Зміна структури міжнародних відносин, поява нових типів міжнародних акторів і, відповідно, зміна співвідношення між новими та традиційними акторами, трансформація ролі міжнародних неурядових організацій як суб’єктів світової політики пов’язані з процесами глобалізації, які, в свою чергу, зумовили перебудову політичної системи світу. Хоча в дослідженні глобалізації до сьогодні значна увага приділяється аналізу її економічних і технологічних складових, глобалізація є значно ширшою за економічний феномен. Політична глобалізація виступає чинником комплексної багаторівневої трансформації світової системи і є невід’ємним елементом міжнародних та внутрішніх політичних процесів у світі. Аналіз джерел, рушійних сил політичної глобалізації та напрямів її впливу на світову систему відбувається в рамках практично всіх сучасних наукових шкіл у дослідженні міжнародних відносин. Одні школи, зокрема, представники неореалізму, розглядають глобалізацію як пересічну тенденцію міжнародного розвитку, яка лише змінює умови функціонування традиційної державоцентричної структури міжнародних відносин, нехтуючи дослідженням реальних зрушень у співвідношенні між різними рівнями світової системи та різними типами міжнародних акторів. Інші, переважно представники неоліберальних течій, критичної теорії в міжнародно-політичних дослідженнях, ліберальної перспективи, вважають, що глобалізація виступає ключовим напрямом трансформації світової системи та визначають її як домінуючу тенденцію розвитку. До останніх, безумовно, належать концепції транснаціоналізму, для яких характерним є вивчення міжнародних відносин як широкого феномену суспільних відносин, що далеко виходить за межі міждержавних відносин. Транснаціональний тип міжнародних відносин, в свою чергу, найкраще пояснює саму політичну глобалізацію, адже в рамках транснаціональних відносин відбуваються взаємодії між різними за типом та природою акторами, що представляють як міжнародний, так і національний рівні світової системи, тому політичні процеси в межах таких відносин втрачають виражений міждержавний характер, перетворюються на транскордонні та багаторівневі. Таким чином, пояснення процесів політичної глобалізації вимагає відходу від сприйняття міжнародних відносин як анархічного середовища і визнання транснаціоналізації всієї світової системи. Аналіз сучасної світової політики дозволяє зробити висновок про те, що політична система світу вступає у якісно нову фазу свого розвитку, яка характеризується відходом від біполярної структури міжнародних відносин до постановки проблеми нового цілісного світового порядку - створення нових, глобальних за своєю природою децентралізованих інститутів. Встановлено, що в результаті зниження значимості територіальних обмежень, інтенсифікації транснаціональної взаємодії, яка втягує, хоча і з різним ступенем глибини, майже всі держави, суспільства, організації, групи акторів і індивідів у комплексну систему взаємозалежності, ускладнюються державні спроби управління транскордонними процесами. Міжнародні відносини виходять далеко за рамки міждержавних взаємодій, тому держава як міжнародний актор позбавляється своєї монополії. Традиційні державоцентричні політичні відносини знаходяться в серйозному протиріччі з новими процесами і явищами у світовому політичному процесі, до яких, в першу чергу, слід віднести активну участь у світовій політиці недержавних акторів, зокрема, міжнародних неурядових організацій. Інтенсивна громадсько-політична інтервенція автоматично призводить до посилення громадського контролю за державою. Такий перенос акцентів на недержавний рівень є своєрідною відповіддю на глобалізацію і пов’язані з нею проблеми, такі, як ринок праці, соціальний розвиток, справедливий розподіл, володіння ресурсами і т.п. Збільшення чисельності і авторитету міжнародних неурядових організацій в кінці XX - на початку XXI століття зумовлене і посиленням демократичних процесів у сфері внутрішніх і міжнародних відносин. Виявом цього процесу слугує прогресуюча політизація мас, яка вимагає доступу до інформації, участі у прийняття рішень. Громадяни вимагають більшої прозорості та звітності з боку політичних лідерів, прагнуть збільшувати контроль над процесами прийняття рішень. Доведено, що в умовах трансформації світової політики, спричиненої активізацією процесів глобалізації, суб’єктність міжнародних НУО зростає. Фактом визнання ролі та авторитету МНУО є наділення їх правами діяльності у різних напрямках міжнародної політики, а також їх співробітництво з урядовими (міжурядовими) структурами у сферах, які традиційно були предметом державного регулювання. В свою чергу, функціонування складного багаторівневого механізму взаємодії міжурядових установ з МНУО зумовлене усвідомленням важливості неурядових організацій у донесенні політики наднаціональних інститутів до цільових груп суспільства, а також визнанням за міжнародними НУО повноважень представництва громадських інтересів, які знаходять відображення у міжнародно-правових актах, враховуються при виробленні важливих міжнародних угод. Встановлено, що міжнародні НУО виводять прийняття управлінських рішень за межі політичної еліти, організовуючи суспільний діалог з ключових питань сьогодення, розширюючи самоуправління, утверджуючи активну громадянську позицію і відповідальність людей за власну долю, долю країни та світу в цілому, здійснюють громадський контроль за виконанням міжнародних угод, сприяють підвищенню відповідальності урядів перед світовою громадськістю; забезпечують аналіз і експертну оцінку політичних проблем. Свої завдання МНУО вирішують на міжурядовому рівні, де створюються міжнародно-правові норми, і поза межами традиційних міжурядових каналів, на самостійно створених аренах разом з іншими неурядовими організаціями. У межах консультативних взаємовідносин з міжнародними міжурядовими організаціями МНУО беруть участь у роботі всіх організацій і органів системи ООН та інших ММУО практично на рівних правах з офіційними делегаціями країн: пропонують проекти договорів і конвенцій, беруть участь у їх обговоренні, надаючи експертні, науково-технічні та інші висновки; контролюють їх дотримання після прийняття і т.п. Важливою є роль МНУО у формуванні світової громадської думки і доведенні до відома держав і міжурядових організацій світової громадської позиції стосовно висунутих ними договірних ініціатив. МНУО забезпечують розширення варіативності і гнучкості політики держав, пропонують такі варіанти дій і рішень, які раніше не розглядалися і не аналізувалися, допомагають політикам краще зрозуміти сутність і особливості тієї сфери діяльності, за яку вони несуть відповідальність, а також зрозуміти завдання, що потребують вирішення, з точки зору громадян. Аналіз взаємодії міжурядових і неурядових організацій свідчить, що це співробітництво має потужний потенціал, що неодноразово підкреслювалося у документах міжнародних організацій. Однак, для більш повного і ефективного вияву потенціалу міжнародних НУО рекомендується виробити більш чіткі механізми їх міжнародного визнання, зокрема, офіційне закріплення за ними відповідного правового статусу. Свої завдання МНУО вирішують і поза межами традиційних міжурядових каналів, на самостійно створених аренах разом з іншими неурядовими організаціями. В цій якості МНУО виступають як інституалізатори нових народних рухів, агенти глобального громадянського суспільства, представляють і захищають інтереси громадян, найбільш вразливі з точки зору порушення прав, здійснюють моніторинг діяльності урядів, будучи елементом системи політичних противаг. Встановлено, що форуми неурядових організацій відіграють надзвичайно важливу роль в ініціюванні глобального діалогу, підвищенні громадської самосвідомості і забезпеченні платформи для виведення глобального громадянського суспільства на передній план політичних дебатів, сприяють мобілізації широкого кола недержавних учасників, спонукаючи їх до створення мереж і організації спільних кампаній, обміну досвідом і думками. Міжнародні НУО ініціюють включення в глобальний політичний порядок денний питань прав людини, соціальної справедливості, охорони навколишнього середовища, миробудівництва; використовують новаторські і експериментальні підходи; застосовують нові знання та інформацію; беруть участь в дискусіях стосовно „нової глобальної архітектури”; висувають пропозиції щодо перебудови процесу прийняття рішень. З’ясовано, що участь МНУО у глобальних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об’єднати громадські інтереси для розв’язання політичних проблем, розробки стратегій і практики, які б забезпечили служіння глобалізації на благо всіх. Вся динаміка сучасної епохи полягає в її гуманізації і гуманітаризації, в тому, щоб економічний, соціальний, політичний розвиток набував людського виміру, щоб однією з підвалин світової системи, окрім політики і економіки, стала етика. Очевидно, що такий світовий порядок може зародитися лише в результаті спільних зусиль, сумісної творчості всіх учасників світового політичного процесу. Відвертий, вільний від будь-якого егоцентризму діалог може стати важливим засобом розв’язання наявних глобальних суперечностей. При цьому всі політичні актори покликані виступити як рівноправні суб’єкти спільного пошуку нового людського буття та способів спілкування людей у процесі цивілізованої взаємодії народів. Доведено, що міжнародні неурядові організації впевнено стають третьою силою сучасного світового політичного процесу, силою, яка стоїть між державою і ринком, між офіційною дипломатією і міжнародними корпораціями. Це зумовлено тим, що міжнародні неурядові організації мають певні переваги у світовій політиці порівняно з традиційними акторами - державами та міжурядовими організаціями, а саме: виступають альтернативою урядам у вирішенні складних проблем, оскільки вони більш рухливі, швидше, ніж офіційна політика, здатні реагувати на кон’юнктуру, їхня діяльність незалежна від тимчасових політичних коливань, „звільнена від гніту повсякденної політики”; ближчі за інші інститути до реальних індивідуальних інтересів, де ступінь спільності, особиста значимість і внутрішня мотивація цих інтересів регулярно перевіряється, підтримується і розвивається через безпосереднє особисте спілкування; вирізняються своїм почерком: завжди діють впевнено, наполегливо, рішуче; їхні цілі виражені просто, доступно і ясно; вони відкриті, гнучкі; вміють легко домовлятися та ефективно співпрацювати; діють гласно, прозоро; конструктивно налаштовані на реалізацію конкретних завдань у сфері своєї компетенції; на міжурядовій арені сміливо висловлюють свої погляди, оскільки є відносно незалежними у своїх рішеннях порівняно з дипломатами, зайнятими у сфері двосторонніх відносин; володіють додатковою професійно значимою інформацією, якої часто не мають урядові структури, об'єднують висококваліфікованих спеціалістів у своїй сфері; беручись за принципові питання, зосереджуються на цілях, які держави часто підпорядковують іншим зовнішньополітичним інтересам або повністю ігнорують; використовують активність місцевих членів на рівні держави з метою включення внутрішньої громадської думки. Залучення внутрішніх акторів дозволяє міжнародним неурядовим організаціям здійснювати тиск на держави не лише на міжнародному рівні, що ґрунтується на гуманітарних принципах та світовій громадській думці, але і зсередини, що ґрунтується на внутрішньому представництві та легітимності діяльності; процедура надання допомоги через НУО менш бюрократична, ніж аналогічна процедура державних установ чи міжурядових організацій, яка до того ж часто характеризується високою політизованістю; на міжурядовій арені МНУО рішуче піднімають питання економічної справедливості, захисту прав людини та довкілля, що часто ігноруються у переговорах між державами, які зацікавлені переважно у досягненні політичних, економічних та воєнних переваг. Участь представників МНУО розширює межі дискусії з питань, що визначають громадський прогрес у світовому масштабі, і визначає такий прогрес для кожної пересічної людини на противагу урядовим та міжнародним організаціям; Міжнародні неурядові організації стають важливою складовою системи глобального управління і кращим засобом мобілізації сил для такого управління. Вони беруть участь у творчій розробці нових форм глобального співробітництва, розробляють стратегії і політику, які б забезпечили „глобалізацію з людським обличчям”. МНУО сприяють зміні співвідношення універсальних домінант у світовій політиці, перефокусуванню багатосторонньої системи координації міжнародних дій на нову систему цінностей, в основі якої - загальнолюдські цінності, такі, як права людини, захист навколишнього середовища тощо. Таким чином, поява на світовій арені повноправного суб’єкта - міжнародних неурядових організацій - беззаперечний факт. І хоч це зовсім не означає девальвацію старих традиційних форм офіційної політики, однак активізація діяльності неурядових організацій призведе до зміни характеру світового політичного процесу, до модифікації форм, в яких він здійснюється. Зміна ж політичної структури світу зумовить зміну всього порядку денного сучасних міжнародних відносин, що у майбутньому може призвести до принципово нових політичних відносин на світовій арені. Встановлено, що міжнародні неурядові організації відіграють важливу роль у розвитку і консолідації демократії, їх діяльність є одним з важливих показників демократичності суспільств. Історія не один раз доводила, що успіх демократичних перетворень знаходиться у пропорційній залежності від участі в них громадськості, від її здатності формувати незалежні від влади структури, які стають повноправними учасниками цих процесів. Практично всі країни світу на шляху до демократизації пройшли необхідні етапи, пов’язані з становленням інституту неурядових організацій. Підтримуючи неурядові організації, встановлюючи з ними діалог і співробітництво, держави показують, наскільки вони демократичні і приймають ідею громадянського суспільства. Підтримуючи МНУО, держави не лише виконують притаманну їм функцію гарантування, підтримки і забезпечення, але й одночасно демонструють свою повагу до одного з фундаментальних прав людини, яким є свобода асоціацій. МНУО, що діють в Україні, безпосередньо виконують функцію забезпечення демократичного характеру політичних відносин: діалогу між урядом і громадянським суспільством. Однією з основних цілей їхньої діяльності є розробка і впровадження технологій і практик участі громадян у прийнятті рішень, громадської експертизи і громадського контролю за діяльністю політиків. Ці заходи МНУО демонструють надзвичайну важливість питання удосконалення і розширення сфери комунікації громадян з державними органами влади, адже стосунки і взаємовплив громадянського суспільства і держави є визначальними у забезпеченні демократичного розвитку країни. Окреме місце в структурі неурядових організацій в Україні, зокрема таких, що діють в якості транснаціональних акторів, посідають неурядові аналітичні центри (НАЦ). Ці організації орієнтовані на наукові дослідження тієї чи іншої проблеми, надання консультацій і поширення інформації серед осіб, що приймають рішення, а також широкої громадськості З’ясовано, що неурядові аналітичні центри в Україні перебувають на стадії становлення, але вже сам факт їх існування є важливим чинником плюралізації процесів формування та прийняття політичних та зовнішньополітичних рішень в державі. Доведено, що функціонування у суспільстві неурядових аналітичних центрів порушує державну монополію на політичну творчість і політичну інформацію, активізує змагання і конкуренцію на ринку ідей. Завдяки таким центрам суспільство стає більш відкритим, а діяльність урядових структур - більш прозорою. Неурядові аналітичні центри сприяють формуванню громадської позиції стосовно ключових сфер функціонування української держави, часто випереджаючи сформовані тенденції суспільної думки. Саме НАЦ стають ефективною рушійною силою євроінтеграційного процесу, формуючи загальнонаціональну підтримку процесу інтеграції до ЄС шляхом залучення широкої громадськості до вироблення державної політики та популяризації ідеї європейської інтеграції; сприяючи підвищенню загального рівня поінформованості населення про ЄС, його історію, сучасний стан і перспективи розвитку, відносини з Україною. Встановлено, що реалізація широкомасштабних і благородних цілей неурядових організацій відбувається непросто. Держава ще не відпрацювала принципи відносин з неурядовим сектором. Нагальною є необхідність створення стабільних і професійно побудованих механізмів співробітництва держави з МНУО. Пропонується розробити закон „Про неурядові організації”, в якому, зокрема, дати визначення міжнародної неурядової організації та її правового статусу, розмежувати його з НУО іноземної держави, штаб-квартира якої знаходиться поза межами території України, виключити повторну реєстрацію місцевих і всеукраїнських НУО, які стали членами міжнародних НУО, значно спростити механізми легалізації МНУО, переглянути оподаткування неурядових організацій в напрямку його лібералізації, законодавчо закріпити діяльність громадських рад при органах законодавчої та виконавчої влади. Розробити інститут громадської, в тому числі, міжнародної експертизи, всіх законодавчих актів, що торкаються прав і свобод людини, визначити юридичний статус неурядових аналітичних центрів. Очевидно, що неурядові організації в Україні перебувають на стадії становлення, але, головне, що вони є, вони діють, порушуючи державну монополію на політичну творчість і політичну інформацію; активізуючи змагання і конкуренцію на ринку ідей; виступаючи лобістами громадських інтересів, розширюючи дебати, публічні дискусії і відкриту постановку проблем; сприяючи подальшому перетворенню ідей у конкретні законодавчі чи виконавчі рішення. НУО стали важливим елементом суспільно-політичного життя України, одним із суб’єктів політичного процесу, зайняли свою нішу в системі, хоч і слабкого, але такого, що існує і має перспективу розвитку, громадянського суспільства. Власне, діяльність НУО є одним із показників того, що громадянське суспільство народжується і прагне ствердження. |
