1. ЗТ як специфічна сфера людської діяльності сформувалася разом із становленням самого інституту держави та є одним з основних її атрибутів. Діалектична сутність ЗТ проявляється насам-перед у тому, що вона одночасно виступає як наслідок еволюції структури НЕ, а також як один із визначальних чинників формування її територіальних та галузевих пропорцій. В економіко–геогра-фічному аспекті ЗТ сприяє, з одного боку, поглибленню спеціалізації, а з іншого — підвищенню ступеня залучення НЕ у світогосподарські економічні процеси. 2. Основні етапи суспільно–географічного дослідження ЗТ між окремою країною та міждер-жавним об’єднанням такі: підготовчий, аналітико–синтетичний та синтетично–прогнозний. Перший етап передбачає виявлення основних проблем ЗТ, вирішення яких потребує суспільно–геогра-фічного підходу. Він спрямований на обґрунтування теоретико–методологічних позицій, відбір статистичної бази та формування відповідної методики. Аналітико–синтетичний етап передбачає вивчення усієї сукупності суспільно–географічних аспектів розвитку ЗТ; визначення впливу ЗТ на територіальну та галузеву структури економік України та ЄС. Основною метою синтетико–прогно-зного етапу дослідження є визначення заходів, спрямованих на вдосконалення структури ЗТ Украї-ни з країнами–членами ЄС у контексті політики модернізації вітчизняної економіки. 3. Основними експортними товарами нашої держави залишаються вироби з низькою часткою доданої вартості (продукція металургії, текстильної промисловості та мінеральна сировина і напів-фабрикати), тоді як у поставках ЄС до України домінує сучасна продукція промисловості (вироби машинобудування, хімії та легкої промисловості). Відстань між нашою державою та країнами–членами ЄС справляє досить сильний вплив на ЗТ України з ними, саме тому Італія та Німеччина виступають провідними нашими партнерами у ЗТ в ЄС. 4. У відповідності до ступеня інтенсивності та стабільності обсягів двосторонньої ЗТ нами було виділено дві групи країн–членів ЄС: традиційні країни–партнери (Австрія, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція та Сполучене королівство); нові країни–партнери (Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Швеція та Фінляндія). Країни першої групи мають великий економічний потенціал, що дозволило їм швидко посісти міцні позиції у вітчизняній ЗТ з ЄС. Країни другої групи міцно закріпилися на вузькоспеціалізованих сегментах ринку України. 5. Розширення ЄС на схід Європи викличе великі зміни у вітчизняній ЗТ. Передусім сучас-ний правовий режим у ЗТ з державами Центральної та Східної Європи, які з 2004 р. вступлять до ЄС, буде приведений у відповідність до договірно–правової бази між Україною та ЄС. Запровад-ження у них стандартів та сертифікатів ЄС значно звузить можливості поставок традиційної продукції вітчизняної ЗТ. У результаті посилення процесу економічної інтеграції з країнами–чле-нами ЄС галузева структура їх НЕ і відповідно компонентна структура ЗТ буде сильно змінена та переорієнтована на партнерів з ЄС. 6. Подальший розвиток організаційної структури ЗТ України з країнами–членами ЄС зумов-лений розбудовою договірно–правої бази, у тому числі з питань ЗТ, з державами–членами ЄС. Впровадження міжнародних стандартів та вимог щодо усіх без виключення товарів ЗТ сприятиме посиленню рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Обмеження ввезення в Україну обладнання та устаткування, створеного більше ніж за три роки до дати його продажу, сприятиме модернізації НЕ та посиленню економічної інтеграції з ЄС. 7. Розбудову у нашій державі трансєвропейських транспортних коридорів доцільно розпо-чати з перетворення Львівського та Ковельського транспортних вузлів в основні перевалочні пун-кти на заході України через розбудову сучасних інтермодальних логістичних систем шляхом реконструкції й розширення існуючих складських та розвантажувальних потужностей, коор-динації діяльності різних видів транспорту. Окремо бажано розробити генеральну схему та реко-мендації з використання системи вільних економічних зон ЄС з метою зменшення витрат на пере-міщення вантажів його територією. 8. Оптимізації експорту України до ЄС сприятиме відродження вітчизняного виробництва у сучасних галузях промисловості. Пріоритетом у розвитку спеціальних економічних зон повинні стати підприємства, що створюють продукцію, яка раніше в Україні не вироблялась. Варто забо-ронити ввезення до них та територій приоритетного розвитку на пільгових умовах товарів, що виробляються у нашій державі. Налагодження прямих зв’язків із виробниками сировини тропіч-ного і субтропічного походження й відновлення потужностей з її фасування та переробки у приморських портових комплексах України дозволить зменшити розмір негативного сальдо ЗТ. 9. Доцільним є впровадження заборони на надання гарантій з боку вітчизняних державних органів щодо сплати імпорту продукції, яка виробляється у нашій державі та на отримання креди-тів, надання яких зумовлено вимогою щодо їх обов’язкового використання для закупівлі товарів за межами України. 10. Для поглиблення процесу євроінтеграції України та закріплення вітчизняного виробника на світовому ринку високотехнологічних товарів необхідно використати передовий досвід країн–членів ЄС у створенні сучасних наукомістких виробництв у технопарках та єврореґіонах. Особли-во корисним є залучення напрацьованого досвіду з реконструкції староіндустріальних регіонів та вирівнювання рівнів розвитку окремих частин ЄС через впровадження спеціальних галузевих та реґіональних програм підтримки національних виробників у стратегічно важливих галузях еко-номік його країн–членів. Наведений комплекс заходів дозволить не тільки значно збільшити розміри нашого експорту до ЄС, а і розширити номенклатуру поставок, диверсифікувати просторову та товарну структуру ЗТ України. Кінцевим результатом цих заходів стане перетворення нашої держави у сучасну економічно розвинуту країну світу. |