Анотація до роботи:

Дружин Г.В. Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2006.

У роботі розглянуто процес впровдження запозичень романського та германського походження в лекичну систему російської мови в останнє десятиріччя ХХ століття та початку ХХI. Приплив значної кількості нових запозичень, перш за все з англйської мови, зумовлений розширенням міждержавних, культурологічних і як результат – міжмовних контактів сучасної України зі світом. У роботі визначається співвідношення прагматики та семантики в цьому процесі, етапи впровадження запозичених лексем з урахуванням когнітивних процедур, описуються сформовані в останній час групи запозичень, що функціонують в засобах масової комунікацій та “живої” розмовної мови, Інтернет-комунікації. Подається прагмалінгвістична характеристика сучасних запозичень в російській мові останнього десятиліття.

1. Запозичення – істотний елемент трансакційної моделі сучасного дискурсу. У дискурсі виявляються знання людини, що говорить, про денотативне і конотативне значення нового слова. Зміна дискурсивних ситуацій визначається рівнем референційних знань суб’єктів мови, пошуком узгодження “когнітивних множин” на шляху до адекватного і релевантного, співвідношенням запозиченого слова до конкретної мовної ситуації.

Комунікація буде успішною, якщо знання суб’єктів мови урівноважені. Питання (запит) про розуміння значення запозиченого слова – свідчення бажання оперувати загальним мовним кодом. Коли розбіжності в розумінні коду подолані, можна розраховувати на ефективну комунікацію. Активізовані знання з когнітивної множини адресанта повинні бути співвіднесені з активізованими знаннями адресата.

2. Запозичення в дискурсі безпосередньо пов’язане з людиною, що говорить, відображає його картину світу – думку, оцінку, мовні пристрасті, мовний смак, тобто прагматичні (ілокутивні) установки, що диктують сценарії комунікації (трансакції), взаємозумовленість стратегій і мовних (дискурсивних) тактик.

3. На початкових етапах освоєння запозичень фіксується конфлікт тлумачень, формується набір змістів, у якому оцінні компоненти стоять поруч з денотативними ознаками.

4. Ілокутивний фактор входить у систему прагматичного підходу до семантики запозиченого слова. Дискурс поєднує когнітивні “дії” і прагматичні установки суб’єктів мови.

5. У дискурсі виявляються тенденції семантичних і експресивних модифікацій запозичень в умовах нового для них середовища, формуються позитивні чи негативні оцінки як означуваного, так і означаючого. Лінгвістичний аналіз запозичень в умовах дискурсу неминуче співвідноситься із соціальними, культурними і психологічними характеристиками. Інтерактивні фактори дискурсу (в іншій термінології – “фактор адресанта” і “фактор адресата”) виявляються значущими як для лінгвістичної прагматики, так і для семантики.

У дискурсі дескрипції запозичень можуть як згортатися (редукуватися до необхідного для розуміння обсягу), так і розгортатися за рахунок гетерогенних ознак, що виявляються в розмаїтості визначень і оцінок. І в тому, і в іншому випадку домінує мета – позначити властивості, релевантні для цілей комунікації.

У дискурсі виявляється градаційний принцип розташування ознак запозичення – за ступенем їхньої істинності для адресанта і для адресата, що погодять свої когнітивні множини для створення ситуації комунікативного партнерства.

Розширення поля семантичної підтримки запозичень, прагнення знайти довідку, що пояснює, в іншому, стилістично протиставленому середовищі – одна з основних ознак процесу освоєння запозичень. Саме в дискурсі виявляються зв’язки предметно-логічного й емоційно-експресивного в змісті слова, що дає підстави говорити про зв’язок дискурсу з дійсністю, зі свідомістю, з адресатом.

6. Кожне висловлювання створюється мовцем на основі його суб’єктивної оцінки даної дискурсивної ситуації. Когнітивні множини учасників комунікації не залишаються незмінними в процесі спілкування – у динаміці дискурсу. Периферія когнітивної множини може зміститися до центру і навпаки. У процесі комунікації здобуваються нові знання і можуть бути втрачені старі. Усе це має безпосереднє відношення до запозичених слів, на шляху розуміння значення яких можливі як мінімальні, так і максимальні зміни знання – у залежності від аргументів і ступеня міцності, упевненості коригувальних знань суб’єктів.

7. Аналіз запозичень мовою переміщення знань дозволяє фіксувати процеси їхнього впровадження в мовну картину світу, а не тільки результат освоєння у вигляді словникових дефініцій.

8. Сфера активного перебування запозичень – газетна публіцистика, інші засоби масової комунікації, молодіжна субкультура, Інтернет. У кожній із сфер запозичення здобуває функції, що відповідають призначенню, статусу адресата, культивованим жанрам і стилям спілкування. Тип і характер мовної діяльності визначає режими використання запозичень як у традиційних для них просторах (публіцистика), так і в нових (Інтернет). В усіх випадках функції запозичень узгоджуються з прагматичними установками, з потребами учасників різних видів комунікацій.

9. На шляху до закріплення в лексичній системі мови запозичені слова можуть функціонувати в різних сферах і стилях. Це багатофункціональний тип знаку, що інтегрує можливості вживання в різних дискурсах – у публіцистичному, художньому, сітьовому і може виконувати функції: називання (номінативна функція), судження про світ (когнітивна функція), вираження почуттів (емотивна функція), оцінки (аксіологічна функція).

10. Зв’язок “означуване – означаюче” пов’язаний із соціальною природою мови, і мовні зміни зумовлюються як внутрішньосистемними, так і екстралінгвістичними причинами. Дискурс вміщує і те, і інше. Під впливом дискурсивної вербалізації відбувається становлення семантики запозичення. Дискурс, таким чином, виявляється полем як для фіксації інваріантних ознак, що накопичуються, так і для їхньої модифікації. Знання про значення виводиться безпосередньо з мовного (дискурсивного) матеріалу. Принципи організації дискурсу виявляються і принципами формування “типу знаку”, у ролі якого виступає запозичення. Напрямок семантизації може задаватися екстралінгвістичними причинами, але потім починають з тим чи іншим ступенем інтенсивності діяти інтрадінгвістичні фактори.

11. Рухливість і гнучкість дискурсу забезпечує комунікативну гнучкість і рухливість семантики запозичень, накладається на особисту картину світу, що корелює зі станом суспільної свідомості визначеного часу, з подіями поточного життя і з іншими дискурсами.

12. Мовна гра в дискурсі виводить запозичення за межі сформованого семантичного спектру. Творчий початок у вживанні запозичень підтверджує широкі можливості мовної діяльності породжувати несподіване, оригінальне на тлі звичного і стандартного.

13. Молодіжні видання експлікують соціальний статус і життєві установки свого адресата – це одне з основних пояснень численності запозичень і їх мовного (графічного, орфографічного, словотворчого, стилістичного й експресивного) представлення. Ми акцентували увагу на запозиченнях як комунікативних маркерах молодіжного середовища – знаку цієї референтної групи. Запозичення в цьому середовищі виконують фатичну (контактовстановлюючу) функцію, функцію впливу, тобто організують різні форми міжособистісної взаємодії.

14. У сучасній публіцистиці виявлений високий ступінь зв’язку семантики і прагматики, що має безпосереднє відношення до проблеми освоєння суспільством запозичення. Установка на читача, його смаки і пристрасті, розрахунок на його розуміння в публіцистиці прагматично загострена. Ця установка підтримується всіма можливостями мови, реалізованої в дискурсі. Сприйняття програмується адресантом, і ця програма впроваджується в дискурс, задається його структурою.

15. Розглядаючи питання про мовні преференції сучасного соціуму (див. додаток А) , ми з’єднали фактори, що мають відношення до традиційного для соціолінгвістики ранжирування (вік, утворення, стать), і гуманітарні (відношення до запозиченої лексики і до феномена американізації). Особливо значущими для оцінки ролі запозичень у картині світу взагалі й у мовній картині світу зокрема виявилося вікове і гендерне ранжирування.

Дані проведеного нами соціологічного опитування свідчать про те, що сприйняття запозичень у більшості респондентів нейтральне, але відношення до американізації суспільства рухається від нейтрального до негативного. Відношення до американізації російської мови нейтральне і негативне в однаковій мірі.

Найбільш освоєними для всіх груп респондентів виявилися слова имидж, спонсор, бак(с), трилер, ксерокс, бейсболка, киллер, сэконд-хэнд. Природно, збільшення списку слів для опитування могло б збільшити і цей ряд. Але тенденція виявлена: засвоюються реалії навколишнього світу і слова, які тиражуються ЗМІ.

Порівняння тлумачення респондентами значень запозичень і словникових дефініцій виявляє прагматизацію семантики і введення в значеннєву структуру слова оцінного компонента.

Результати анкетування ми інтерпретували в аспекті мовної особистості і мовної компетенції. Знання запозичень, уміння визначити їхнє значення – безумовні доданки мовної особистості.

16. Семантика запозичень може складатися під впливом екстралінгвістичних факторів, інформації про реалії і події зовнішнього світу (аналог дійсності), думок про дійсність (когнітивний параметр), емоцій (оцінний компонент, конотація). Прагматичний підхід дозволяє простежити взаємодію соціальної і лінгвістичної систем. У полі такої взаємодії актуалізується живе вживання мови з урахуванням диференційованої соціальної практики. Змістити аналіз запозичень у бік процесу – основна задача дослідження.

Публікації автора:

1. Дружин Г.В. О путях внедрения заимствований в лексическую систему языка // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка: Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ «Альма Матер». – 2000. – №10. – С. 135-139.

2. Дружин Г.В. Современные заимствования в культурном пространстве языковой игры // Мова і культура. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго. – 2001. – Вип.3. – Т.II. – С. 71-76.

3. Дружин Г.В. Пути и формы внедрения экстремальных заимствований // Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть // Матеріали VIII Міжнародної конференції з функціональної лінгвістики. – Сімферополь: CLC, 2001. – С. 75-77.

4. Дружин Г.В. Прагматический аспект употребления дублетных заимствований // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: Филологические науки. – Луганск: Знание. – 2001. – Вып.2. – Ч.1. – С. 307-312.

5. Дружин Г.В. О гендерных признаках некоторых групп заимствований // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ «Альма Матер». – 2001. – №10. – С. 140-144.

6. Дружин Г.В. Англицизмы в современной молодежной периодике // Диалог культур в аспекте проблем обучения в высшей школе: Материалы конференции. – Луганск, 2001. – С. 90-93.

7. Дружин Г.В. Особенности далевского восприятия и отражения заимствованной лексике в словаре // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. работ. – К.: Издательско-полиграфический центр «Київський університет», 2002. – С. 297-300.

8. Дружин Г.В. О языковых преференциях именования субъектов рынка (на материале города Луганска) // Научные записки Луганского государственного педагогического университета: Филологические науки: Сб. науч.трудов [Структура и содержание связей с общественностью в современном мире]. – Луганск: Альма Матер, 2002. – С. 287-292.

9. Дружин Г.В. О частотности употребления различных групп заимствований лексики в текстах некоторых периодических изданий // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ «Альма Матер». – 2003. – №2. – С. 184-189.

10. Дружин Г.В. Достоинства и недостатки e-mail коммуникации // Гражданское общество как основа демократии. Пиар-деятельность в демократическом обществе // I Международная Летняя школа молодых исследователей и преподавателей. – Луганск: Знание, 2003. – С. 260-265.

11. Дружин Г.В. Прагматический аспект сетикета (нетикета) // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових змістів]. – Луганск: Альма-матер, 2003. – С. 73-83.

12. Дружин Г.В. Varying and Contradictory Results of Bilingualism // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Поліетничне середовище: культура, політика, освіта]. – Луганск: Альма-матер, 2004. – С. 102-108.

13. Дружи Г.В. Интегративные процессы в демократическом обществе сквозь призму заимствований // Украина в евроатлантическом контексте. Гражданское общество и средства массовой информации. Пиар-деятельности в СМИ // II Международная Летняя школа молодых исследователей и преподавателей. – Луганск: Знание, 2004. – С. 310-315.

14. Дружин Г.В. Гендерный аспект жаргонных заимствований (на материале «Большого словаря русского жаргона») // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛНПУ «Альма-матер». – 2004. – №12. – С. 59-64.

15. Дружин Г.В. Когнитивная динамика дискурса с актуализированным заимствованием // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Концептологія: світ – мова – особистість]. – Луганск: Альма-матер, 2005. – С. 166-176.