Анотація до роботи:

Богданович Г. Ю. Сучасна російська мова в полілінгвокультурній ситуації (комунікативно-функціональний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, 2003.

У дисертації розглядається полілінгвокультурна ситуація як багатовимірний (багатокодовий) феномен, з набором ознакових характеристик соціолінгвістичних, психолінгвістичних, етнолінгвістичних властивостей, які визначають функціонально-комунікативний статус російської мови.

Полілінгвокультурна ситуація вперше описується в комплексі ознакових характеристик, що мають різну природу, але збігаються у мовній і концептуальній картинах світу. Мовна особистість показана у парадигмах реального спілкування через одиниці мови, семантика і функції яких розкривають змістовні властивості полілінгвокультурного феномена.

Уведені поняття полілінгвокультурний феномен (ПЛКФ) і полілінгвокультурна ситуація (ПЛКС) дозволили у процесі дослідження та накопичення даних для узагальнення диференціювати й інтегрувати теорію і факти, структури свідомості та мовленнєві структури, системні виявлення мови і реальну мовленнєву практику. Фактичний матеріал, зібраний експериментальним шляхом, показав залежність сприйняття одиниць мови, їх оцінки від віку, статі, освіти, національності, дозволив розмірковувати про закономірності когнітивного характеру: особистісне сприйняття й оцінки не можуть не впливати на міжособистісне спілкування і міжкультурну комунікацію.

1. Інтерес до проблем мови і культури не новий. Але мова і культура як синкретичний об’єкт не може бути розосередженим у різних галузях знання. Предмет полілінгвокультурології формується в системі понять, які належать до різних дисциплін – соціології, соціолінгвістики, психології, психоетнолінгвістики та лінгвокультурології. Міждисциплінарність для цієї галузі знання має особливе значення. Дослідження в руслі полілінгвокультурології різноманітно підтверджують цей факт.

Понятійний апарат лінгвокультурології, методи опрацювання фактичного мовного матеріалу релевантні і для полілінгвокультурології, однак необхідне врахування додаткових факторів соціо-культурного характеру (передусім регіональна ідентифікація жителів Криму), залучення додаткових ознак до аналізу мовних знаків і мовленнєвих практик.

2. Уведені нами поняття полілінгвокультурний феномен (ПЛКФ) і полілінгвокультурна ситуація (ПЛКС) дозволили у процесі дослідження та накопичення даних для узагальнення диференціювати й інтегрувати теорію і факти, структури свідомості і мовленнєві структури, системні виявлення мови і реальну мовленнєву практику.

3. Використані у дисертації методики збирання й опрацювання фактичного матеріалу дозволили в окремих, поодиноких фактах побачити реальні форми і напрямок мовленнєво-розумової діяльності людини. Включені у питальники мовні одиниці через когнітивні і семантичні самоспостереження реципієнтів одержали право оцінюватися як одиниці, що перебувають в “режимі реального вживання”. Очевидна необхідність вивчення картини світу “наївної”, буденної свідомості, індивідуального (особистісного) когнітивного і семантичного простору.

В суб’єктивних семантичних просторах виявляються об’єктивні національні стереотипи, що лежать в основі “наївної” картини світу, буденної життєвої свідомості і розкриваються не лише у побутовій сфері, але й у міжкультурних контактах. Узагальнення експериментального матеріалу дозволило побачити низку мовних фактів очима реципієнта, зрозуміти людину як носія певної картини світу, в якій показано як досвід духовної культури свого народу, так і сучасні ціннісні сприйняття, що сформувалися в полікультурному суспільстві. Ця по-своєму інтегрована картина світу впливає на поведінку людини, на вибір певної життєвої позиції.

Фактичний матеріал, зібраний експериментальним шляхом, показав залежність сприймання одиниць мови, їх оцінки від віку, статі, освіти, національності. Введення цих страт до аналізу ПЛКС в Криму дозволило диференціювати ознаки мовної особистості, визначити рівень її культурної компетенції, тобто виявилося евристичним для розуміння складності та багаторівневості ПЛКФ як такого. Поданий у дисертації фактичний матеріал (як в основному тексті, так і в Додатку) дозволяє розмірковувати про закономірності когнітивного характеру: особистісне сприйняття й оцінки не можуть не впливати на міжособистісне (міжкультурне) спілкування, тобто на поведінку людей в реальному житті.

4. Мовна особистість – носій безлічі соціальних ролей, у ПЛКС – ще й носій ролей, пов’язаних із міжкультурною комунікацією, з національно-етнічною культурою. Соціалізація особистості в полілінгвокультурному суспільстві відбувається у ширшому культурному просторі і різноманітній дискурсній (комунікативний) діяльності. Соціальний статус, розгляданий у культурологічному, лінгвопрагматичному та лінгвосемантичному аспектах, – основа структурування мовної особистості.

5. Ситуації спілкування зумовлені культурним контекстом, мовною системою і мірою освоєння того й іншого мовною особистістю. Культурно-мовна компетенція особистості залежить від обсягу “привласнених” знань. Мовна особистість під цим оглядом може брати участь як у найпростіших типах дискурсів, так і у більш складних. Від цього залежить і міра опанування функціонально-комунікативних властивостей російської мови. Мовна особистість виявляє культурну компетенцію як результат пізнавальної діяльності. В культурно-мовну компетенцію входить предметна, культурна і комунікативна компетенція. У всьому обсязі така компетенція є показником соціального статусу “людини словомовної”. Мовна картина світу, соціально зумовлена рамками даної культури, відбивається в індивідуальному досвіді. Мовна особистість об’єктивує ознаки культури, які сприймаються у цьому випадку в конкретно-історичному ракурсі. У ПЛКС національна специфіка менталізується, тобто виявляється у формах уявлень людини про світ і про своє місце в ньому.

6. У дисертації опис змістовних ознак ПЛКФ зроблено на основі кількісно обмеженого, але “культуроносного” списку мовних одиниць і явищ. Цей опис здійснювався на концептуальному рівні, тобто у сполученні зі структурами знання і свідомості, на основі яких складаються культурні коди як системи, в які організовані знаки культури. Культурний код включає і мовні стереотипи як виявлення ментальності користувачів мови.

7. Ментальна репрезентація – ключове поняття когнітивної науки. Завдання лінгвокультурології – через способи і засоби ментальної репрезентації описати факти національної ментальності, її виявів у мові, у принципах організації дискурсу. Кількість мовних фактів, які об’єктивують ментальність, очевидно, безмежна. Але серед них є ті, що складають “ментальну базу” національної культури: етичні концепти, стійкі вислови, етикетні словесні формули, які і стали предметом лінгвокультурологічного розгляду.

8. Лінгвокультурологія не може не цікавитися змінами, які відбуваються в мові, оскільки вони впливають на структури свідомості, змінюють зміст національної ментальності, набір культурних кодів. Культура існує і розвивається у вербальному просторі мови. Змінюється цей простір – змінюється культура. Звідси наша увага до таких соціально зумовлених і соціально маркованих одиниць, як запозичення і жаргони. Аналіз саме цих мовних одиниць дозволив розкрити низку істотних ознак мови як явища культури: багато виявлень культури можна зрозуміти і описати тільки через мову.

9. Експлікація національного менталітету через мову – найважливіше завдання лінгвокультурології, як і опис мови за концептами менталітету. І те, й інше – нові перспективні напрямки тлумачення слів і понять.

Лінгвокультурологія пов’язана із семіологією інтересом до процесів концептуалізації знання у слові, але при цьому акцент робиться на знаннях, які сформувалися в певній культурі, опосередковані культурою і відтворюють реалії цієї культури. Етнокультурний ментальний простір як сукупність етнічних значень певною мірою виявляється в етичних концептах. Концепти складають основний пласт духовної культури. Значення слова, яке зображає концепт, включає сенсорний, соціальний, культурний і лінгвістичний досвід.

10. Обсяг досвіду – критерій виявлення рівня культурно-мовної компетенції особистості. У лінгвокультурології (на відміну від семіології) знакова концептуалізація світу поєднується з реальними носіями мови, це ще раз підтверджує, що етични значення одночасно є змістами комунікативними, функціональними. Збіднене уявлення носіїв мови про етичні концепти – тривожний знак утрачання духовних змістів.

Знак (слово) поза комунікацією і під час комунікації не одне й те ж. У першому випадку адресат не актуалізований, у другому випадку він реально присутній. Але реакція реципієнтів на знак будується (свідомо чи підсвідомо) на уявленні про потенційне спілкування.

Від сприймання і розуміння мовної одиниці – шлях до комунікативного наміру і його втилення у дискурсі. Фіксація знаків культури у мові та їх поведінка в дискурсі – факт зв’язку мовної свідомості і спілкування. Лінгвокультурна детермінованість мовленнєвої діяльності виявляється у дискурсі.

11. У лінгвокультурологічному просторі дослідження мовна семантика невіддільна від прагматичних характеристик і знань про світ. Культурологічний аналіз збільшує ступень семантичної повноти опису мовних одиниць. Етнокультурне поле російської фразеології досить добре вивчено й описано. В умовах ПЛКС розкриваються нові характеристики стійких висловів, пов’язані як зі статикою, так і з динамікою стереотипів свідомості, з умовами стереотипізації, з виникненням міжетнічних стереотипів (фразеологія може свідчити і про регіональну ідентичність).

Розгляд мовного етикету в лінгвокультурології – це теж опосередкований анализ комунікативних ситуацій, дискурсів (мовноетикетні формули орієнтовані на діалог). Формули мовного етикету виявляють своє культурологічне призначення в дискурсивному режимі. Подані в нашому описі з урахуванням соціально-культурних страт (стать, вік, національність), вони дозволяють розмірковувати про комунікативну взаємодію мовців.

12. Впливова функція засобів масової інформації виявляється в тому, що “розмиваються” етнічні норми і формується загальний когнітивний простір для представників різних культур. Різні культури знаходять спільний “маскультурний” код і в умовах ПЛКС виконують роль інтегратора культур. ЗМІ стали реальним фактором соціалізації особистості. Вони впливають на структуру і зміст міжособистісного спілкування. Зроблений у дисертації аналіз рекламного “стилю” як особливої форми свідомості сучасної людини, що створює нові тексти і коди культури, підтверджує цей факт.

13. Діалог в освітньому процесі має вестися не лише на мовному рівні, але й на рівні культур. У професійні установки вчителя повинно входити розуміння діалогічної природи комунікативних процесів.

Інтерактивні методи навчання забезпечують механізм зворотного зв’язку, таку подачу нової інформації, яка не містить прямих пропозицій, а будується на взаємному пошукові рішень у напрямку до узагальнень.

14. Саме поняття “взаємодія культур” передбачає існування спільного семантичного (когнітивного) простору і відмінностей, розбіжностей, що дозволяють говорити про національну ментальність та національну культуру.Аналіз виявлених у мові національних стереотипів – одна з можливостей зрозуміти спільне і відмінне в культурі.

15. На основі російської мови формується (і вже сформовано) загальне інтегративне поле комунікації для людей різних культур, які живуть спільно. Мова з такою сферою поширення виконує не тільки комунікативну функцію, але й ментально-мовленнєво-розумову. Комунікативно-функціональна роль російської мови визначена як факт мовної свідомості та мовленнєвої поведінки. Російська мова підтримує внутрішню динамічну рівновагу полілінгвокультурного середовища, має апробовані можливості її консолідації і під цим оглядом є фактором колективної ідентичності кримчан.

Публікації автора:

1. Богданович Г.Ю. Русский язык в аспекте проблем лингвокультурологии. – Симферополь: Доля, 2002. – 392 с.

2. Богданович Г.Ю. Образование авторских слов окказионально или индивидуально? // Ученые записки Симферопольского государственного университета имени М. В. Фрунзе. – Симферополь, 1999. – №10(49). – С.17-22.

3. Богданович Г.Ю. Еще раз о языке науки // Ученые записки Симферопольского государственного университета имени М. В. Фрунзе. – Симферополь, 1998. – №1(40). – С.77-79.

4. Богданович Г.Ю. Деривационная омонимия и многозначность служебных морфем в русском языке: теория и практика // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1999. – № 7. – С.145-146.

5. Богданович Г.Ю. Специфика индивидуально-авторского словообразования (окказиональное словообразование) на страницах газет в постсоветскую эпоху // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1999. – №8. – С. 126-127.

6. Богданович Г.Ю. Деривационные приемы индивидуально-авторского образования Е.Евтушенко // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2000. – № 14. – С. 88-90.

7. Богданович Г.Ю. Словообразовательное гнездо как единица словообразовательной системы // Ученые записки Таврического национального университета им.В.И.Вернадского. – № 13(52). – Симферополь, 2000. – С.40-45.

8. Богданович Г.Ю. Деривационный потенциал индивидуально-авторского словотворчества Р.Рождественского // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2000. – № 13. – С.116-118.

9. Богданович Г.Ю. Устойчивые слова и выражения в языковой картине мира молодежи // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2001. – № 21. – С.238-241.

10. Богданович Г.Ю. Социолингвистические особенности полилингвизма в Крыму // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2001. – №23. – С. 163-168.

11. Богданович Г.Ю. Аспекты описания поликультурной ситуации // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2001. – № 2. – С.157-159.

12. Богданович Г.Ю. Культурная и языковая картина мира, репрезентируемая крымчанами // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 27. – С.16-25.

13. Богданович Г.Ю. Еще раз о дискурсе и тексте // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – №30. – С.109-112.

14. Богданович Г.Ю. Формы речевого поведения в ассоциативном представлении мужчин и женщин// Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – №31. – С.163-166.

15. Богданович Г.Ю. Современные заимствования и языковой компетенции молодежи // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – ПРИЛОЖЕНИЕ к № 31. – С.231-234.

16. Богданович Г.Ю. Переосмысление слов уходящей эпохи в лингвистическом многомирии // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И.Вернадского. – Том 14(53) №1: Серия “Филология”. – Симферополь, 2001. – С.21-28.

17. Богданович Г.Ю. Языковая личность в аспекте проблем лингвокультурологии // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. Вип.16. Наукове видання. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.33-40.

18. Богданович Г.Ю. Национально-культурная специфика речевого общения и концепт // Ученые записки Таврического национального университета им.В.И.Вернадского. – Т.15(54), № 2. Филология. – Симферополь, 2002. – С.22-29.

19. Богданович Г.Ю. Словесные формулы речевого этикета в лингвокультурологическом аспекте // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 33. – С.212-215.

20. Богданович Г.Ю. Культурология, лингвокультурология, этнопсихолингвистика vs полилингвокультурология // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 34. – С.12-17.

21. Богданович Г.Ю. Лингвокультурная ситуация и некоторые методы ее описания // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И.Вернадского. – Т.15(54), № 1. Филология. – Симферополь, 2002. – С.235-245.

22. Богданович Г.Ю. Моделирование образа мира современного человека через отношение к этическим концептам // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: Материалы международного семинара. – Вып.2. – Ч.1. – Луганск – Цюрих – Женева: Знание, 2001. – С.281-288.

23. Богданович Г.Ю. “Национальные концепты” в лингвокогнитивном осмыслении // Межкультурные коммуникации: реалии и перспективы. Доклады международной научной конференции. – М.: РУДН, 2002. – С.18-28.

24. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Схемы, таблицы, алгоритмы по орфографии и пунктуации / Уч.пособие для студентов и учащихся. – Симферополь: Крымредотдел, 1995. – 29 с.

25. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Русский язык: 5 класс / Уч.пособие. – Симферополь: Крымредотдел, 1995. – 119 с.

26. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Русский язык в терминах: Словарь-справочник для учащихся средней школы. – Симферополь: Таврида, 1997. – 103 с.

27. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М.Русский язык: 9 класс / Уч.пособие. – Симферополь: Таврия, 1998. – 120 с.

28. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М.Русский язык: 6 класс / Уч.пособие. – Симферополь: Таврия, 1998. – 165 с.

29. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Русский язык: 7 класс / Уч.пособие. – Симферополь:Таврия, 1998. – 119 с.

30. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Русский язык: 10-11 класс /Уч.пособие. – Симферополь: Таврия, 1998. – 132 с.

31. Богданович Г.Ю.. Сапожникова Э.М. Русский язык: 8 класс /Уч.пособие. – Симферополь: Таврия, 1999. – 128 с.

32. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Дидактический материал по русскому языку: 5 класс / Уч.пособие.–Симферополь:Таврия, 1999 . – 62 с.

33. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Дидактический материал по русскому язык: 6 класс / Уч.пособие. – Симферополь:Таврия, 1999. – 74 с.

34. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Дидактический материал по русскому языку: 9 класс / Уч.пособие.–Симферополь: Таврия, 1999. – 57 с.

35. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Дидактический материал по русскому языку: 7 класс / Уч.пособие.– Симферополь:Таврия, 1999. – 77 с.

36. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Орфография по правилам. Структурированный учебный словарь для студентов, абитуриентов и учащихся средних школ. – Симферополь: Таврия, 2000. – 56 с.

37. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Русский язык: Уч.пособие для абитуриентов и учащихся старших классов средних общеобразовательных школ. – Симферополь, 2002. – 96 с.

38. Богданович Г.Ю., Чернобривец С.Г., Петров А.В., Ничик Н.Н. Орфографический и пунктуационный практикум / Уч.пособие для студентов филологического факультета. – Симферополь: Таврия, 1999. – 242 с.

39. Богданович Г.Ю., Синельникова Л.Н. Введение в лингвистическую гендерологию: материалы к спецкурсу. – Симферополь: Таврия, 2001. – 40 с.

40. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Научно-методические основы учебных пособий по русскому языку для средней общеобразовательной школы // Новые направления в методике и технологии преподавания славянских языков. – Симферополь, 1999. – С.54-56.

41. Богданович Г.Ю., Сапожникова Э.М. Ох, уж этот вид! // У Лукоморья. – Симферополь, 1996. – № 2-4.

42. Богданович Г.Ю. Некоторые вопросы разбора в связи с изучением словообразования в вузе и школе // Актуальные проблемы современной филологии. – Симферополь, 1996. – С.13-14.

43. Богданович Г.Ю. Російська мова у вузі і школі: традиції і новаторство // Уповноважена освіта – шлях в третє тисячоліття. – К., 2000. – С.102-109.

44. Богданович Г.Ю.Трудные вопросы изучения имени прилагательного и местоимения в иноязычной аудитории // Филологические студии. – Симферополь, 2001. – № 2. – С.17-22.

45. Богданович Г.Ю. Перспективы эффективного изучения русского языка с учетом новых методик и технологий // Актуальные вопросы развития инновационной деятельности: Приложение к научно-практическому дискуссионно-аналитическому сборнику “Вопросы развития Крыма”. – Симферополь: Сонат, 2002. – С.139-142.

46. Богданович Г.Ю. Деривационные возможности текста // Функциональная лингвистика. Принципы организации текста. – Ялта, 1996. – С.243-244.

47. Богданович Г.Ю. Картина окружающего мира в социолингвистическом аспекте // Филологические студии. – Симферополь, 2000. – № 1. – С.3-6.

48. Богданович Г.Ю. Русский язык в полилингвокультурной ситуации Крыма // Русский язык: исторические судьбы и современность. Международный конгресс. Труды и материалы. – М., 2001. – С.298.

49. Богданович Г.Ю. Молодежный сленг: некоторые наблюдения сквозь призму лингвокультурной ситуации // Когнитивные сценарии языковой коммуникации. Доклады международной научной конференции. – Симферополь: Изд-во Таврического экологического института, 2001. – С.146-147.

50. Богданович Г.Ю. Социологические основы лингвокультурной ситуации в Крыму // Функциональная лингвистика: Язык. Человек. Власть: Материалы конференции. – Ялта, 2001. – С.163-166.

51. Богданович Г.Ю. Гендерные стереотипы в лингвокультурологическом аспекте // Матеріали ІІІ звітної науково-практичної конференції КФНУВС. Ч.2. – Симферополь: Доля, 2001. – C.20-24.

52. Богданович Г.Ю. Языковая личность как объект антропоцентрической парадигмы в языке // Матеріали IV звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: У 2 ч. – Симферополь: Доля, 2002. – Ч.2. – C.136-139.

53. Богданович Г.Ю. Языковая интерпретация полилингвокультурной ситуации // Наука и образование Крыма. – Симферополь, 2002. –
№ 1. – С.151-154.

54. Богданович Г.Ю. Русский язык в мультикультурной языковой ситуации (по данным социолингвистических исследований) // Наука и образование Крыма. – Симферополь, 2002. – № 2. – С.11-26.

55. Богданович Г.Ю. Концептуальная картина мира сквозь призму языковой личности // Филологические студии. – Симферополь, 2002. – № 3. – С. 19-22.

56. Богданович Г.Ю. О понятии “полилингвокультурный” // Когнитивные сценарии коммуникации. На перекрестке языков и культур. Доклады международной конференции. – Симферополь: Изд-во Таврического национального университета имени В.И.Вернадского, 2002. – C.59.

57. Богданович Г.Ю. Языковая компетенция в когнитивном и культурологическом аспекте // Научные записки Луганского государственного педагогического университета. Серия “Филологические науки”. Сб.науч.трудов. – Луганск: Альма-Матер, 2002. – C.106-117.