Анотація до роботи:

Бобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню процесуальних особливостей розгляду і вирішення цивільних справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

На основі аналізу чинного законодавства та результатів попередніх досліджень визначено юридичну природу справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, сформульовано поняття безвісної відсутності, встановлено предмет судового захисту. Проаналізовано питання предмета доказування, судового розгляду, визначено співвідношення між особливостями судового розгляду у справах досліджуваної категорії та загальними принципами цивільного судочинства. В аспекті загальних вимог, що пред’являються до судового рішення як акта правосуддя, досліджуються сутність судового рішення та його властивості у справах цієї категорії.

Висловлюються пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства та судової практики.

У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що зводиться до дослідження процесуальних особливостей судової процедури розгляду і вирішення цивільних справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Найважливішими науково-практичними висновками дисертаційного дослідження, зокрема, є такі результати.

1. Предметом судового захисту у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою є правові інтереси заявника, заінтересованих осіб, а також і самої безвісно відсутньої особи. Захист інтересів здійснюється шляхом встановлення фактів і обставин, зазначених у ст. 43, 46 ЦК України, які дадуть можливість суду дійти висновку про необхідність визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, чи, навпаки, відмовити в цьому.

2. Необхідно удосконалити матеріально-правові підстави визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Пропонується вказати у ст. 43 ЦК України, що фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо про неї немає відомостей протягом року, що передував зверненню до суду, та неможливість отримати такі відомості, незважаючи на всі вжиті заходи щодо її розшуку. Фактичний склад оголошення фізичної особи померлою необхідно доповнити такими ознаками: а) відсутність відомостей про особу протягом п’яти років; б) встановлення судом обставин, що дають підставу для застосування презумпції смерті безвісно відсутньої особи.

3. За наявності зазначених у законі підстав суд має право визнати безвісно відсутньою та оголосити померлою особу, яка зникла з місця постійного проживання, що призвело до неможливості виконання нею цивільних обов’язків або своєчасно притягнути її до кримінальної відповідальності. Тому потребує доповнення ст. 9-1 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» положенням про те, що таке рішення суду не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів стосовно розшуку безвісно зниклих осіб.

4. Для забезпечення правильного й об’єктивного судового розгляду справи пропонується доповнити ст. 248 ЦПК положенням щодо обов’язкового оголошення у пресі про зникнення фізичної особи та проведення її розшуку органами внутрішніх справ. Підготовку справи до судового розгляду необхідно проводити у формі попереднього судового засідання.

5. Пропонується закріпити в розділі IV ЦПК України поняття неналежного заявника і неналежних заінтересованих осіб. Неналежним заявником є особа, у якої відсутня правова мета визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Неналежною заінтересованою особою є особа, на суб’єктивні права та інтереси якої не вплине судове рішення про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

6. Зміст принципу диспозитивності при розгляді справ досліджуваної категорії полягає у можливості учасників процесу розпоряджатися лише процесуальними правами, оскільки матеріально-правові вимоги у цих справах не пред’являються. Додатково аргументується право заявника змінити предмет або підставу вимоги лише у справах про оголошення фізичної особи померлою.

7. Необхідно удосконалити норми, які передбачають підстави для скасування судового рішення у випадку появи або виявлення місцеперебування особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою. Пропонується доповнити ст. 45, 48 ЦК положенням про те, що рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою може бути скасоване також у випадку ухвалення іншим судом рішення про встановлення факту смерті цієї особи або у випадку реєстрації органами РАЦСу смерті цієї особи і видачі свідоцтва про це.

8. Пропонується доповнити ст. 361 ЦПК положенням про те, що перегляд справ і скасування раніше ухваленого рішення у випадку виявлення особи, визнаної безвісно відсутньою та оголошеної померлою, має здійснюватися за правилами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, які набрали чинності. Унаслідок цього необхідно виключити зі ст. 250 ЦПК норму про те, що у випадку з’явлення або виявлення фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою та оголошеною померлою, суд новим рішенням скасовує своє раніше винесене рішення.

9. Запропоновано удосконалити матеріально-правові наслідки скасування судових рішень у досліджуваних справах:

– з метою захисту майнових інтересів добросовісних спадкоємців, необхідно закріпити у ст. 48 ЦК України право вимагати від власника, що з’явився, відшкодування зроблених ним необхідних витрат на утримання майна;

– з метою захисту батьківських прав, пропонується законодавчо передбачити можливість поновлення особи, яка з’явилася, у правах батька, чия дитина була усиновлена у зв’язку з визнанням цього батька безвісно відсутнім або оголошення його померлим.

Публікації автора:

1. Бобко В. Г. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим як цивільно-правові інститути // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Київ, 2000. – С. 307–311.

2. Бобко В. Г. Безвісна відсутність громадянина та її правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 11–14.

3. Бобко В. Г. Правові наслідки з’явлення громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 48–50.

4. Бобко В. Г. Значення цивільно-правового інституту безвісної відсутності у правоохоронній діяльності // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – Вип. 2. – С. 223–237.

5. Бобко В. Г. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим як цивільно-правові інститути, що потребують реформування // Зб. тез Міжнародної науково-практичної конференції: «Проблеми права на зламі тисячоліть». – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. – С. 318–321.

6. Бобко В. Г. Признание гражданина безвестно отсутствующим и объявление умершим в законодательстве Украины // Сб. материалов международной научно- практической конференции: «Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации». – Ч. II. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2002. – С. 147– 152.

7. Бобко В. Г. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою // Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. І.А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. - К.: КНТ, 2006. – С. 91–98.