еквівалентності ближче до домінанти перебуває уживаніший, стилістично нейтральний, з ширшою сполучуваністю. Отож розгорнута модель синонімічного ряду прикметників зі значенням «нещасний» у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда набуває такого вигляду: Висока семантична еквівалентність прикметників tlh/mwn і du/sthno, а також їхня синтагматична подібність, зумовлюють провідне місце цих лексем у ряді поряд із домінантою. Проте за етимологічним і морфологічним критеріями прикметник du/sthno є віддаленішим від домінанти. Емфатичні варіанти прикметників ta/la і tlh/mwn, а також усі лексеми функціональних блоків з низькою та високою дефектністю семантеми домінанти (загалом 24 лексеми) формують групу неповних ідеографічних та ідеографічно-стилістичних синонімів зі ступенем семантичної еквівалентності від 0,88 до 0,33. На межі розглянутого синонімічного ряду перебуває 26 лексем з максимальною дефектністю семантеми і ступенем синонімічності 0,20 – 0,18, серед яких 11 (a1gamo, a1dwro, a1nergo, a1normo, a0nu/mjeuto, a1numjo, a0pa/rJeno, a1upno, du/sgamo, du/soimo, du/snosto) набувають значення «нещасний» лише в умовах певного контексту (у формульних виразах), отож їх можна вважати контекстуальними синонімами. Серед неповних синонімів виокремлено групу багатозначних прикметників із 15-ти лексем (da/io, dei/laio, dialgh/, kako/, lugro/, lupro/, me/la, me/leo, mogero/, mocJhro/, oi0ktro/, ou0lo/meno, polu/mocJo, polu/pono, sce/tlio), у семантичних структурах яких значення «нещасний» є лише одним із лексико-семантичних варіантів. 5. Можна стверджувати, що для номінації трагічного творці грецької трагедії не лише використовували загальновживані лексеми зі значенням «нещасний», але й знаходили власні, індивідуальні шляхи передачі цього значення: Еврипід вживає 37 прикметників, Софокл – 30, Есхіл – 26. Лише
13 синонімів є спільними для усіх трьох авторів. Синоніми зі значенням «нещасний» простежуються у метафорах, порівняннях, у складі риторичних фігур (антитеза, анафора, оксиморон), вони вживаються як постійні та орнаментальні епітети, багато з яких є авторськими гапаксами: Есхіл вводить новотвори du/soimo, palintuch/, Софокл – a1normo, a0nu/mjeuto, dusa/Jlio, Еврипід – a0pa/rJeno, du/snosto, du/snumjo. 6. Функціонування синонімічної ад’єктивної лексики зі значенням «нещасний» у кожного із трагіків підпорядковане індивідуально-авторському розумінню трагічності страждання. Наприклад, Есхіл лише іноді передає трагізм ситуації шляхом змальовування трагічного оточення, проте значно частіше констатує сам факт нещастя. Софокл, як і Есхіл, доволі часто називає факт нещастя, однак головний акцент трагічності переносить на трагічного героя, зануреного у безмежне страждання. На відміну від схематичних героїв Есхіла, герої Софокла жвавіші – вони фатально помиляються, залишаються самотніми, часто гинуть; їхня душа (а іноді й тіло) глибоко страждає. По-іншому страждають герої Еврипіда: їхнє горе не величне і монументальне, як у Есхіла, ані безмежне і безвихідне, як у Софокла, воно – реалістичне. Трагедії Еврипіда наповнені прискіпливими описами надмірних страждань. 7. «Трагічне» є одним із найважливіших культурно значимих концептів грецької картини світу, що дає змогу стверджувати про емоційний психотип грека, невід’ємною складовою якого є трагізм. Поняттєвим ядром грецького концепту «трагічне» слугує інваріантний компонент нещастя, який конкретизовано у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда як індивідуальний концепт нещастя - смерть. Однак трагічність смерті не є унікальною для грецької концептосфери. Відображенням грецької системи моральних цінностей стає вербалізація індивідуальних концептів нещастя – вигнання, нещастя – чужина, нещастя – рабство, нещастя – жебрацтво, нещастя – самотність, нещастя – відсутність належного поховання, нещастя – плюндрування тіла загиблого, нещастя – нечестивий шлюб, нещастя – прокляття, нещастя – нехтування батьками, нещастя – несправедливе звинувачення, нещастя – обман, нещастя – кривда, а найчастіше – нещастя – зіпсута репутація. Про особливе місце війни у свідомості давніх греків свідчить регулярна актуалізація, передусім у Есхіла, індивідуальних концептів нещастя – війна, нещастя – військова поразка, нещастя – руйнування міста. Індивідуальні концепти нещастя – бездітність, нещастя – відсутність матері, нещастя – відсутність сімейного щастя, нещастя – проблема дітей, які найчастіше вербалізуються у Еврипіда, підкреслюють важливість сім’ї в системі цінностей стародавнього грека. Трагізм хвороби у формі індивідуального концепту нещастя – безумство знаходить своє відображення у мові всіх трьох авторів, а концепт нещастя – фізичне страждання – здебільшого у Софокла. Індивідуально-авторським концептом Софокла є нещастя – помилкове рішення. Проте найбільше авторських концептів у Еврипіда, який вбачає трагізм в усьому, навіть у не зовсім трагічному або й зовсім «нетрагічному»: нещастя – нерозділене кохання, нещастя – моральний вибір, нещастя – врода. Отже, вперше методом зіставного аналізу глибинної семантичної структури та сполучуваності прикметників зі значенням «нещасний» у текстах трьох грецьких трагіків з’ясовано специфіку формування адекватної для трагедійного дискурсу моделі синонімічного ряду. Цей ряд відображає усі смислові складові концепту «трагічне», а систему внутрішніх зв’язків між його конституентами зумовлено ступенем їхньої семантичної еквівалентності, особливостями функціонування та сполучуваності. Результати дослідження повинні доповнити існуючі напрацювання з питань синонімії, а запропонована модель дослідження дає змогу об’єктивно розглянути ад’єктивну синоніміку і на матеріалі інших мов та літературних жанрів. При подальшому опрацюванні теми було б доцільним розглянути синонімічні ряди і протилежного семантичного поля – «щастя», адже за Софоклом, людина народжена для страждань, але саме через те в неї таке сильне прагнення щастя. |
