Анотація до роботи:

Зайдовий Ю.В. Суспільно-історичні та організаційні аспекти утворення й діяльності Національного олімпійського комітету України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2004 рік

Дисертацію присвячено суспільно-історичним та організаційним аспектам утворення й діяльності Національного олімпійського комітету України. Розглянуто причини виникнення, формування та значення національних олімпійських комітетів у структурі міжнародного олімпійського руху.

Мета дослідження – виявити суспільно-історичні та організаційні засади формування й діяльності Національного олімпійського комітету України.

Об’єкт дослідження – розвиток олімпійського руху в Україні. Предмет дослідження – суспільно-історичні та організаційні аспекти формування і діяльності Національного олімпійського комітету України.

У дослідженні проаналізовано діяльність Національного олімпійського комітету України від часу його утворення (22 грудня 1990 року) по 2004 рік.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у науково-інформаційний обіг введено архівні документи НОКу України; з’ясовано генезис розвитку національних олімпійських комітетів як елементу міжнародного олімпійського руху; визначено суспільно-історичні передумови утворення Національного олімпійського комітету України; визначено і проаналізовано організаційні аспекти діяльності Національного олімпійського комітету України (з 22 грудня 1990 року до червня 2004 року). Показано роль української діаспори в процесах формування олімпійських структур в Україні; узагальнено діяльність Олімпійської академії України (1992 – 2004 рр.).

1. Всебічний аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіжних вчених, різноманітних правових та інших офіційних документів, сучасних інформаційних джерел та матеріалів періодичних видань дає підстави стверджувати, що проблематика діяльності національних олімпійських комітетів висвітлена в науково-методичній думці недостатньо, незважаючи на чималу кількість фундаментальних досліджень в теорії олімпійського спорту і важливість олімпійського руху в суспільному житті держави. Бракує ґрунтовних досліджень з історії розвитку олімпійського руху в Україні, особливостей формування організаційних економіко-правових та інших основ функціонування олімпійського спорту, праць, у яких би висвітлювалися ідейно-філософські аспекти олімпійського руху, олімпізму, олімпійської освіти тощо.

2. Перші Національні олімпійські комітети почали виникати наприкінці ХІХ століття після відродження олімпійського руху. Їх діяльність була тимчасовою і полягала, насамперед, у представництві спортсменів певної країни на Іграх Олімпіад. Після завершення Ігор НОКи в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. припиняли свою діяльність. Формування національних олімпійських комітетів як елементу міжнародної олімпійської системи завершилося в період між світовими війнами.

Розвиток національних олімпійських структур у межах країни в першій чверті ХХ ст. залежав від активності окремих осіб (у малих країнах Європи ця тенденція збереглася до другої половини ХХ ст.). Упродовж усього періоду розвитку сучасного міжнародного олімпійського руху на діяльність національних олімпійських структур у країнах Європи великою мірою впливали геополітичні інтереси найвпливовіших держав континенту. Великі європейські країни – Австро-Угорщина, Росія, СРСР – визначали розвиток олімпійського руху народів, які належали до їх складу. У країнах Європи з тоталітарним режимом – Італії, Німеччині, СРСР та його державах-сателітах національні олімпійські структури використовувалися у системі пропаганди пануючого устрою.

На сучасному етапі розвитку олімпійського руху значення Національних олімпійських комітетів зросло як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях. Після утворення континентальних та світових об’єднань НОКів вдосконалилась співпраця олімпійських комітетів із вирішення проблем олімпійського руху, покращилася координація їх діяльності, збільшився вплив на Міжнародний олімпійський комітет. В окремих країнах Європи (Голландія, Данія, Норвегія, Ісландія) НОКи перебирають на себе керівні та координуючі функції у громадській сфері розвитку спорту. Зберігаються тенденції залучення на керівні посаді в НОКах членів королівських родин, посадових осіб державного управління, влади, бізнесменів, політиків.

3. Національний олімпійський комітет України було створено 22 грудня 1990 року як результат довготривалого історичного процесу, спрямованого на досягнення самостійності українського спорту. Ця подія стала можливою в результаті впливу комплексу чинників, які створили необхідні суспільно історичні передумови. Утворення НОК України у 1990 році було зумовлено низкою факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру, серед яких:

національне відродження в Україні в кінці 80-х – початку 90-х років ХХ століття, виразна орієнтація спортивного активу України на незалежність українського спорту;

неабиякий авторитет українського спорту на міжнародній арені; успішні виступи представників України в Іграх Олімпіад та зимових Олімпійських іграх (1952 – 1992 рр.);

суперечність між тренерами, спортсменами УРСР з керівництвом Олімпійського комітету СРСР щодо розвитку олімпійського руху в республіці;

заходи української діаспори щодо самостійності українського спорту 60-90-років ХХ ст.;

роль друкованих засобів масової інформації України у період утворення НОК наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття.

Вбачаючи, що процеси децентралізації неможливо було призупинити, керівництвом ОК СРСР було зроблено спробу зберегти керівну роль цієї організації, надавши деяку автономію у вирішенні проблем розвитку олімпійського руху республікам. Однак вимоги повної самостійності українського спорту активно підтримувалися українським суспільством. Результатом цього стало скликання в грудні 1990 року Асамблеї засновників та утворення НОК України на засадах повної незалежності.

4. Важливою подією в історії олімпійського руху стало проведення Асамблеї засновників НОК України, де ухвалено рішення про його створення 22 грудня 1990 року. Ця подія відбулася за сприятливих суспільно-політичних обставин і за підтримки української громадськості, спортсменів, тренерів, функціонерів. Україна не була лідером у творенні національних олімпійських структур серед республік колишнього СРСР. НОКи до 1990 року було створено в Естонії, Латвії, Литві, Грузії, Російській Федерації. Остаточне визнання з боку Міжнародного олімпійського комітету НОК України отримав у 1993 році. З 1994 року спортсмени України виступають самостійною командою на Олімпійських іграх.

5. Формування організаційної структури НОК України тривало упродовж перших десяти років його діяльності. З 1990 по 2004 роки відбулося чотири звітно-виборні асамблеї. Кількісний склад НОК становить 130 – 150 осіб. Специфікою діяльності НОК України було поєднання президентами найвищих посад у громадській і державній гілках керівництва спортивною галуззю.

За перше десятиліття функціонування НОК України окреслилися різноманітні напрями діяльності цієї важливої як для сфери спорту, так і для державного розвитку структури. Серед найуспішніших напрямків діяльності НОК відзначимо такі: міжнародне співробітництво, співпраця із засобами масової інформації. Зазначимо, що НОК України наприкінці 90-х років ХХ ст. вдалося сформувати вдалу систему фінансового забезпечення своєї діяльності. Налагоджено співпрацю з групою постійних спонсорів, НОК активно бере участь у більшості фінансових програм і проектів “Олімпійської солідарності”.

Зазначимо, що на початку 90-х рр. ХХ ст. сформовано олімпійську атрибутику НОК України, з’явилися національні олімпійські ритуали і традиції.

Виконання освітніх і виховних завдань олімпійського руху в Україні покладено на Олімпійську академію України.

6. Утворення Національного олімпійського комітету України мало неабияке історичне значення для українського спорту. Наслідком утворення цієї організації стала можливість самостійного керівництва розвитком олімпійського руху в країні, безпосередніх контактів з Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародними спортивними федераціями та участі самостійними командами в Олімпійських іграх. Переважна більшість українських спортсменів одержала змогу виступати на міжнародних змаганнях найвищого рівня. Україна отримала право самостійно розпоряджатися коштами, отриманими за програмою “Олімпійської солідарності”, укладати контракти зі спонсорами, а одержані кошти спрямовувати на розвиток спорту в державі.

Самостійна участь України в Олімпійських іграх є одним із атрибутів сучасної незалежної країни. Успішна участь збірних команд України в олімпійських змаганнях має велике політичне значення, оскільки є гідною міжнародною презентацією молодої Української держави.

Утворення Національного олімпійського комітету України є прикладом об’єднання провідних громадських, спортивних та політичних діячів навколо ідеї незалежності українського спорту. А в сучасних умовах діяльність НОК України є одним із важливих чинників подальшої розбудови Української держави.

Публікації автора:

1. Зайдовий Ю. Історико-політичні та організаційні аспекти формування і розвитку Національних олімпійських структур в Україні та країнах Європи. – Л.: Українські технології, 2004. – 176 с.

2. Зайдовий Ю. Особливості технології підрахунків здобутків олімпійців України в період 1952-1990 років// Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л.: Панорама, 2002. – Вип. 6. – Т. 1. – С.36 – 39.

3. Зайдовий Ю. Олімпійська академія України як складова міжнародної системи олімпійської освіти // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л.: Українські технології, 2003. – Вип. 7. – Т. 1. – С.184 – 189.

4. Зайдовий Ю. Особливості входження України в міжнародний олімпійський рух (на прикладі участі в Іграх ХХV Олімпіади 1992 року) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. – Х.-Л.: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. - №15. – С. 159-163.

5. Зайдовий Ю. Історичні аспекти формування національних олімпійських комітетів у країнах Європи в кінці ХІХ – поч. ХХ ст.// Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Л.: Українські технології, 2004. – Вип. 8. – Т. 4. – С.145 – 149.

6. Вацеба О., Зайдовий Ю. Роль Західної української діаспори в розбудові системи олімпійського руху в Україні // Спортивний вісник Придніпров’я: Зб. наук. праць за ред. В.Г.Савченко. – Д.: ДДІФК, 2003. – С. 6 – 8.

7. Зайдовий Ю. Специфіка розвитку олімпійського руху в Україні в перші роки державної незалежності// Студент, наука і спорт в ХХІ сторіччі: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції студентів. – К.: Олимпийская литература, 2002. – С. 11 – 13.

8. Вацеба О., Зайдовий Ю. Передумови утворення НОК України // Фізична культура, спорт та здоров’я – нова епоха, нова генерація: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Миколаїв: МДПУ, 2002. – С. 24 - 28.

9. Зайдовий Ю. Національні олімпійські комітети як важлива складова структури сучасного олімпійського руху // Фізична культура, спорт та здоров’я: Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. – Харків: ХДАФК, 2003. – С. 7.

10. Кулик В., Вацеба О., Зайдовый Ю. Особенности формирования и развития национальных олимпийских структур на постсоветском пространстве // Modern Olympic Sport and Sport for All: Sixth International Congress. – Warsaw: Scientific publishers PWN, 2002. – P. 13 – 14.