Анотація до роботи:

Наливайко Ю.Ю. Синкретизм у системі членів речення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено одній з актуальних проблем сучасного мовознавства – розкриттю специфіки і закономірностей вияву синкретизму в системі другорядних членів речення, під час аналізу якого простежено закономірності реалізації синкретичної семантики в компонентах простих речень, дібраних із творів українських письменників ХІХ – ХХ ст., а також із преси останніх п’яти років. Загальна кількість проаналізованих речень, які містять члени речення синкретичного типу, складає 7500 одиниць.

Визначено сутність явища синкретизму та причини його виникнення в системі другорядних членів речення; окреслено термінологічний апарат на позначення явища синкретизму на синтаксичному рівні мови; виявлено взаємозв’язок синкретизму частин мови і членів речення й особливості співвідношення синкретичної семантики членів речення й типів синтаксичного зв’язку; визначені особливості реалізації синкретичної семантики в предикативному означенні, детермінантах з простеженням особливостей співвідношення функціональних і значеннєвих параметрів. Встановлено особливості реалізації об’єктно-означального й об’єктно-означально-обставинного синкретизму в структурі простого речення, а також класифікаційні закономірності об’єктно-означально-обставинних і об’єктно-означальних конструкцій; здійснено семантико-синтаксичну класифікацію об’єктно-локативних синкретичних конструкцій. Запропонована діагностика визначення різновидів синтаксичного синкретизму в системі другорядних членів речення із застосуванням комплексу диференційних семантичних і формальних ознак.

Окрема увага була приділена аналізові форм каузативного ускладнення об’єктно-обставинних синкретичних конструкцій.

1. На синтаксичному рівні мови терміном-домінантою в синонімічному ряді термінів контамінаційний, гібридний, синкретичний, що вживаються на позначення того самого явища й характеризують його щодо специфічних властивостей, виступає слово синкретичний (синкретизм). Другорядні члени речення, що мають синтезовані ознаки, притаманні опозиційно протиставленим членам речення, є перехідними.

2. Виникнення синкретизму як явища в системі другорядних членів речення спричинено тенденцією генетичного паралелізму між частинами мови і членами речення. Появу вторинної функції словоформи зумовлюють синтаксичні процеси (еліпсис дієслова, перерозклад синтаксичних зв’язків у структурі речення, руйнування стабільності порядку слів); морфологічні процеси – синкретизм категорійного значення слова, а також лексико-морфологічний синкретизм окремих груп слів та відповідних словоформ, що склався історично.

4. Наявність синкретичної семантики членів речення позначається на особливостях форм синтаксичних зв’язків, причому цей процес має взаємозалежний характер. Поява синкретичних другорядних членів речення і розвиток нових типів словосполучення (із суміщеним значенням) спричинені динамічною компресією в мові та ускладненням висловлення, що активізує послаблення форм синтаксичних зв’язків.

5. Врахування структурно-семантичних особливостей предикативного означення, а також бінарності виражених ним відношень (предикативно-атрибутивних, атрибутивно-обставинних, атрибутивно-об’єктних) засвідчує його відносну самостійність у структурі речення та проміжний статус у системі головних і другорядних членів речення.

6. Між предикативним означенням й означенням, обставиною та складеним іменним присудком існує зона прихованої перехідності, у межах якої виявляється синкретизм у семантичному і формальному планах. Значеннєвий синкретизм предикативного означення пов’язаний із функціональним синкретизмом засобів вираження семантико-синтаксичних відношень, а також особливостями синтаксичного зв’язку.

7. Значеннєвий синкретизм детермінантів породжується функціональним синкретизмом засобів вираження: особливостями синтаксичного зв’язку між компонентами, лексичною і граматичною природою поєднуваних слів, невідповідністю змісту і форми підпорядкованого члена, що зумовлюється його вторинним функціонуванням, а також синкретизмом категорійного значення відмінкової словоформи та синкретизмом прийменника.

Якісно-обставинні детермінанти – це особливий синкретичний різновид власне-обставинних детермінувальних членів речення. Детермінанти цього типу на формально-граматичному рівні виступають як самостійні поширювачі речення, а на семантико-синтаксичному – як конструкції, що беруть участь у вираженні додаткової предикації й обставинної характеристики висловлення загалом. Основною умовою формування синкретичного якісно-обставинного значення є поєднання предикатних слів (субстантива із значенням процесу, властивостей, стану) і прийменників обставинної семантики.

8. Первинні прийменники, що найчастіше використовуються у вираженні синкретичних другорядних членів речення, є більш схильними до реалізації синкретичної семантики внаслідок історичної втрати своїх зв’язків із повнозначними частинами мови. Полісемія прийменників зумовлює широку градацію та різноманітність у відтінках характеристик, що передаються такими конструкціями.

9. Синкретичні об’єктно-означальні й об’єктно-означально-обставинні конструкції репрезентуються субстантивами в непрямих відмінках з прийменниками і без прийменників. Найпродуктивнішою формою вираження таких типів синкретичної семантики є родовий відмінок субстантива.

10. Відокремлені синкретичні конструкції з редукованим атрибутивним значенням супроводжуються обставинною семантикою, якщо виражені дієприкметниками або прикметниками. Обов’язковим компонентом такої структури є прийменниково-іменниковий конкретизатор причинової семантики. Посилення субстантивної семантики другорядного члена речення на загальному атрибутивному ґрунті спостерігається за умови збільшення кількості структурних компонентів відокремленої прийменниково-іменникової конструкції.

11. Обставинний смисловий відтінок, який виявляється в означальних та об’єктно-означальних утвореннях, зумовлений глибинними мовними процесами на рівні лексики, семантики, морфології; структурно конструкції об’єктно-означально-обставинного типу не відрізняються від об’єктно-означальних.

12. Каузативні конструкції є засобом ускладнення первинної моделі речення і перетворюють речення на поліпропозитивну структуру; найчастіше стосуються опорного слова, вираженого дієсловами на позначення фізичного та емоційного стану, процесуальної семантики, сприймання. Каузативні та каузативно-цільові синкретичні об’єктно-обставинні компоненти виражаються прийменниково-відмінковими формами та безприйменниковими (орудним, давальним і родовим) словоформами.

Публікації автора:

1. Співвідношення означально-обставинного синкретизму членів речення і підрядних частин (на матеріалі простого і складнопідрядного речень з допустовою семантикою) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Випуск 10 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 53-58.

2. Предикативне означення: синкретизм семантики чи синкретизм функції // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Випуск 11: У 2-х частинах / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. –С. 205-211.

3. Особливості зв’язку синкретизму членів речення із синкретизмом частин мови // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Випуск 12: У 2-х частинах / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 115-119.

4. Особливості вияву синкретизму на рівні детермінантів // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: Зб. наук. праць.– Випуск 13 / Укл.: К.Ф.Шульжук (наук. ред.) та ін. – Рівне: РДГУ, 2005. – С. 17-20.

Анотації