274. Сидоренко Людмила Миколаївна. Суфіксальні деривати в професійній термінології (нормативний аспект): дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут української мови. - К., 2004.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню нормативності суфіксальних дериватів у професійній термінології. Дослідження здійснено на основі лінгвістичного аналізу термінологічних одиниць, стандартів та спеціальних текстів. На підставі аналізу лексикографічних джерел схарактеризовано основні тенденції кодифікації технічних термінів. Розкрито механізм утворення та словотвірні категорії термінологічних одиниць. Систематизовано ад’єктивні словотворчі афікси на категорійній основі. Встановлено нормативність суфіксальної деривації дієприкметників для вираження ознаки за відношенням до дії. Обґрунтовано поняття “дериваційна професійно-термінологічна норма”, вироблено практичні рекомендації щодо унормування технічних термінів.
У Висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі положення:
Вітчизняна технічна термінологія у словотвірному аспекті становить сукупність ієрархічно зв’язаних лексико-тематичних груп та термінотвірних гнізд, що базуються на словотвірній системі національної літературної мови. Найпоширенішим способом творення технічних термінів є постпозитивна чиста афіксація.
Кодифікація лексичної одиниці є головною формою свідомого впливу на дериваційну норму. Основними тенденціями кодифікації суфіксальних дериватів у проаналізованих словниках кінця ХХ століття є: зменшення російських кальок (уникання віддієслівних іменників на -к(а); переклад активних дієприкметників прикметниками, іменниками; творення агентивних назв); орієнтація на мовні норми 30-х рр. (повернення до активного терміновживання окремих термінів, вилучених з ужитку впродовж 30-70 рр.); створення нових термінів з орієнтацією на термінологію англійської та інших західноєвропейських мов.
Серед словотворчих суфіксів найвищим ступенем реалізації семантико-синтаксичної функції на позначення агентивності відзначаються суфікси -ник/-льник, -ач.
В агентивних назвах між вихідними основами та похідними лексемами існують такі тенденції: а) твірна основа в дериватах V + -ник вказує на діяльність; б) твірна основа в дериватах N + -ник вказує на продукт діяльності чи на об’єкт діяльності.
Субстантиви на -нн(я), -тт(я) з узагальненою семантикою опредметненої дії або процесу становлять 11,45% досліджених одиниць сучасної технічної термінології. Зазначені лексеми утворюються як від префіксальних, так і від безпрефіксних дієслів із різними суфіксами. Ці утворення зберігають видорозрізнювальні суфікси: коли в контексті йдеться про незакінчену чи повторювану дію, рекомендовано вживати форму на -юванн(я), якщо ж ідеться про наслідок чи констатацію дії, вживаються форми названих термінів на -енн(я).
Віддієслівні іменники на -нн(я), -тт(я) виражають дії, процеси, стани, що розгортаються; віддієслівні іменники з нульовим суфіксом вживаються на означення процесів, дій та станів з результативним відтінком.
Словотвірне значення „абстрактна процесуальна ознака” передається іменниковими словотворчими суфіксами. Серед них найпродуктивнішим є -исть/-ість, який використовується на позначення якісно-кількісної ознаки стану, властивості, величини, та -аці(я), що функціонує в назвах різноманітних явищ, процесів, методів. Загальнолітературна норма не диференціює варіантних найменувань з формантами -аці(я), -анн(я), тоді як у термінологічній лексиці існує тенденція до розмежування їхньої семантики.
Дослідження словника сучасних термінів показало, що на позначення якісної, відносної чи кількісної ознаки знарядь праці, пристроїв, приладів, механізмів і процесів у технічній термінології використовуються ад’єктивні одиниці, які становлять 35,1% від загальної кількості дослідженої лексики.
Відповідно до мотивації аналізованих прикметників та їх семантики у термінотворенні виділено такі семантичні моделі на позначення ознак предметів:
„пов’язаний з виробництвом чогось, стосується якого-небудь виробництва” – N + -ов(ий), N + -ев(ий)/-єв(ий);
„належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна основа” – N + -н(ий), N + -ов(ий), N + -ев(ий)/-єв(ий) , N + -ан(ий)/-ян(ий);
„такий, що характеризується інтенсивним виявом ознаки” – N + -аст(ий)/-яст(ий), -част(ий), N + -ист(ий), N + -ат(ий);
„має ознаки того, що названо мотиваційним іменником” – N + -уват(ий)/-юват(ий);
„такий, що позначає відношення до чогось” – N + -ичн(ий)/-ічн(ий);
„такий, що відноситься до чого-небудь” – N + -ськ(ий), N + -арн(ий)/ -ярн(ий).
На позначення здатності до певної дії, призначення та властивості виділяємо такі семантичні групи з відповідними засобами вираження:
„призначений для будь-якої дії, названої твірною основою” – V + -н(ий), V + -овн(ий), V + -анн(ий)/-янн(ий)/-енн(ий);
„здатність чого-небудь виконувати активну дію, спрямовану на щось” – V + -івн(ий)/-льн(ий);
„має потенційну чи динамічну ознаку, схильний до її вияву” – V + -ив(ий)/-лив(ий);
„такий, що означає властивість і здатність до певної дії” – V + -к(ий).
Дериваційна професійно-термінологічна норма – це сукупність оптимальних для вираження спеціальних понять словотворчих засобів (словотвірні моделі, словотворчі афікси), які репрезентують поняттєву мотивацію термінів і забезпечують їх класифікаційну регулярність.
Визначення прескриптивної дериваційної норми стосовно мовних норм термінологічних одиниць можливе на основі виявлення закономірностей і тенденцій творення термінів у професійній термінології з урахуванням соціолінгвістичних аспектів.
Публікації автора:
Нормативна дериватологія термінів-іменників // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 1999. – Число 3. – С. 166-170.
Дериватологія агентивів // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2000. – Число 4. – С. 269-274.
Дериватологія конкретно-предметних найменувань у технічній термінології // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2001. – Число 5. – С. 217-219.
Деривація термінологічних ад’єктивів з афіксом -н- // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси, 2002. – Число 6. – С.197-199.
Культура мови наукового стилю // Українська термінологія і сучасність. Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. – К., 1997. – С. 178-180.
Сучасний стан української науково-технічної термінології // Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні. Матеріали міжнар. наук. конф. – К., 1998. – С. 209-210.
Варіантність словотворення в іменникових термінологічних номінаціях (на прикладі „Російсько-українського технічного словника”) // Українська мова: з минулого в майбутнє. Матеріали наук. конф. – К., 1998. – С. 168-169.
Культура мови наукового стилю. Основні тенденції термінотворення // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. „Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю”. – Черкаси, 1999. – С. 114-117.
Нормативність деривації технічних термінів-іменників // Тези Всеукр. наук. філол. конф. „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси, ЧІТІ, 2000. – С. 70-71.
Суфіксальна деривація термінологічних ад’єктивів // Тези 9-ої Всеукр. наук. філол. конф. „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси, ЧДТУ, 2002. – С. 149-150.
