У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми удосконалення економічної діяльності спільних підприємств, що виявляється у розробці механізму досягнення оптимального синергічного ефекту СП завдяки раціональному поєднанню потенціалів партнерів з різних держав. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. В сучасних умовах господарювання все більшу роль відіграють зовнішньоекономічні зв’язки. Досягнення найвищих рівнів ефективності міжнародних операцій можливе за умови належного стратегічного управління їх розвитком. Однією з переваг зарубіжної експансії є генерація синергічного ефекту, що означає підвищення продуктивності та/або скорочення виробничих витрат завдяки поєднанню зусиль партнерів (синергізм співробітництва) та/або виходу в інші (споріднені) галузі діяльності (синергізм диверсифікації). Отже, цілком виправданим є введення категорії “інтернаціональний синергізм”, ефект якого може проявлятися на різних рівнях господарювання і зумовлювати в кінцевому рахунку поглиблення тенденцій глобалізації міжнародної економіки. 2. Головними передумовами синергізму в межах СП визначено, по-перше, поєднання різнотипних потенціалів засновників заради досягнення спільних цілей, по-друге - перспективи виходу в нові сфери господарювання з метою одержання економії на масштабах діяльності. Отже, на спільних підприємствах створюються найкращі умови для досягнення синергізму співробітництва і синергізму диверсифікації. На основі систематизації відмінних ознак СП зроблено висновок, що кожна характерна риса спільного підприємства в тій чи іншій мірі містить потенціал для генерації різних видів синергізму - у сферах збуту, операційної діяльності, інвестування, менеджменту. Однак головна мета управління синергізмом - це трансформація потенційного синергізму у реальний синергізм, що піддається кількісній та якісній оцінці. 3. Як показали дослідження функціональних ролей і класифікаційних ознак сучасних спільних підприємств, ці об’єкти відзначаються багатогранністю своєї економічної природи. Це, в свою чергу, зумовлює різноманітність форм прояву їх синергічного ефекту - як різновиду міжнародних коопераційних зв’язків у промисловості, інструмента інтернаціоналізації власності, стратегії виходу на зарубіжний ринок, каналу міжнародного обміну технологіями тощо. Ключову роль в процесі досягнення синергізму відіграє фактор поєднання окремих елементів власності, інвестиційних, збутових, науково-технічних, трудових, управлінських та інших потенціалів партнерів, що вигідно відрізняє СП від альтернативних форм зовнішньоекономічної діяльності. В цілому завдяки своїй гнучкості спільні підприємства можуть паралельно виконувати різнопланові стратегічні і тактичні завдання, що покладаються на них засновниками. Досягнення високого рівня синергічного ефекту у цьому контексті слугує доказом обрання оптимальної комбінації внесків учасників в певних стратегічних зонах господарювання. 4. Процес розвитку синергізму СП охоплює ряд взаємопов’язаних стадій: 1) виявлення передумов потенційного синергізму; 2) комбінування різних стратегічних зон господарювання з метою досягнення синергізму диверсифікації; 3) комбінування внесків засновників з метою досягнення синергізму співробітництва; 4) “формалізація” синергізму (створення передумов для трансформації потенційного синергізму в реальний синергізм); 5) оцінка реального синергізму. Кожна з означених стадій перебуває у логічному взаємозв’язку з етапами організації спільного підприємства. У ході становлення і розвитку СП поступово формується загальна структура синергічних взаємозв’язків, до якої автором віднесено такі напрямки діяльності, як маркетинг і збут продукції, виробництво, НДДКР, організація матеріально-технічного і кадрового забезпечення, валютно-фінансові (розподільчі) відносини, управління. Наведена схема слугує основою для визначення розміру і структури синергічного ефекту СП. 5. Сучасні тенденції розвитку синергізму СП загалом базуються на попередньому історичному досвіді спільного підприємництва в різних країнах. В дисертації розроблено загальну класифікацію етапів еволюції СП, що відображає специфіку участі в процесах спільного підприємництва представників різних політико-економічних формацій. Виділено той факт, що в історичній ретроспективі (70-80-ті роки ХХ ст.) категорія “синергізм” дістала особливу інтерпретацію по відношенню до СП, згідно з якою передбачається взаємне надання партнерами рівнозначних переваг шляхом створення тандему спільних підприємств в обох країнах-учасницях. Такий підхід сприяє поширенню синергічних переваг для обох партнерів по СП. На цій основі зроблено висновок про доцільність перенесення окремих рис СП-тандемів у сучасну практику спільного підприємництва, що дозволить учасникам оперативно поширювати свій вплив на нові сегменти світового ринку. 6. В Україні мають місце тенденції нерівномірного поширення іноземних інвестицій за регіонами і галузями економіки як за абсолютними розмірами зарубіжного капіталу і кількістю створених СП, так і в динаміці означених показників. Це дає підстави для висновку щодо низької інвестиційної привабливості України, зумовленої насамперед нестабільністю національної правової бази у сфері іноземного інвестування, а також іншими зовнішніми щодо СП чинниками. Водночас не менш актуальним є питання про вдосконалення внутрішньої структури спільних підприємств, чого можна досягти за рахунок налагодження високоефективних синергічних взаємозв’язків між партнерами. 7. Як теоретичну основу підвищення ефективності функціонування СП обрано своєрідний симбіоз концепцій синергізму і “технологічного ланцюжка”: перша з них передбачає одержання додаткових вигод від оптимального розміщення окремих об’єктів на територіях держав-учасниць, а друга - дозволяє максимально використовувати переваги міжнародного поділу праці. Виходячи з цього, пропонується засновувати на багатосторонній основі технологічні ланцюжки спільних підприємств, до складу яких входитимуть виробничі і торговельні СП, міжнародна служба маркетингу та координаційний управлінський центр. 8. Сучасні умови господарювання висувають нові вимоги щодо розподільчих відносин в межах спільних підприємств. У цьому контексті велике значення має питання оптимізації розподілу ресурсів між об’єктами технологічного ланцюжка СП та прибутків між учасниками проекту. Новий підхід до розв’язання цієї проблеми цілком базується, з одного боку, на принципах “технологічного ланцюжка” (технологічний процес виробництва продукції розбивається на окремі взаємопов’язані ланки, кожна з яких характеризується певним рівнем капіталоємності й обсягом випуску кінцевого продукту), а з іншого - на положеннях теорії синергізму (при формуванні статутного капіталу рекомендується проводити паралельну диференціацію внесків за учасниками проекту та об’єктами капіталовкладення). При розподілі прибутків між партнерами СП доцільно дотримуватись принципів рівності усіх учасників (незалежно від форми власності та національного походження), багатокритеріальності (врахування великої кількості чинників, які визначають участь співзасновника у процесах створення та функціонування СП), гнучкості (можливість модифікації методики в залежності від конкретної ситуації). Практичне значення запропонованого підходу полягає у тому, що він передбачає максимальну відповідальність материнських компаній за результати діяльності створених ними спільних підприємств. 9. На основі аналізу існуючих підходів до оцінки результативності спільного підприємництва в роботі запропоновано методологічні основи розрахунку економічної ефективності діяльності СП. Розроблена методика містить велику кількість показників, що дозволяє застосовувати її для оцінки ефективності різних функціональних сфер на різних етапах діяльності фірми, ступеня задоволення інтересів учасників та можливостей одержання додаткових переваг від організації СП. Відмінною рисою методики є введення ряду показників для визначення розміру і структури синергічного ефекту спільного підприємства. Такий підхід дозволяє отримати і проаналізувати інформацію про ступінь трансформації потенційного синергізму в реальний синергізм. На основі означених даних керівництво СП та його засновники можуть приймати виважені рішення про доцільність внесення тих чи інших коректив до стратегії розвитку підприємства. У випадку отримання негативного значення синергізму є сенс переглянути загальну концепцію співробітництва у формі СП. Практичне значення методики полягає також у тому, що вона може слугувати інструментом для діагностики банкрутства. |
