Анотація до роботи:

Ємшанова Ю.О. Стильова саморегуляція психічних станів кваліфікованих тенісистів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. – Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі індивідуалізації психологічної підготовки кваліфікованих тенісистів за допомогою вивчення впливу стильової саморегуляції психічних станів на результативність змагальної діяльності.

Експериментально встановлено, що вираженість показників стильової саморегуляції залежить від спортивної кваліфікації тенісистів. Специфіка впливу індивідуального стилю саморегуляції тенісистів на психічні стани виражається в тому, що в змагальному періоді збільшується щільність взаємозв’язку між показниками стильової саморегуляції і показниками, що відображають психічний стан спортсменів-тенісистів. Особливості стильової саморегуляції значно взаємопов’язані з такими проявами психічного стану тенісистів, як вегетативний коефіцієнт Шипоша, сумарне відхилення від аутогенної норми, стабільність саморегуляції, психічне стомлення, працездатність, комплексна оцінка – коефіцієнт адаптованості, проявами властивостей уваги, а також з даними самозвітів спортсменів про їх стан в різні періоди ігрової діяльності.

Розроблені практичні рекомендації з побудови і проведення психологічної підготовки кваліфікованих тенісистів з урахуванням виявлених найбільш значущих психологічних чинників, що забезпечують ефективність стильової саморегуляції психічних станів і, відповідно, ефективність діяльності змагання кваліфікованих тенісистів на різних етапах спортивного удосконалення.

1. Аналіз даних спеціальної літератури, а також узагальнення досвіду провідних фахівців і власних спостережень показує, що вивчення особливостей впливу індивідуального стилю діяльності з саморегуляції психічних станів тенісистами безпосередньо в процесі змагальної діяльності, раніше не досліджувалися, хоча даний феномен є визначальним стосовно ефективності діяльності й успішності гри спортсменів.

Отримані теоретико-методологічні дані окреслюють проблему досліджень, зосередивши її на вивченні особливостей впливу стильової діяльності з саморегуляції психічних станів спортсменом безпосередньо у процесі змагальної діяльності, на її успішність, як діяльності, що істотно визначає ефективність результату гри тенісиста.

2. Виразність стильової саморегуляції у тенісистів залежить, у першу чергу, від рівня їхньої спортивної кваліфікації, оскільки у більш кваліфікованих спортсменів практично всі показники, що складають стиль саморегуляції, вірогідно вищі, ніж у тенісистів більш низької кваліфікації, й виражаються в середньому й високому рівні досліджуваної властивості.

Для тенісистів кваліфікації МС із всіх показників, що складають індивідуальний стиль саморегуляції, найбільш характерним є гнучкість – =7,7–7,8; S=0,7–0,9 балів (що становить приблизно 85,6–86,7% від можливого максимуму).

Найменш виражені в індивідуальному стилі саморегуляції тенісистів показники оцінки результату й, особливо, самостійності: рівень виразності оцінки результату склав – =5,4–5,5; S=0,5–0,7 балів (приблизно 60,0–61,1% від можливого максимуму); самостійності – =5,7–5,9; S=0,9–1,4 балів (що становить приблизно 63,3–65,6% від можливого максимуму). Інші показники (такі, як планування, моделювання і програмування) мають виразність на рівні 6 балів (66,6% від можливого максимуму).

У спортсменів, які мають кваліфікацію кандидата в майстри спорту й першого розряду, із всіх показників, що складають індивідуальний стиль саморегуляції, найбільш виражена гнучкість – =5,9; S=0,6–1,1 балів (приблизно 65,6% від можливого максимуму); величина інших показників стильової саморегуляції не перевищує 50% від можливого, що вказує на їхню недостатню сформованість.

3. Характерними психічними станами, яким піддані кваліфіковані тенісисти під час спортивної діяльності, що достовірно взаємопов’язані зі стилем саморегуляції, згідно отриманих результатів, є: тривожність, напруженість, стрес, зосередженість, хвилювання, психічне стомлення, зібраність, активність, мобілізація, неуважність, паніка, злість, монотонія, розгубленість, спокій, порушення, страх, упевненість, фрустрація.

4. У підготовчому й змагальному періодах рівень виразності показників, що становлять індивідуальний стиль саморегуляції тенісистів, не змінився як для спортсменів МС, так і для тенісистів кваліфікації КМС і І розряду. У ситуації наближення відповідальних змагань відбулися зміни не в рівні виразності стильової саморегуляції, а в щільності взаємозв’язків між її окремими показниками. Таким чином процес саморегуляції став більш цілісним, при чому ці зміни більш виразно спостерігаються у висококваліфікованих спортсменів. У спортсменів МС, крім того, формується більш удосконалена система стильової саморегуляції, відмінна від отриманої в підготовчому періоді, чого не спостерігається у КМС.

5. Специфіка впливу індивідуального стилю саморегуляції тенісистів на психічні стани виражається у тому, що в змагальному періоді збільшується щільність взаємозв’язку між показниками стильової саморегуляції й показниками, що характеризують психічний стан спортсменів-тенісистів.

Особливості стильової саморегуляції значуще взаємозалежні з такими проявами психічних станів тенісистів, як вегетативний коефіцієнт Шипоша, сумарне відхилення від аутогенної норми, стабільність саморегуляції, психічне стомлення, працездатність, комплексна оцінка – коефіцієнт адаптованості, а також з показниками станів спортсменів (за даними їх самозвітів) у різні періоди ігрової діяльності. Прояв властивостей уваги також пов’язаний зі стилем саморегуляції: точність уваги, її концентрація, а також швидкість переробки інформації значно впливають на показники стильової саморегуляції.

6. Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що параметри ефективності змагальної діяльності також пов’язані зі стильовою саморегуляцією: серед показників стильової саморегуляції найбільша кількість взаємозв’язків була виявлена для такої його складової, як моделювання – з відсотком влучення з першої подачі (r=0,30; p0,05); відсотком влучення із другої подачі (r=-0,30; p0,05); загальною кількістю подач навиліт (r=0,31; p0,05) і загальною кількістю активно виграних м’ячів (r=0,35; p0,05). Програмування пов’язане з відсотком влучення з першої подачі (r=0,30; p0,05); відсотком влучення із другої подачі (r=-0,30; p0,05) і загальною кількістю активно виграних м’ячів (r=0,31; p0,05). Показник здатності до оцінки результату пов’язаний обернено пропорційно тільки із загальною кількістю подвійних помилок (r=-0,30; p0,05); загальний рівень саморегуляції – з відсотком влучення з першої подачі (r=0,41; p0,01); відсотком влучення із другої подачі (r=-0,41; p0,01) і загальною кількістю активно виграних м’ячів (r=0,39; p0,05).

7. Показники стильової саморегуляції, отримані при обстеженні тенісистів у підготовчому періоді, залежать від віку й стажу, а також виразності індивідуально-типологічних особливостей спортсменів – властивостей нервових процесів і темпераменту. Від віку залежить виразність складових моделювання (r=0,42; p0,05) і програмування (r=0,50; p0,01); від стажу – виразність планування (r=0,39; p0,05), моделювання (r=0,39; p0,05) і програмування (r=0,54; p0,01). Рівень рухливості нервових процесів обернено пропорційно впливає на виразність показника оцінки результатів (r=-0,41; p0,05).

8. Для діяльності спортсменів-тенісистів у змагальному періоді характерна наявність великої кількості залежностей між показниками саморегуляції й властивостей нервових процесів, індивідуально-типологічними особливостями темпераменту, і, лише незначною мірою віком. Від віку залежить тільки виразність такого прояву стильової саморегуляції, як самостійність (r=0,30; p0,05).

Установлено, що від сили процесів збудження обернено пропорційно залежить виразність показника оцінки результатів (r=-0,30; p0,05). Рівень рухливості нервових процесів прямо пропорційно впливає на виразність гнучкості (r=0,30; p0,05) і обернено пропорційно – на виразність показника самостійності (r=-0,30; p0,05). Виявлено пряму залежність виразності психологічної властивості темпераменту – екстраверсії з показниками моделювання (r=0,31; p0,05), програмування (r=0,45; p0,01), гнучкості (r=0,38; p0,05), а також загальним рівнем саморегуляції (r=0,38; p0,05).

9. Результати тестування, проведеного в змагальному періоді, свідчать, що у спортсменів спостерігаються основні детермінації показників стильової саморегуляції, властивостей нервових процесів і індивідуально-типологічних особливостей темпераменту, тобто тих параметрів, які значною мірою визначають індивідуальний стиль їхньої діяльності. Вплив віку на рівень показників стильової саморегуляції незначний – більш дорослі спортсмени більшою мірою здатні до прояву такого показника саморегуляції, як самостійність.

У підготовчому періоді на особливості стилю саморегуляції значно впливають ті особистісні якості спортсменів, які визначаються їхнім досвідом.

Перспективним напрямом роботи буде удосконалення спеціальної психологічної підготовки тенісистів шляхом визначення й здійснення конкретних психолого-педагогічних впливів з формування індивідуальної стильової саморегуляції й корекції психічних станів у процесі спортивної діяльності залежно від етапу підготовки.

Публікації автора:

1. Ємшанова Ю.А. Взаємозв’язок спортивного результату та саморегуляції у тенісистів високої кваліфікації // Молода спортивна наука України. – 2006. – № 10. – С. 77–83.

2. Емшанова Ю.А. Стилевые особенности саморегуляции спортсменами своего психического состояния во время соревновательной деятельности как актуальное направление исследований // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2005. – №1. – С. 9–15.

3. Ємшанова Ю.О., Воронова В.І. Психологічні характеристики стильової саморегуляції психічних станів тенісиста // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2005. - № 4. – С. 80-83. Здобувачем описані статистичні дані, проведені психодіагностичні дослідження та їх обробка.

4. Емшанова Ю.А. Психологические качества и свойства, влияние которых на спортивный результат опосредуется стилевой саморегуляцией психических состояний // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2004. – № 23. – С. 70–78.

5. Емшанова Ю.А. Стилевая саморегуляция и ее влияние на эффективность соревновательной деятельности // Физическая культура, спорт и здоровье нации. – Винница, 2006. – С. 391–394.

6. Воронова В.И., Емшанова Ю.А. Исследования стилевой саморегуляции психических состояний высококвалифицированных теннисистов // Физическая культура, спорт и здоровье нации. – Винница, 2004. – С. 345–347. Здобувачем проведений кореляційний аналіз педагогічного і психологічного тестування, описані особливості проблеми, що розглядається.

7. Емшанова Ю.А., Воронова В.И. Взаимосвязь спортивного результата и саморегуляции у теннисистов высокой квалификации // Материалы Международной научной конференции психологов физической культуры и спорта «Рудиковские чтения». М., 2006. – С. 118–119. Внесок здобувача полягає в отриманні, обробці та аналізі статистичного матеріалу, в узагальненні висновків.

8. Емшанова Ю.А. Исследование стилевых особенностей саморегуляции спортсменами психических состояний в соревновательной деятельности (на примере тенниса) // Материалы VIII Международного конгресса «Современный олимпийский спорт и спорт для всех». – Алматы, 2004. – Т.1. – С. 178–180.