Анотація до роботи:
Фесенко А.М. Суспільно-політична ситуація в СРСР у 20-ті роки та альтернатива лівої опозиції. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2003. Дисертація є спеціальним дослідженням історичних тенденцій, закономірностей та альтернатив постреволюційної епохи в СРСР. Автор виявляє і досліджує певну кореляцію перипетій внутріпартійної боротьби у правлячій Компартії у 20-і роки із базовими тенденціями, що визначали логіку розвитку СРСР, його суспільно-політичної системи не лише у зазначену епоху, але й у подальшому. У дисертації насамперед аналізується суспільно-політична ситуація 20-х років під кутом зору зародження, формування, кристалізації та закономірностей розгортання базових тенденцій постреволюційної епохи у СРСР. Головні тенденції автор визначає як демократичну, що співпадала із проголошеним соціалістичним курсом, і авторитарно-бюрократичну, що виявлялася антагоністичною революційному оновленню суспільства. Кожна із зазначених тенденцій мала своїх історичних носіїв – соціальні сили та політичні угрупування, що об'єктивно виражали їхні інтереси. Тому у дисертації підкреслюється, що основні фігуранти суспільно-політичного протистояння реалізовували специфічні інтереси соціально-політичних сил, зіткнення яких визначило загальні закономірності розвитку СРСР. На основі комплексного вивчення джерел автор доводить прогресивний характер суспільно-політичної альтернативи, репрезентованої лівою опозицією у 20-ті та її лідером Л.Д. Троцьким у 30-ті роки під кутом зору найбільш послідовного протистояння сталінізму (тоталітаризму) та бюрократичному переродженню. Відмічаються такі характерні риси лівоопозиційної програми, як інтелектуалізм і наукова обґрунтованість соціально-економічних і політичних пропозицій, відстоювання демократичних норм ухвалення суспільно-політичних рішень у межах партії та розвиток поглядів окремих опозиційних лідерів у напрямку визнання необхідності глибокої демократизації системи суспільно-політичних відносин, адекватність поглядів на проведення модернізаційних перетворень та соціальний характер економіки, науково-теоретична обґрунтованість, зокрема застосування діалектичної і конкретно-історичної методології для аналізу та розробки рекомендацій щодо вирішення складних проблем і вирішення завдань суспільного життя. |