В дисертації вирішене наукове завдання забезпечення поліпшення моніторингу вагітності з фізіологічним перебігом та факторами ризику виникнення ПН шляхом розробки комплексної оцінки системи мати-плацента-плід на основі вивчення рівня гормонів, гравідарних білків, факторів росту, циклічних нуклеотидів, даних біофізичного профілю плода, кардіотокографії, допплерометрії і визначення їх чутливості та специфічності, встановлення корелятивних зв’язків, - в результаті чого було створено алгоритм моніторингу вагітності. 1. Плацентарна дисфункція характеризується підвищенням рівня ПАМГ (плацентарний 1-мікроглобулін) - маркера маткової частини плаценти від 3,9±0,6 мкг/мл до 9,6±1,0 мкг/мл в 3 рази у порівнянні з фізіологічним перебігом, та АМГФ (2-мікроглобулін фертильності) від 0,34±0,1 мкг/мл до 0,71±0,1 мкг/мл – в 7 разів, що супроводжується гіпоксією та ЗВУР за данними біофізичного профілю плода та даними кардіотокографії. 2. Концентрація в сироватці крові інсулінподібного фактору росту (IGF-1) (активатора метаболічних процесів в плаценті) при ПН була нижчою протягом всієї вагітності - 12,7±1,8 нг/мл в І трим. та 470,0±38,3 нг/мл в ІІІ трим., в порівнянні з фізіологічним перебігом 16,6±2,2 нг/мл в І трим. і 510,4±28,4 нг/мл в ІІІ, що свідчить про порушення синтезу попередників стероїдів, ростового фактору для тканин ембріона і формування ЗВУР. Рівень концентрації цАМФ при фізіологічному перебігу вагітності підвищувався з 27 до 37 тижнів з 8,12 до 12,6 рМ/мл, при ПН був у 4,5 рази вищим, що вказує на універсальність його регуляції адаптаційно-гомеостатичних реакції і відображає максимальне напруження адаптаційних механізмів в системі мати-плацента-плід. 3. Порушення стану системи мати-плацента-плід проявляються зміною (в основному зниженням або дисбалансом) рівня ПГ, естрадіолу, кортизолу, естріолу, ХГЛ, ПЛ, ПАПП-А. В І триместрі вагітності раціонально визначати вміст ХГЛ та ПГ, в ІІ та ІІІ триместрах ПЛ, естріол, естрадіол, ПГ, ПАПП-А та кортизол. Зниження на 50% від норми хоча би одного з вказаних показників потребує проведення відповідної терапії. 4. Гемодинамічні розлади у системі мати-плацента-плід встановлені за допомогою ефекту Допплера є основним патогенетичним механізмом порушення стану і розвитку плода при ПН і характеризуються універсальністю змін показників кривих швидкості кровотоку (КШК) і, в багатьох випадках, випереджають прояв клінічних симптомів при ЗВУР та гіпоксії. У вагітних з факторами високого ризику розвитку ПН допплерометрія є необхідною в терміні вагітності від 18-19 до 25-26 тижн. і далі, так як біофізичний профіль плода інформативний з 26 тижнів, а кардіотокографія в цей термін ще не є показовою. Кардіотокографічне дослідження дозволяє судити про реактивність серцево-судинної системи плода і не може бути підставою для встановлення діагнозу "гіпоксія плода". Тільки комплексне застосування апаратних методів дослідження дозволяє отримати достовірну інформацію щодо стану системи мати-плацента-плід і усунути помилки та похибки окремих методів. 5. Визначення чутливості і специфічності діагностичних методів ПН та їх окремих параметрів дає можливість диференційованого підходу до використання діагностичних засобів в різні терміни вагітності. Так, основним комплексом діагностичних методів до всіх груп ризику виникнення ПН є УЗД з оцінкою біофізичного профілю плода, допплерометрія, визначення специфічних білків вагітності, гормонів, факторів росту, циклічних нуклеотидів та кардіотокографія. 6. При вивчення кореляційних зв’язків між даними ІФА та апаратними методами дослідження встановлено, що при наявності позитивного зв’язку показників специфічних гормонів, білків, УЗД з окремими параметрами допплерометрії можливо опосередковано судити про вірогідні гормональні зміни та порушення кровоплину в ФПК. 7. Для оцінки стану системи мати-плацента-плід потрібне комплексне обстеження вагітних з факторами ризику виникнення ПН з визначенням алгоритму діагностичних заходів та прогнозування розвитку ускладнень вагітності. Прогнозування виникнення ПН та ЗВУР необхідно проводити після комплексного дослідження вагітної (допплерометрія, кардіотокографія, визначення біофізичного профілю плода, специфічних білків та гормонів) та поетапно. Попереднє прогнозування проводиться в ранніх термінах з використанням лабораторних методів дослідження. Другий етап в 20-24 тижні, коли комплексна діагностика ПН стає можливою, третій етап – в 30-33 тижні при ускладненнях перебігу вагітності, четвертий – в 36-37 тижнів вагітності для інтенсивності спостереження за внутрішньоутробним станом плода та при необхідності проведення корекції та дострокового розродження. |
