У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення та представлено нові підходи до вирішення наукового завдання – розроблення теоретичних положень та прикладних засад стимулювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. На підставі проведеного дослідження сформульовано такі висновки: 1. Активізація інноваційних процесів у машинобудівному комплексі України є одним із вирішальних чинників розвитку вітчизняної економіки на науково-технологічній основі та підвищення її конкурентоспроможності. Низькі рівень та результативність інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, значне відставання показників їх інноваційного розвитку від аналогічних показників промислово-розвинених країн зумовлює важливість наукових досліджень, спрямованих на вирішення завдання стимулювання інноваційної діяльності підприємств як на державному рівні, так і на рівні конкретних виробників інновацій. 2. Узагальнення підходів науковців до тлумачення термінів „інновація”, „інноваційна діяльність”, „стимулювання” дало змогу поглибити розуміння сутності та сформулювати нове визначення поняття „стимулювання інноваційної діяльності підприємств”. Запропоновані у роботі класифікації видів інноваційної діяльності та інноваційних податкових пільг забезпечують комплексний підхід до формування механізму стимулювання інноваційної діяльності підприємств, визначення його напрямів та форм. 3. Удосконалення організування інноваційного процесу на підприємстві забезпечує зростання результативності та ефективності інноваційнної діяльності. Запропоновані методичні рекомендації передбачають паралельно-послідовне виконання інноваційних робіт та спільне прийняття рішень науково-дослідними, виробничими, маркетинговими та фінансовими функціональними підрозділами. Використання методичних рекомендацій дасть змогу менеджерам машинобудівних підприємств скоротити час створення і впровадження інновацій, знизити рівень ризику, підвищити обґрунтованість прийняття та якість виконання управлінських рішень на кожному з етапів інноваційного процесу. 4. З’ясовано, що в умовах нестачі фінансових ресурсів як у держави, так і у суб’єктів господарювання, особливого значення набуває стимулювання залучення коштів на інноваційну діяльність підприємств, визначене у роботі як процес цілеспрямованого зовнішнього впливу держави на економічні інтереси суб’єктів інноваційної діяльності з метою створення сприятливих умов для фінансування інноваційної діяльності підприємств. Спрямування такого стимулювання як самі підприємства, так і на інших суб’єктів інноваційного процесу (банки, небанківські фінансові установи та інших інвесторів) дасть змогу фінансовим службам машинобудівних підприємств диверсифікувати джерела та збільшити обсяги фінансування інноваційного діяльності. 5. Дослідження існуючої в Україні системи стимулювання інноваційної діяльності підприємств виявило її низьку ефективність, недостатність використовуваних інструментів стимулюючого впливу. Зроблені у роботі пропозиції з удосконалення системи державного стимулювання шляхом запровадження податкових стимулів сприятимуть формуванню сприятливих фінансових умов, збільшенню заінтересованості суб’єктів господарювання у створенні та впровадженні інновацій. Обґрунтовано, що для забезпечення дієвості податкового стимулювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств необхідним є дотримання таких принципів: врахування державних пріоритетів, регіональних та галузевих особливостей інноваційної діяльності; охоплення системою стимулювання всіх етапів інноваційного процесу; довгостроковий характер запровадження пільг; контроль за цільовим використанням коштів від їх отримання; узгодженість податкового законодавства; прозорість та доступність механізму надання податкових пільг, забезпечення рівності доступу до них усіх суб’єктів господарювання. 6. Для підвищення ефективності стимулювання інноваційних структурних підрозділів та окремих працівників машинобудівного підприємства систематизовано його напрями, форми та методи. Оскільки між етапом розроблення інновації, впровадженням у виробництво та нарощенням обсягів збуту й отримуваного прибутку існує часовий лаг, стимулювання інноваційних структурних підрозділів та окремих працівників необхідно здійснювати з врахуванням довгострокових результатів інноваційної діяльності. Запропонована дистрибутивно-лагова модель дозволяє кількісно оцінити взаємозв’язок між матеріальним стимулюванням працівників, задіяних в інноваційному процесі, та результатами інноваційної діяльності. Цю модель можуть використовувати менеджери підприємства для оцінювання ефективності стимулювання інноваційної діяльності з урахуванням часу та визначення необхідного рівня витрат на матеріальне стимулювання. 7. Винагорода учасників інноваційного процесу повинна залежати від їхнього внеску у фінансовий результат інноваційної діяльності підприємства. Оцінювання внеску кожного учасника запропоновано здійснювати за допомогою симультативної моделі. Використання такої моделі дає змогу менеджерам машинобудівного підприємства виявити залежність між фінансовими результатами від інноваційної діяльності, обсягом виробництва інноваційного продукту, витратами на його розроблення та іншими ендогенними та екзогенними чинниками; визначати витрати учасників інноваційної діяльності, точно оцінювати їхній внесок в реалізацію інноваційного проекту. 8. Розроблені методичні положення з формування механізму залучення та стимулювання зовнішніх учасників інноваційної діяльності машинобудівного підприємства ґрунтуються на сценарному аналізі, виборі стратегії розподілу прибутку та використанні кривих зростання. Практичне використання запропонованих положень дасть змогу менеджерам підприємства визначати доцільність залучення та оптимальний рівень винагороди зовнішніх суб’єктів інноваційного проекту. 9. Результати виконаного дисертаційного дослідження дають змогу запропонувати: - Державному агентству України з інвестицій та інновацій використовувати сформульовані у дисертаційній роботі рекомендації щодо вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств на основі використання податкових стимулів під час розроблення нормативних документів з метою реалізації державної політики розвитку економіки на інноваційній основі; - Міністерству освіти і науки України використовувати теоретичні та методологічні положення дисертації, що стосуються стимулювання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, для підготовки фахівців з інноваційного менеджменту. |