Проведене дослідження підкреслює складність і неоднорідність такого явища, як конотація. Конотація ФО, що є організованим та структурованим цілим, становить такий такий макрокомпонент фразеологічного значення, який реалізується поряд з сигніфікативно-денотативним макрокомпонентом значення ФО і який демонструє оцінно-експресивні, функціонально-стилістичні та історико-культурні риси. Переплетіння та взаємодія системних конотативних зв’язків з елементами фразеологічної системи виявляє домінуючі конотативні якості фразеології, зумовлені її номінативно-комунікативною функцією. Конотація має подвійну мовно-мовленнєву природу: конотації народжуються в мовленні й з плином часу набувають узуальних, усталених ознак, стаючи частиною мовної норми. Але їх узуалізація відбувається різними шляхами: індивідуально-інтенціональним, ситуативно-стилістичним та суспільно-історичним, які відповідають оцінно-експресивним (меліоративності, пейоративності, інтенсифікації, евфемістичності, іронічності), функціонально-стилістичним (розмовності, книжності, іншомовності, жаргоністичності, регіональності, архаїстичності), історико-культурним (культурологічності, ідеологічності) типам конотації в їх тісній взаємодії. Особливості конотації ФО є наслідком специфіки денотативного значення ФО, котре складається з двох рівнів – первинного та вторинного денотата, взаємодія яких створює внутрішню форму ФО і лежить в основі переносу значення. Особливістю конотації ФО є не лише її тропеїчність, але й яскраво виражений оцінний характер, що є наслідком з психічних схильностей мовця до пошуку готових стереотипних формул для передачі відтінків значення. Тож історично обумовлені стереотипи у формі ФО стають джерелом виникнення стійких конотацій оцінно-експресивного та історико-культурного типу. ФО є одним із засобів логічного, образного та емоційного пізнання світу, отже виконують когнітивну функцію. Концептуальні метафори, що лежать в основі фразеологічного значення, впливають на оцінно-експресивні характеристики ФО, передаючи ці співзначення концепту-цілі від концепту-джерела і створюючи підґрунтя для виникнення конотації насамперед меліоративності та пейоративності. Конотативні відносини є частиною парадигматичних зв’язків у сфері фразеології, що становить ще одне вираження системності конотації. Аналіз конотативної складової значення у ФО, які вступають одне з одним у відношення синонімії, антонімії, омонімії, полісемії та варіантності, показав, що парадигматичні відносини й повнота їх реалізації у фразеології під конотативним кутом зору є залежними від характеру сполучуваності конотатів у рамках властивих ФО співзначень, а саме від наявності спільних та диференційних конотатів. Основні засоби створення конотативних значень ФО можна поділити на лексичні та фразеологічні. Провідним лексичним засобом є лексеми відповідної конотованості; фразеологічні засоби включають насамперед тропи на основі семантичного зсуву. У цьому полягає подвійність природи конотації ФО. При відсутності конотуючих лексем метафора, метонімія і їх різновиди слугують єдиною ознакою ідіоматичності ФО й основним носієм конотації. У результаті аналізу сполучуваності 13 досліджуваних видів конотатів у фразеології німецької мови було виявлено обов’язкову, повну, неповну та нульову сполучуваність, що зумовлено неоднорідністю співзначень ФО. Отже, проведений аналіз доводить, що конотативний аспект значення у фразеології не є її випадковим компонентом, а становить систему з розгалуженими зв’язками як між ФО в їх парадигматичних відносинах, так і між конотатами різних типів у межах однієї ФО. Одержані результати є перспективними для подальшого вивчення конотативного аспекту фразеології з точки зору комунікативних потенцій ФО, сфери їх вживання, уточнення їх словникових дефініцій. Вони створюють плідне підґрунтя для дослідження фразеології в рамках теорії міжкультурної комунікації, перекладознавства та для створення двомовних конотативно-фразеологічних словників. |