В дисертаційній роботі поставлена і вирішена актуальна наукова задача, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні оптимального механізму оподаткування факторних доходів, ролі останнього в стимулюванні економічного зростання та практичних рекомендацій щодо формування відповідного умовам трансформаційного періоду податкового інституту. Основні наукові і практичні результати роботи сформульовані у наступних висновках: 1. Застосування еволюційного підходу в дослідженні дозволило визначити функціональні імперативи податків з факторних доходів, що детермінуються конкретними еволюційними механізмами. Доцільність та ефективність реалізації стимулюючої, перерозподільчої чи стримуючої підфункції залежить від сукупного прояву чинників поступальної основи механізму добору. Дослідження еволюційної динаміки інституту, взаємозв’язку між його елементами дозволили з’ясувати специфічні особливості та доцільність в певних економічних умовах реалізації конкретного регулюючого завдання. 2. Визначено, що можливість запровадження стимулюючого податкового інструментарію обмежується еволюційною неадекватністю формальних норм, що встановлюються державою, об’єктивним умовам, в яких функціонує інститут. В такому випадку еволюційний добір не продукує оптимальний стан податкового інституту, про що свідчитиме механізм мінливості. Запропонований критерій еволюційної адекватності, що дозволить оцінити відповідність формальних державних норм неформальній основі інституту. Даний показник є “тестом” на відповідність регулюючих імпульсів і соціо-економічних умов. 3. Національній економіці притаманні фактори, що “локалізують” регулюючу дію податкового інституту. Встановлені негативні чинники, що порушують роботу еволюційних механізмів. Роботі механізму спадковості зашкоджують нестабільність формальних норм та концептуальна невизначеність податкових перетворень. Механізм мінливості не в змозі адаптувати формальні обмеження в умовах значного впливу тіньової сфери на економіку, сформованих негативних податкових традиціях, неефективної практики адміністрування податків. Механізм добору не спрацьовує внаслідок порушення єдності його поступальної й динамічної складових при реалізації конкретних імперативів податкової політики. 4. Наявні еволюційні обмеження, властиві національній економіці, не дозволяють реалізувати в повній мірі стимулюючу форму податкового інституту як із боку попиту, так і пропозиції. До них належать порушення пропорційності між факторними доходами та їх оподаткуванням, низький середньодушовий рівень і значне розшарування індивідуальних доходів при їх домінуванні у структурі ВВП над обсягами прибутку. Формальний вираз інституту характеризується неефективністю через наявність нерівномірності податкового навантаження між окремими галузями, формами і рівнями доходів, неефективності надання пільг, недоврахування до складу податкової бази інституту інших форм доходу, крім заробітної плати й прибутку, невідповідності прогресії структурі індивідуальних доходів і низький рівень неоподатковуваного мінімуму, що переносить тягар оподаткування на отримувачів низьких та середніх доходів. 5. Позитивні тенденції розвитку економіки останніх років, необхідність реалізації стратегії “наздоганяючого” розвитку, стимулювання пріоритетних сфер та економічної активності в масштабах національної економіки обумовлюють запровадження особливого, відмінного від адаптованих світовою практикою за своїм елементним наповненням, податкового механізму. Останній базується на взаємодії перерозподільчого й стимулюючого потенціалу доходних податків у співвідношенні, яке буде адекватним структурі факторних доходів, їх частки у національному доході, диференціації надходжень населення, прибуткової діяльності господарюючих суб’єктів. 6. Аналіз взаємодії формальних і еволюційних обмежень діючого податкового інституту вказує на значну нерівномірність розподілу податкового тягаря між реальним сектором і посередницькими структурами, між окремими виробниками, високий рівень диференціації доходів громадян. Означене обумовлює першочергове спрямування податків – перерозподільче. Зміна еволюційних обмежень стане умовою для запровадження стимулюючого імперативу трансформаційного механізму оподаткування факторних доходів. |